05 травня 2021 рокуСправа № 921/16/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
за участю секретаря судового засідання: Крутіна Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз" вул. Кловський узвіз, 9/1, м.Київ, 01021
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", вул. М.Шептицького, 20, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46008
про: стягнення 1048306,17 грн. заборгованості за надані послуги транспортування природного газу, 214 720,35 грн. пені, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 58 072,60 грн. та інфляційні втрати в сумі 29 257,54 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Гасай Мар'яна Борисівна - адвокат, довіреність №1-2526 від 10.12.2020.
відповідача: не з'явився.
Суть справи:
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №1001ВИХ-21-12 від 04.01.2021 (вх. №16 від 12.01.2021) до Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" про стягнення:
-1 048 306,17 грн. заборгованості за надані послуги транспортування природного газу, 214 720,35 грн. пені, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 58 072,60 грн. та інфляційні втрати в сумі 29 257,54 грн.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011166/П38 від 28.09.2011 зобов'язання по оплаті послуг не виконав належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 1 048 306,17 грн., в зв'язку з чим відповідачу за несвоєчасно проведені розрахунки нараховані пеня, три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, загальна сума заборгованості складає 1 350 356,70 грн.
Позивач у своєму позові посилається на ст. ст. 526,530,612,625,953 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193,198 Господарського кодексу України.
Заперечення відповідача.
09.02.2021 через канцелярію суду до матеріалів справи від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву №56 від 05.02.2021 (вх. № 1141), у якому відповідач просить суд застосувати позовну давність у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" в частині стягнення 214 720,35 грн. пені та відмовити у цій частині позовних вимог у повному обсязі, зобов'язати позивача провести розрахунок інфляційних нарахувань у відповідності з рекомендаціями Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 та зменшити розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат до 10 процентів від заявлених виходячи с наступних підстав.
28.09.2011 між АТ "Укртрансгаз" ( за договором- Газотранспортне підприємство) та ПАТ "Тернопільміськгаз" (за договором-Замовник) було укладено договір транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011166/П38.
Відповідно до п.4.5. Договору оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім Гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним , відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Враховуючи, що строком остаточного розрахунку за зобов'язаннями , на які нараховано неустойку , є 20-те число місяця наступного за місяцем постачання послуг, першим днем з якого має місце порушення права на отримання своєчасної оплати за ним є 21-ше число відповідного місяця, як перший день прострочення.
Оскільки позовна заява підготовлена 04.01.2021, то відповідач вважає, що строк позовної давності у частині вимог про стягнення пені нарахованої за зобов'язаннями січня - грудня 2018 та січня - квітня 2019 року сплинув. Відповідно до ст.267 Цивільного Кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4.ст.267 ЦКУ).
Також перевіривши розрахунки індексу інфляції, відповідач вважає що Позивач не врахував наведені рекомендації Верховного Суду України, щодо порядку нарахування інфляційних втрат. Зокрема, індекс інфляції на прострочену суму Позивач розраховував з 01 числа місяця наступного за місяцем споживання послуг, тоді як остаточний розрахунок Відповідач мав проводити до 20 числа місяця наступного за звітним ( місяцем споживання послуг) відповідно до п.5.5 Договору , в редакції Додаткової угоди № 3 від 17.01.2013.
Що стосується причин виникнення заборгованості в розмірі 1 048 306,17 грн., за надані послуги транспортування природного газу, то останні носять об'ктивний характер, незалежний від волі Відповідача, оскільки на рахунки підприємства Постановами державних виконавців ВП №54518213 від 17.08.2017, ВП № 54518213 від 02.05.2018., ВП №54518213 накладено арешт та в зв'язку з відсутністю у Відповідача коштів на погашення заборгованості, оскільки єдиним джерелом доходу є тариф на транспортування природного газу розподільними газопроводами, тому Відповідач фізично не в змозі був своєчасно виконати свої зобов'язання за договором транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 № 1109011166/П38.
