17 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3363/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання неправомірними дії щодо неврахування при призначенні пенсії періодів роботи з 03.02.1994 по 21.12.1994, з 22.12.1994 по 18.12.1996, з 30.05.1998 по 10.08.1998 водієм в Російській Федерації на ДП «13-й автобусний парк ДК «Мосдержтранс»; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області врахувати при призначені пенсії ОСОБА_1 періоди роботи з 03.02.1994 по 21.12.1994, з 22.12.1994 по 18.12.1996, з 30.05.1998 по 10.08.1998 водієм в Російській Федерації на ДП «13-й автобусний парк ДК «Мосдержтранс».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком. При подачі документів на пенсію він також звертав увагу Луцького об'єднаного управління ПФУ у Волинській області про період моєї роботи в Російській Федерації, у зв'язку з чим була подана заява про підтвердження трудового стажу в Російській Федерації за періоди роботи з 03.02.1994 року по 21.12.1994 року; з 22.12.1994 року по 18.12.1996 року; з 30.05.1998 року по 10.08.1998 року. Проте при призначенні позивачу пенсії не враховано вищезгаданий трудовий стаж.
ОСОБА_1 з таким діями відповідача не погоджується, що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України (а.с.35).
У відзиві на позовну заяву від 14.05.2021 №0300-0802-7/21059 (а.с.13-14) представник відповідача позов не визнав, та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що спірні періоди роботи з 03.02.1994 по 21.12.1994, з 22.12.1994 по 18.12.1996 та з 30.05.1998 по 10.08.1998 в ДП «13-ий автобусний парк ДК «Мосдержтранс» зараховані позивачу в повному обсязі, відтак між відсутній спір, а отже, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, та не заперечується відповідачем у справі те що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком.
Підставою для звернення до суду із даним позовом слугувало на думку позивача не врахування відповідачем при призначенні пенсії трудового стажу, а саме періодів роботи з 03.02.1994 по 21.12.1994, з 22.12.1994 по 18.12.1996 та з 30.05.1998 по 10.08.1998 в ДП «13-ий автобусний парк ДК «Мосдержтранс».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (частина перша та друга статті 7 Закону № 1788-ХІІ).
При цьому, статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788- XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-ХП).
Таким чином, уточнюючі довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.
Однак позивачем до позовної заяви не додано копію трудової книжки.
При цьому, як слідує з матеріалів справи 26.07.2018 ОСОБА_1 подав до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області заяву про направлення запиту до ДП «13-ий автобусний парк ДК «Мосдержтранс» щодо підтвердження стажу, заробітної плати та перейменування підприємства за періоди роботи з 03.02.1994 по 21.12.1994, з 22.12.1994 по 18.12.1996 та з 30.05.1998 по 10.08.1998 (а.с.4).
Як зазначив відповідач у відзиві 22.08.2018 та 27.03.2019 Луцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фронду України Волинської області направлено запити до Головного управління Пенсійного фонду Російської Федерації щодо підтвердження вказаних періодів роботи позивача в ДП «13-ий автобусний парк ДК «Мосдержтранс».
Документи щодо підтвердження стажу за спірний період надійшли до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області листами від 18.10.2018 та від 14.06.2019 відповідно (а.с.5-8).
05.09.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії (№4974) (а.с.20).
ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 починаючи з 05.07.2019, що підтверджується розрахунком від 13.09.2019 (а.с.16-17). Згідно матеріалів пенсійної справи страховий стаж позивача становить 41 рік 11 місяців 26 днів.
Як слідує з доданих до відзиву копій матеріалів пенсійної справи позивача №032350005973/3121 при призначенні ОСОБА_1 пенсії, періоди роботи з 03.02.1994 по 21.12.1994, з 22.12.1994 по 18.12.1996 та з 30.05.1998 по 10.08.1998 в ДП «13-ий автобусний парк ДК «Мосдержтранс» зараховані до страхового стажу в повному обсязі (а.с.18).
Відтак, суд не вбачає підстав для зарахування вищевказаних періодів роботи ОСОБА_1 в ДП «13-ий автобусний парк ДК «Мосдержтранс» з 03.02.1994 по 21.12.1994, з 22.12.1994 по 18.12.1996 та з 30.05.1998 по 10.08.1998, оскільки такі і так враховані при призначенні пенсії.
З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не порушив конституційні права та інтереси позивача на соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій, в свою чергу позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243, 245, 246, 255, 263, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський