29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"18" травня 2021 р. Справа № 924/441/20
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" про забезпечення позову у справі № 924/441/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко", м. Луцьк
до фермерського господарства "Золотий жайвір", Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ
про стягнення 2862222,06 грн,
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.03.2021р. касаційну скаргу фермерського господарства "Золотий жайвір" задоволено частково; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020р. та рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.09.2020р. у справі № 924/441/20 скасовано; справу № 924/441/20 направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.04.2021р. прийнято справу № 924/441/20 до провадження в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
17.05.2021р. на адресу суду надійшла заява від 14.05.2021р. товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" про забезпечення позову, в якій останній просить суд: 1) накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно фермерського господарства "Золотий жайвір"; 2) накласти арешт на виявлені в ході примусового виконання ухвали про вжиття заходів забезпечення позову грошові кошти фермерського господарства "Золотий жайвір".
В обґрунтування поданої заяви товариство з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" посилається на те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, Єдиного державного реєстру судових рішень відносно відповідача наявні 4 виконавчих провадження, 3 з яких ще не завершені, а також значна кількість судових проваджень, внаслідок задоволення яких, як вважає заявник, може бути істотно ускладненим виконання рішення суду по справі № 924/441/20. Крім того, за твердженням заявника відповідачем планується відчуження нерухомого майна та земельних ділянок у період вирішення спору між сторонами, що свідчить про наявність реальної загрози ефективному захисту порушених і оспорюваних прав та інтересів позивача і про ймовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті цих заходів.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
11.07.2018р. Верховний Суд, розглядаючи справу № 509/5216/13-ц, зазначив, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд зазначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов'язаність відповідних дій відповідача та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами, з метою захисту яких такий позов подано.
Поряд з цим, за приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заявник у поданій заяві про забезпечення позову просить, зокрема, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України).
Слід зазначити, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Проте, матеріали справи (заяви) не містять доказів на підтвердження наявності наведених обставин.
В той же час обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. При цьому, заявником не надано доказів, які б підтвердили, що накладення арешту на майно та грошові кошти фермерського господарства "Золотий жайвір" не вплинуть на виробничу діяльність вказаної юридичної особи.
В статті 6 ГК України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 13 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.
В заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування заявника про можливу небезпеку та реальну загрозу відчуження нерухомого майна (земельних ділянок). Заявником не надано обґрунтованих доказів вчинення фермерським господарством "Золотий жайвір" дій, спрямованих на відчуження належного йому майна (рухомого або нерухомого) або ж його перереєстрацію на користь інших осіб. Окрім того, наявність виконавчих проваджень стосовно відповідача не свідчить про можливе невиконання останнім рішення у справі № 924/441/20 у разі задоволення позовних вимог по даній справі.
Як вказано в абз. 2 п. 1 та абз. 2 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26.12.2011 р. № 16 (із змінами), особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Водночас, заявником не надано жодних доказів на підтвердження необхідності забезпечити позов.
Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Господарським судом при прийнятті ухвали було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову.
При розгляді даної заяви судом враховано, що постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.03.2021 р. у справі №924/441/20 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 29.09.2020 р. скасовано; справу №924/441/20 передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області. При цьому згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, в зв'язку із відпусткою судді Димбовського В.В. (склад суду для розгляду справи №924/441/20), заяву про забезпечення позову передано іншому складу суду судді Заверусі С.В.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" від 14.05.2021р. про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 3 прим.:
1 - до справи;
2 - ТОВ "Агроплантеко" (43022, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ранкова, 26-А);
3 - ФГ "Золотий жайвір" (31200, Хмельницька обл., Волочиський р-н, м. Волочиськ, вул. Запорізька, буд. 11).
Всім рекомендованим з повідомленням.