17 травня 2021 р. Справа № 120/2518/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
25.03.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:
- визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного в листі від 15.01.2021 № 271-6053/Ш-02/8-0200/21, про проведення перерахунку позивачу пенсії за вислугу років з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати з обмеженням десяти прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб;
- зобов'язання відповідача здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка зазначена у довідці прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 № 18/63 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язання здійснити виплату позивачу різниці між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією одноразово та однією сумою.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у зв'язку із прийняттям рішення Другим сенатом Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, яким було передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України, 22.05.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії. До заяви позивач додав довідку № 18/63 від 10.03.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, видану прокуратурою Вінницької області. Рішенням № 905290183426 від 04.06.2020 відповідач відмовив позивачу, посилаючись на відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Другого сенату Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019. Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, у липні 2020 року позивач звернувся до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 120/3033/20-а позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905290183426 від 04.06.2020 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.01.2020 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки прокуратури Вінницької області № 18/63 від 10.03.2020, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
28.12.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії на підставі оновленої довідки. Листом № 271-6053/Ш-02/8-0200/21 від 15.01.2021 пенсійний орган повідомив позивача про здійснення перерахунку його пенсії на підставі довідки прокуратури Вінницької області № 18/63 від 10.03.2020, виходячи з 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, обмеживши її максимальним розміром - 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Позивач вважає таке рішення протиправним, а тому звертається до суду з позовом про його скасування та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка зазначена у довідці прокуратури Вінницької області.
Ухвалою від 30.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 160 КАС України, з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду копії заяви позивача про перерахунок пенсії від 28.12.2020 або ж заявлення перед судом обґрунтованого клопотання про її витребування у відповідача.
02.04.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано копію заяви про перерахунок пенсії від 23.12.2020, адресовану відповідачу.
Ухвалою суду від 07.05.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 КАС України. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування додаткових доказів та вирішено витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінниькій області матеріали пенсійної справи позивача.
27.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач вказує на те, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 120/3033/20-а Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2020 відповідно до ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" в редакції, чинній на час здійснення перерахунку. Тому пенсія позивача обрахована в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються усі види оплати праці та з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Крім того, відповідач зауважує, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому відповідач просить врахувати, що рішенням суду у справі № 120/3033/20-а було відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії, виходячи з розміру 90%, та виплати її без обмеження граничним розміром.
Також відповідач зазначає, що предметом оскарження у цій справі є відповідь на звернення позивача щодо виконання рішення суду, а не рішення, як помилково вважає позивач.
Отже, на думку відповідача, пенсія позивачу перерахована та виплачується згідно з чинним законодавством.
29.04.2021 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, а 12.05.2021 - доповнення до відповіді на відзив. Однак в силу положень ч. 3 ст. 263 КАС України у справах цієї категорії заявами по суті є позов та відзив. Тому під час ухвалення рішення по суті суд не приймає до розгляду та не бере до уваги відповідь позивача на відзив та доповнення до неї.
30.04.2021 на виконання вимог суду відповідач надав оригінал пенсійної справи позивача ОСОБА_1 за № 183426.
Відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Водночас дата постановлення рішення у цій справі обумовлена перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) у відпустці в період з 26.04.2021 по 14.05.2021 включно.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що з 01.08.2002 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, що підтверджується протоколом № 110768 від 07.08.2002.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, відповідно до якого умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України.
10.03.2020 прокуратурою Вінницької області позивачу видано довідку від 10.03.2020 № 18/63 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Довідка видана на підставі Рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 та постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури".
22.05.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок його пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням довідки прокуратури Вінницької області від 06.03.2020 № 18/63.
Рішенням від 04.06.2020 № 905290183426 відповідач відмовив у перерахунку пенсії позивача, посилаючись на те, що надана довідка видана на підставі нормативних документів про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури до 13.12.2019, тоді як після прийняття Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 будь-яких нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не приймалось.
Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, в липні 2020 року позивач звернувся до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 120/3033/20-а позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905290183426 від 04.06.2020 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.01.2020 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки прокуратури Вінницької області № 18/63 від 10.03.2020, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
28.12.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка зазначена у довідці прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 № 18/63 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії.
Листом № 271-6053/Ш-02/8-0200/21 від 15.01.2021 відповідач повідомив позивача про здійснення перерахунку його пенсії на підставі довідки прокуратури Вінницької області № 18/63 від 10.03.2020, виходячи з 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, та з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15.07.2015 визначалися статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1789-ХІІ).
Так, відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), внаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14.10.2014 ухвалено новий Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).
Частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом норми щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:
частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України";
частину двадцяту статті 86 Закону України від 14.10.2014 "Про прокуратуру" № 1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: " 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Отже, починаючи з 01.01.2015 в Україні: жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру"; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
Однак, протягом 2015-2019 років Кабінет Міністрів України не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив Рішення від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 та вирішив таке:
визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення № 7-р(II)/2019:
частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
У своєму рішенні Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону. Частина 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України. Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури. До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України в межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Разом з тим, Закон № 1697-VІІ з 13.12.2019 не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.
А отже, вказана постанова є підставою для проведення перерахунку пенсії за вислугу років позивача.
Таким чином, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури на підставі Постанови № 1013 та ухваленням Конституційним Судом України Рішення № 7-р(ІІ)/2019, позивач набув право на перерахунок пенсії, у зв'язку з чим звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок його пенсії за вислугу років.
Розглянувши заяву позивача, рішенням № 905290183426 від 04.06.2020 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку його пенсії. Відмова обґрунтована тим, що умовою для виникнення у позивача права на перерахунок пенсії після ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 є прийняття нормативно-правового акту про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури.
Втім, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 120/3033/20-а визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905290183426 від 04.06.2020 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.01.2020 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки прокуратури Вінницької області № 18/63 від 10.03.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено право позивача на перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 № 18/63 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії.
Виконуючи судове рішення, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, але при цьому визначив її розмір, з урахуванням 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, зазначеної у вказаній довідці, а також обмеживши її розмір 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
28.12.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка зазначена у довідці прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 № 18/63 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії.
Листом № 271-6053/Ш-02/8-0200/21 від 15.01.2021 пенсійний орган повідомив позивача про здійснення перерахунку його пенсії на підставі довідки прокуратури Вінницької області № 18/63 від 10.03.2020, виходячи з 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, та обмеження її максимальним розміром.
Відтак між сторонами виник спір, що стало приводом для звернення позивача до суду з цим позовом.
Дійсно, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії частина друга статті 86 Закону № 1697-VII визначала, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Водночас пенсія за вислугу років була призначена позивачу починаючи з 01.08.2002 у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, що підтверджується протоколом № 110768 від 07.08.2002. Саме в такому розмірі позивач отримував пенсію до здійснення відповідачем останнього перерахунку.
Суд зауважує, що основний розмір пенсії позивача обчислений відповідачем із застосуванням максимального відсотку розрахунку пенсії за вислугу років, передбаченого частиною другою статті 86 Закону № 1697-VІІ, в редакції, чинній на момент проведення перерахунку.
Отже, у даному випадку, максимальний відсоток розрахунку пенсії за вислугу років обчислений за нормою, згідно з якою такий розмір не повинен перевищувати 60 від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури.
Зазначена норма введена Законом № 1697-VІІ, який набрав чинність 15.07.2015, тобто після призначення пенсії позивачеві.
Разом з тим, на момент призначення пенсії позивачеві (з 01.08.2002), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до частини 2 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не міг перевищувати 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, і саме з урахуванням такого максимального розміру пенсії позивачу була призначена пенсія за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати.
Таким чином, внаслідок внесення змін до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а також набрання чинності Законом № 1697-VІІ рівень фінансового забезпечення пенсіонерів, яким призначена пенсія відповідно до Закону № 1789-ХІІ, в частині визначення максимального відсотку розрахунку пенсії за вислугу років, погіршився.