Відповідь на відзив позивача.
Позивач у Відповіді на відзив №21-1625 від 23.02.2021 ( вх. №1606 від 24.02.2021) зазначає щодо Відзиву відповідача наступне.
АТ "Укртрансгаз" вважає, що відповідачем не наведено у відзиві на позовну заяву обґрунтованих підстав, які б спростували аргументи, викладені у позовній заяві, а відтак останній не спростовує заявлених АТ "Укртрансгаз" позовних вимог.
Щодо безпідставності тверджень Відповідача про сплив строку позовної давності зазначає , що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ( ч.5.ст 261ЦК України). Тобто за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. У даному випадку датою фактичного порушення зобов'язання з оплати послуги транспортування природного газу наданої у березні 2019 року є 22.04.2019, а датою порушення зобов'язання з оплати послуги транспортування природного газу наданої у квітні 2019року є 21.05.2019
Водночас Позивач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 до 20.05.2020 встановлено карантин. В подальшому дію карантину встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020 ,» 641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020 до 28.02.2021.У зв'язку з чим Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19» від 30.03.2020 №540-ІХ, яким зокрема, й доповнено Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 12 наступного змісту: « Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину»
Позивач зазначає, що звернувся до суду в період дії карантину , тому з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19» річний строк про стягнення пені за зобов'язаннями березня та квітня 2019, визначений ст.258 ЦК України не сплив, а відтак посилання Відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності як на підставу відмови у позові є необґрунтованим.
Щодо правильності розрахунку суми, на яку збільшилася сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів Позивач вважає, що твердження Відповідача про нарахування індексу інфляції на прострочену суму з першого числа місяця наступного за місяцем споживання послуг не відповідають дійсності , оскільки Позивачем розрахунок інфляційних втрат, складений відповідно до ч.2. ст.625 ЦК України та повністю узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 20.11.2020 по справі №910/13071/19.
Щодо безпідставності клопотання Відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат до 10% від заявлених, то Позивач зазначає, що звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав.
Також Позивач зазначив, що посилання Відповідача на скрутне матеріальне становище, відсутність грошових коштів та збитки відповідача у господарській діяльності, не можна визнати винятковими обставинами та виправданням порушення договірних зобов'язань перед Позивачем, оскільки такі обставини жодним чином не пояснюють невиконання зобов'язань Відповідачем за Договором, а також є звичайними ризиками в господарській діяльності Відповідача як суб'єкта господарювання.
Заперечення на відповідь на відзив.
Відповідач своїм правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався, заперечень на відповідь на відзив до суду не надав.
Рух справи.
Ухвалою від 14.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/16/21 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 08.02.2021 на 10 год.00 хв.
Ухвалою від 08.02.2021 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 22.02.2021 на 10 год. 00 хв.
Ухвалою (протокольна) від 22.02.21 повідомлено сторони про перерву в підготовчому засіданні до 01.03.2021 на 10 год. 00 хв.
Ухвалою від 01.03.2021 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 15.03.2021 на 12 год. 45 хв.
Ухвалою від 15.03.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №921/16/21 до 15.04.2021.
Ухвалою від 15.03.2021 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 31.03.2021 до на 12 год. 45 хв.
Ухвалою від 31.03.2021 повідомлено учасників справи про закриття підготовчого провадження по справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.04.2021 на 12 год. 00 хв.
Ухвалою від 12.04.2021 повідомлено сторони про відкладення судового засідання на 05.05. 2021 на 11 год. 00 хв.
Явка сторін.
В судове засідання з'явився представник позивача адвокат Гасай Мар'яна Борисівна, довіреність № 1-2526 від 10.12.2020, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача не з'явився проте був повідомлений ухвалою від 12.04.2021 про відкладення судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.
Розгляд заяв та клопотань.
В судовому засіданні представником відповідача не було заявлено жодних заяв та клопотань.
