Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4313/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківська міська рада, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243
до Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Експогаз", 61070, м. Харків, вул. Дерев'янка, 23-Б, код 31438686
про стягнення 113 398,34 грн.
за участю представників:
позивача - Ткаченко С.В. за довіреністю №08-21/95/2-21 від 05.01.2021,
відповідача - Голега І.М. за довіреністю від 11.02.2021
Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Експогаз" 113 398,34 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові площею 0,0911 га відповідно до договору оренди від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015) за період з 01.01.2018 по 31.12.2019.
В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що між Харківською міською радою та TOB «АМАТ» укладено договір оренди землі від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015).
Відповідно до умов договору оренди земельну ділянку загальною площею 0,0911 га по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові надано для експлуатації та обслуговування стаціонарної ГАЗС. Між Харківською міською радою та ТОВ «АМАТ» не було укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
Однак, Орендар не повернув земельну ділянку до земель запасу міста та продовжує здійснювати фактичне використання земельної ділянки, тому згідно з п. 31 п.п. л) договору оренди землі від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015) неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє Орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.
Після переходу права власності з 29.07.2015 на нерухомість, для обслуговування якої надавалась земельна ділянка, право користування за договором оренди землі від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015) перейшло до СП у формі ТОВ «ЕКСПОГАЗ» (Відповідач у справі) в обсязі та на умовах, встановлених договором оренди для TOB «АМАТ», а отже перейшов і обов'язок зі сплати орендної плати в розмірах, встановлених договором.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою суду від 04.01.2021 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. № 3472 від 11.02.2021) в якому він просить врахувати вжиті Спільним Підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОГАЗ» заходи для оформлення права користування земельною ділянкою та здійснені платежі в повному обсязі та відмовити у стягненні 113398 грн 34 коп. за користування земельною ділянкою за адресою вул. Шевченка, 331 у м. Харкові площею 0,911 га.
Позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву (пояснення вх. №4973 від 02.03.2021) в якій він заперечує проти доводів відповідача, зазначає, що сплата коштів здійснювалася останнім не позивачу, а ТОВ "АМАТ".
09.03.2021 відповідачем надані доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. №5405) згідно яких додав суду копії звернень до позивача для оформлення договору оренди земельної ділянки та практику Верховного Суду щодо відсутності укладеного договору оренди з підстав незалежних від суб'єкта господарювання.
Згідно вимог статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства зокрема є: 1) верховенство права, 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, 4) змагальність сторін, 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення.
Згідно ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вимоги зазначених норм, судом, з метою дотримання завдань господарського судочинства та здійснення всіх дій, що необхідні для реалізації завдань підготовчого провадження (остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті) були прийняті та долучені всі подані сторонами докази та пояснення.
Ухвалою суду від 10.03.2021 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 12.04.2021 було задоволено клопотання відповідача та оголошено перерву до 21.04.2021.
У зв'язку з захворюванням судді Прохорова С.А. у період з 19.04.2021 по 04.05.2021, судове засідання, призначене на 21.04.2021 не відбулося.
Таким чином, проведення та призначення судового засідання по розгляду справи по суті в межах процесуальних строків, визначених ГПК України, було неможливим, у зв'язку з чим, засідання було призначено після виходу судді на роботу (05.05.2021) на 12.05.2021 з урахуванням розумного строку, який надав можливість учасникам справи скористатись всіма можливими способами процесуального захисту, а також бути належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання.
12.05.2021 відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. №10757) про відкладення розгляду справи для отримання від позивача відповіді на лист відповідача щодо укладення договору про розстрочення платежу.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд зазначає, що згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
З матеріалів справи встановлено, що строк розгляду справи по суті, який встановлений нормами Господарського процесуального кодексу України, сплив.
Крім того, в заявленому відповідачем клопотанні відсутні підстави, передбачені ст. 202 ГПК України для відкладення розгляду справи, а вирішення між сторонами питань щодо розстрочення сплати заборгованості не відноситься до цього переліку.
Обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, за клопотанням відповідача в судовому засіданні вже оголошувалась перерва).
За таких обставин, суд протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 12.05.2021 відмовив в задоволенні вказаного клопотання відповідача.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 12.05.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.12.2014 № 1745/14 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд», Харківською міською радою (орендодавець) надано TOB «АМАТ» (орендар) земельну ділянку загальною площею 0,0911 га по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові.
На підставі зазначеного рішення між Харківською міською радою та відповідачем укладено договір оренди землі від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015).
Згідно з п. 8 Договору його укладено строком до 01.01.2020 для експлуатації та обслуговування стаціонарної ГАЗС.
Згідно з п. 9 договору розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить 16236,75 грн.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.12.2020 № 238120305 право приватної власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 30,9 кв.м. належить з 29.07.2015 СП у формі ТОВ «ЕКСПОГАЗ» на підставі договору купівлі-продажу від 29.07.2015 № 2273.
Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
Податковим кодексом України, який набув чинності 01.01.2011, зокрема, встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; (п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14), а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14).
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Згідно із статтею 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Так, питання щодо переходу права оренди землі до нового власника нерухомого майна неодноразового було предметом розгляду Верховного Суду, за результатами якого виникла судова практика, яка полягає у наступному.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц викладена правова позиція Великої Палати Верховного Суду, яка полягає в наступному:
«...після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувана, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Згідно із статтею 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Так, питання щодо переходу права оренди землі до нового власника нерухомого майна неодноразового було предметом розгляду Верховного Суду, за результатами якого виникла судова практика, яка полягає у наступному.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц викладена правова позиція Великої Палати Верховного Суду, яка полягає в наступному:
«...після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувана, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов'язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об'єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.»
Таким чином, виходячи з положень ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України «Про оренду землі» після переходу права власності з 29.07.2015 на нерухомість, для обслуговування якої надавалась земельна ділянка, право користування за договором оренди землі від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015) перейшло до СП у формі ТОВ «ЕКСПОГАЗ» в обсязі та на умовах, встановлених договором оренди для TOB «АМАТ», а отже перейшов і обов'язок зі сплати орендної плати в розмірах, встановлених договором.
Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028,2008 рік - 1,152,2009 рік - 1,059,2010 рік - 1,0,2011 рік - 1,0,2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення -1,06,2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0.
Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.
Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, яке йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.
Цей позов стосується стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування СП у формі ТОВ «ЕКСПОГАЗ» земельною ділянкою по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові площею 0,0911 га відповідно до договору оренди землі від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015) в межах строку його дії.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до п. 5 Договору згідно з витягом № 80/15 (вих. №324/08 від 28.01.2015) складає 1623675 грн.
Відповідно до п. 10 зазначеного договору оренди землі Орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.
Враховуючи викладене, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації складає:
- за 2016 рік - 1623675 грн. * 1,433 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2015 рік) = 2326726,28 грн.;
- за 2017 рік - 2326726,28 грн. * 1,06 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2016 рік) = 2466329,85 грн.;
- за 2018 рік - 2466329,85 грн. * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2017 рік) = 2466329,85 грн.;
- за 2019 рік - 2466329,85 грн. * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2018 рік) = 2466329,85 грн.
Відповідно до п. 9 договору СП у формі ТОВ «ЕКСПОГАЗ» повинно було сплатити 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає:
2466329,85 грн. * 12 % = 295959,58 грн. (розмір орендної плати за 1 рік);
Згідно з вищенаведеним, за оренду земельної ділянки повинно було бути сплачено за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, що складається з 2018 та 2019 року таку орендну плату:
2018 рік - 295 959,58 грн,
2019 рік - 295 959,58 грн.
Відповідно до листа ТУ ДПС у Харківській області від 12.08.2020 № 16572/9/20-40-04-03-17 сплата орендної плати TOB «АМАТ» за 2018 рік становить 271296,30 грн. (в тому числі по місяцях: у січні сплата відсутня, з лютого по грудень - 24663,30 грн. щомісячно).
Відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області від 21.10.2020 № 21048/9/20-40-04-03-17 сплата орендної плати TOB «АМАТ» за 2019 рік становить 125771,82 грн. (в тому числі по місяцях: з січня по березень - 24663,30 грн. щомісячно, у травні - 51781,92 грн., у квітні та з червня по грудень 2019 сплата відсутня); сплата орендної плати СП у формі ТОВ «ЕКСПОГАЗ» за 2019 рік становить 81452,70 грн. (в тому числі по місяцях: з липня по грудень 2019 р. - 13575,45 грн. щомісячно, з січня по червень сплата відсутня).
Виходячи із вищевказаних листів ГУ ДПС у Харківській області фактично сплачено за користування земельною ділянкою по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 таку орендну плату:
01.01.2018 - 31.12.2018 - 271 296,30 (сплачено ТОВ «АМАТ»)
01.01.2019-31.12.2019 - 125 771,82 (сплачено ТОВ «АМАТ») 81 452,70 (сплачено СП у формі ТОВ «ЕКСПОГАЗ»).
Отже, заборгованість зі сплати орендної плати СП у формі ТОВ «ЕКСПОГАЗ» за користування земельною ділянкою по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015) за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 складає 113398,34 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Харківської міської ради про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОГАЗ" з орендної плати за земельну ділянку є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
СП у формі ТОВ «ЕКСПОГАЗ» до свого відзиву надав договори №1-03/2018 та №1-03/2019 про відшкодування орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, відповідно до пп. 1.1. яких Користувач (СП у формі ТОВ «ЕКСПОГАЗ») зобов'язується відшкодувати Орендарю (TOB «АМАТ»), орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно, що складається з літер «А-1» (надалі - об'єкт) загальною площею 30,9 м2, розташований за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 331. Об'єкт перебуває у власності Користувача. Земельна ділянка площею 0.911 га. що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 331. перебуває у користуванні Продавця відповідно до договору оренди землі від 05.03.2015, дата державної реєстрації 12.03.2015, витяг ЕЕГ № 453285, кадастровий номер 6310136600:04:011:0008, укладеного між ТОВ «АМАТ» та Харківською міською радою.
Згідно з пп. 2.1. договорів № 1-03/2018 та № 1-03/2019 відшкодування орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 331. (надалі - відшкодування) вноситься Користувачем на розрахунковий рахунок Орендаря в розмірі 29595,96 грн. з урахуванням ПДВ, щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного після сплачуваного, незалежно від результатів діяльності. ПДВ нараховується згідно з чинним законодавством України.
СП у формі ТОВ «ЕКСПОГАЗ» у додатках до відзиву надано копії платіжних доручень з жовтня по грудень 2018 та з січня по квітень 2019, але у відзиві відповідач зазначає саме «протягом січня 2018 - червень 2019 р.р.». Більш того, зазначена сплата здійснена саме за зобов'язанням, яке виникло між СП у формі ТОВ «ЕКСПОГАЗ» та ТОВ «АМАТ» і не може бути підтвердженням належного виконання умов договору оренди землі від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015), оскільки зарахування здійснювалось на розрахунковий рахунок ТОВ «АМАТ».
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Інших судових витрат позивачем заявлено не було.
Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути зі Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Експогаз" (61070, м. Харків, вул. Дерев'янка, 23-Б, код 31438686) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243) 113 398,34 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Шевченка, 331 у м. Харкові площею 0,0911 га відповідно до договору оренди від 05.03.2015 (номер запису про інше речове право: 9048753 від 12.03.2015).
Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Стягнути зі Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Експогаз" (61070, м. Харків, вул. Дерев'янка, 23-Б, код 31438686) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243) 2102,00 грн судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач - Харківська міська рада, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243.
Відповідач - Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Експогаз", 61070, м. Харків, вул. Дерев'янка, 23-Б, код 31438686.
Повне рішення складено "18" травня 2021 р.
Суддя С.А. Прохоров