Водночас стаття 86 Закону № 1697-VІІ врегульовує порядок призначення пенсій, а не її перерахунок. Слова "призначення" та "перерахунок" не є тотожними і відповідно носять різний зміст. Зокрема, під "призначенням" в Законі № 1697-VІІ необхідно розуміти первинні дії органів Пенсійного фонду України щодо соціально-фінансового забезпечення особи, яка вийшла на пенсію, тоді як, під "перерахунком" необхідно розуміти вторинні дії органів Пенсійного фонду України щодо поліпшення соціально-фінансового забезпечення особи. Призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення.
При цьому враховуючи соціальну спрямованість держави, базові гарантії позивача при призначенні пенсії не можуть бути звужені в подальшому, при здійсненні перерахунку пенсії. Зазначене твердження обґрунтоване положеннями статті 22 Конституції України, відповідно до якої закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані та при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Аналогічних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд в постанові від 27.04.2021 у справі № 600/1595/20-а.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як і під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто, комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Окремо слід зазначити, що застосований відповідачем підхід до перерахунку пенсії позивачеві суперечить такому обов'язковому елементу верховенства права як юридична визначеність, оскільки відповідач при здійсненні перерахунку пенсії змінив базові гарантії позивача у вигляді максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до частини другої статті 86 Закону № 1697-VІІ, шляхом зменшення відсоткової ставки з 90 до 60 відповідних сум заробітної плати.
За таких обставин суд вважає, що при розрахунку позивачу розміру підвищення до пенсії на підставі Постанови № 1013, її максимальний розмір має обраховуватися із того, що вказаний у довідці про заробітну плату, але виходячи з розміру пенсії у відсотках (у цьому випадку 90%), право на які позивач набув на момент призначення пенсії і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві. Інакше кажучи, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір місячної заробітної плати, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Суд звертає увагу на те, що Верховним Судом виокремлено правову позицію стосовно того, що при перерахунку пенсії, зокрема відповідним категоріям військовослужбовців, має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії (постанови від 03.04.2018 у справі № 175/1665/17 та від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17). Правовідносини щодо перерахунку пенсії прокурорам є подібними до правовідносин щодо перерахунку пенсії військовослужбовцям, а тому суд вважає за доцільним використовувати таку позицію, як правовий інструмент практичного характеру, у цій справі.
Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, то суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VІІ (в редакції Законів України від 24.12.2015 № 911-VІІІ та від 06.12.2016 № 1774-VІІІ) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн визначено Законом України віл 24.12.2015 № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911-VІІІ) та Законом України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VІІІ).
Однак, як слідує з пунктів 1 та 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VІІІ, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, згідно з пунктом 1 Прикінцевих Положень Закону № 1774-VІІІ цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
Аналізуючи наведене суд доходить до висновку, що законодавець чітко визначив коло суб'єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не належить, оскільки у спірних правовідносинах має місце перерахунок пенсії, а не її призначення.
Відтак суд доходить висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Щодо способу захисту порушених прав позивача, визначеного у позові, суд зазначає таке.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене в листі від 15.01.2021 № 271-6053/Ш-02/8-0200/21, про проведення перерахунку позивачу пенсії за вислугу років з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати з обмеженням десяти прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб.
Приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд заяви про призначення або перерахунок пенсії повинно прийматися у формі рішення (протоколу). Чинне законодавство не наділяє суб'єкта владних повноважень приймати нормативні та інші акти у формі листів, в іншому випадку такі дії кваліфікуються як протиправні дії щодо неприйняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії чи про відмову.
З матеріалів справи судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача листом № 271-6053/Ш-02/8-0200/21 від 15.01.2021 пенсійний орган повідомив позивача про здійснення перерахунку його пенсії на підставі довідки прокуратури Вінницької області № 18/63 від 10.03.2020, виходячи з 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, та з обмеженням її максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Такий перерахунок оформлений протоколом від 23.12.2020.
Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача в цьому випадку є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення відсоткової ставки з 90 до 60 відповідних сум заробітної плати та щодо обмеження пенсії максимальним розміром при здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 № 18/63 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що починаючи з 01.01.2020, тобто з дати, визначеної рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 120/3033/20-а, відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років без обмеження її граничного розміру та з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка зазначена у довідці прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 № 18/63 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії, з урахуванням вже виплачених позивачеві сум пенсії.
Водночас безпідставною, на думку суду, є вимога позивача про зобов'язання відповідача провести виплату перерахованої та недоотриманої у зв'язку з цим пенсії одноразово та однією сумою. Суд зауважує, що жодним нормативним актом не передбачено обов'язку пенсійного органу здійснити виплату заборгованості за минулий період одним платежем. Отже, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів в цій частині не може вважатися правомірним. До того ж зазначені позовні вимоги фактично стосуються порядку та способу виконання рішення суду про перерахунок пенсії, виконання якого буде здійснюватись лише після набрання ним законної сили.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткової ставки з 90 до 60 відповідних сум заробітної плати та щодо обмеження пенсії максимальним розміром при здійсненні перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 № 18/63 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 01.01.2020 перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка зазначена у довідці прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 № 18/63 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Позивач також просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, у випадку задоволення позову.
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення вирішується судом залежно від обставин кожної адміністративної справи та є його розсудом, а не обов'язком.
В силу положень ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Принцип обов'язковості судового рішення також закріплений у статті 14 КАС України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відтак, оскільки судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання, а обставини справи не вказують на необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення в зобов'язальній частині, суд не вбачає достатніх підстав для покладення на відповідача обов'язку подати звіт про виконання судового рішення у відповідності до вимог ст. 382 КАС України.
При цьому додатково враховуються положення ст. 383 КАС України, якими позивачу надано можливість ініціювати заходи судового контролю на стадії виконання прийнятого на його користь рішення, в разі допущення відповідачем-суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності чи вчинення неправомірних дій у процесі виконання рішення.
За результатами вирішення справи позивач також просить суд допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення пенсії за один місяць.
В цій частині суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Водночас негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання рішенням суду законної сили, як це передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий та реальний захист життєвоважливих прав та інтересів позивача.
Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається статтею 371 КАС України.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, за змістом вказаної норми до негайного виконання допускається рішення суду про присудження позивачеві пенсії як такої, а не про зобов'язання відповідача до проведення її перерахунку. Тобто, саме у випадку постановлення судом рішення про призначення позивачу пенсії або інших періодичних платежів, суд повинен допустити до негайного виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць.
Разом з тим, обраний у цій справі спосіб захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років означає, що суму недоплаченої суми пенсії має визначити сам відповідач в процесі виконання судового рішення, після набрання ним законної сили.
Крім того, суд зауважує, що, передбачивши певні категорії справ, рішення у яких підлягають негайному виконанню, законодавець переслідував мету створити гарантії для забезпечення швидкого і реального захисту життєвоважливих прав та інтересів позивача у виняткових ситуаціях, зокрема тоді коли у пенсійних правовідносинах особа позбавлена джерел для існування внаслідок незаконної відмови суб'єкта владних повноважень у призначенні їй пенсії або інших періодичних платежів. Однак, як видно з матеріалів справи, позивач отримує пенсію в розмірі, не нижчому від встановленого законом мінімуму.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для звернення ухваленого рішення до негайного виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Отже, у зв'язку з частковим задоволенням позову немайнового характеру та враховуючи неможливість арифметичного визначення частки (пропорції) задоволених позовних вимог, на користь позивача належить стягнути половину понесених ним судових витрат зі сплати судового збору, тобто 454,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295, 371, 382 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 60% від відповідних сум заробітної плати та щодо обмеження пенсії максимальним розміром при здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 № 18/63 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01 січня 2020 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 № 18/63 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Оригінал пенсійної справи ОСОБА_1 за № 183426 повернути Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).
Рішення суду складено 17.05.2021.
Суддя Сало Павло Ігорович