Технічна підтримка.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) “Акорд”.
Господарський процес.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши доводи та аргументи представників сторін , встановив наступні фактичні обставини.
28.09.2011 між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі- Газотранспортне підприємство), з однієї сторони, і Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» (далі- Замовник), з іншої сторони, (далі-Сторони) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №110901166/П38, згідно п.1.1. якого Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі- ГРС), а Замовник зобов'язується сплатити за наданні послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору.
Річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі-газ) Замовника складає 18324 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях: січень - 2332, лютий - 2758, березень - 2133, квітень - 1213, травень - 880, червень - 834, липень - 823, серпень - 756, вересень - 707, жовтень - 1303, листопад - 1795, грудень
- 2 590.
Газ Замовника , транспортування якого за цим Договором здійснює Газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, у тому числі релігійних організацій виключно в межах обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності, газоспоживаюче обладнання яких підключено до газорозподільних мереж, що знаходяться у власності чи в користуванні Замовника( (п.1.2. договору).
Згідно п.2.1.договору підставою для транспортування природного газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі- Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу, наявності в Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (далі - підтверджені обсяги).
Замовник передає Газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства.(п.2.2. договору).
Згідно п.2.11. договору послуги по транспортуванню природного газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі- акти наданих послуг).
Газотранспортне підприємство до 15 (п'ятнадцятого ) числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць , підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства (п.2.11.2 договору).
Згідно п.2.11 договору за розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов: (t)= 20градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа).
Порядок та умови проведення розрахунків передбачено розділом 4 договору.
Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).
Тарифи,визначені в п.4.1. цього договору, є обов'язковими для Сторін з моменту введення їх в дію. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись Сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовах цього договору.
Розрахунковий період за цим договором становить один місяць, 09.00 години першого дня місяця до 09.00 години першого дня наступного місяця включно.
Місячна вартість послуг з транспортування природного газу визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого природного газу , визначеного на умовах розділу 3 цього договору, та податку на додану вартість.
Згідно п.4.5 договору оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником (крім Гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 (ста) відсотків попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 (двадцятого) числа місяця , наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
У платіжних дорученнях Замовник повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях Замовника не зазначений номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік) за який здійснюється оплата, Газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги по транспортуванню газу , що виникла перша за часом у попередніх періодах.
У випадку , якщо Замовник є Гарантованим постачальником, то Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, установленому Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, погодженим Національною комісією регулювання електроенергетики України.
У разі надходження коштів від Замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу в звітному місяці, передоплата зараховується Газотранспортним підприємством:
-у разі наявності заборгованості за надані послуги- як погашення заборгованості в попередніх місяцях;
-у разі відсутності заборгованості за надані послуги - як оплата послуг у місяці, наступному за звітним.
Газотранспортне підприємство і Замовник зобов'язуються щоквартально до 25 (двадцять п'ятого) числа першого місяця, наступного за кварталом, на підставі відомостей про фактичну оплату послуг по транспортуванню газу та актів наданих послуг здійснювати звірку розрахунків. Звірка розрахунків оформлюється Сторонами актом звірки.
Відповідно до п.10.1.договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами№110901166/П38 від 28.09.2011 цей договір набирає чинності з дати підписання Сторонами , умови Договору застосовуються до відносин Сторін, які виникли до його укладення , саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2012 року , а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим договором.
До договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами №110901166/П38 від 28.09.2011 між сторонами було укладено Додаткові угоди: №1 від 16.03.2021, №2 від 13.04.2021,№3 від 17.01.2013,№ 4 від 30 травня 2014 року та № 4/1 від 20 червня 2014 року.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011166/П38 від 28.09.2011 позивачем були надані відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 18324 тис.куб.м. на загальну суму 11 285 576,70 грн. що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу, зокрема:
- січень 2018 в обсязі 1 427,682 тис. куб.м на загальну суму 645712,02 грн. відповідно до акту надання послуг від 31.01.2018;
- лютий 2018 в обсязі 1 214,761 тис.куб.м на загальну суму 549 412,10 грн. відповідно до акту надання послуг від 28.02.2018;
- березень 2018 в обсязі 864,982 тис. куб.м на загальну суму 391 214,06 грн. відповідно до акту надання послуг від 31.03.2018;
- квітень 2018 в обсязі 219,999 тис.куб.м. на загальну суму 99 504,14 грн. відповідно до акту надання послуг від 30.04.2018;
- травень 2018 в обсязі 155.701 тис. куб.м на загальну суму 70 420,45 грн. відповідно до акту надання послуг від 31.05.2018;
- червень 2018 в обсязі 130,300 тис. куб.м на загальну суму 58 932,08 грн. відповідно до акту надання послуг від 30.06.2018;
- липень 2018 в обсязі 124,950 тис.куб.м на загальну суму 56 512,39 грн. відповідно до акту надання послуг від 31.07.2018;
- серпень 2018 в обсязі 139,555 тис.куб.м на загальну суму 63 117,94 грн. відповідно до акту надання послуг від 31.08.2018;
- вересень 2018 в обсязі 475,157 тис.куб.м на загальну суму 214 904,00 грн. відповідно до акту надання послуг від 30.09.2018;
- жовтень 2018 в обсязі 869,843 тис.куб.м на загальну суму 393 412,60 грн. відповідно до акту надання послуг від 31.10.2018;
- листопад 2018 в обсязі 1512,824 тис.куб.м на загальну суму 684 220,04 грн. відповідно до акту надання послуг від 30.11.2018;
- грудень 2018 в обсязі 1870,000 тис.куб.м на загальну суму 845 763,60 грн. відповідно до акту надання послуг від 31.12.2018;
- січень 2019 в обсязі 1457,013 тис.куб.м на загальну суму 658 977,84 грн. відповідно до акту надання послуг від 31.01.2019;
- лютий 2019 в обсязі 6205,299 тис.куб.м на загальну суму 2 265 835,97 грн. відповідно до акту надання послуг від 28.02.2019;
- березень 2019 в обсязі 6205,299 тис.куб.м на загальну суму 2 806 532,63 грн. відповідно до акту надання послуг від 31.03.2019;
- квітень 2019 в обсязі 3274,752 тис.куб.м на загальну суму 1 481 104,84 грн. відповідно до акту надання послуг від 30.04.2019.
Належним чином засвідчені копії актів приймання-передачі природного газу знаходяться в матеріалах справи.
Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, оплату за надані послуги з транспортування газу відповідач здійснив лише частково на суму 10 237 267 грн. 53коп. та не виконав зобовязання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобовязання, зокрема, вимоги пункту 5.5 договору. Станом на дату подання позову, розмір основного боргу становить 1 048 306 грн. 17 коп., що підлягає стягненню з відповідача згідно цього позову.
На підтвердження зазначених обставин позивач до позовної заяви надав Розрахунок суми основного боргу, 3%, пені, суми на яку збільшилася сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів перед АТ «Укртрансгаз» за транспортування природного газу по договору №1109011166/П38 від 28.09.2011, копія балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2020).
Оцінивши подані позивачем і відповідачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності, суд дійшов до висновку про те, що в позові слід відмовити, при цьому виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011166/П38 від 28.09.2011, який за своєю суттю відноситься до договору про надання послуг, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг з транспортування природного газу є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити надані послуги відповідно до чинного законодавства та умов договору .
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як з'ясовано судом, позивачем виконані належним чином прийняті обов'язки за договором, тоді як відповідач неналежним чином виконував умови договору, а саме не здійснював своєчасну оплату за транспортування природного газу. В результаті чого виникла заборгованість в сумі 1 048 306 грн. 17 коп. А відтак позовні вимоги в частині стягнення 1 048 306 грн. 17 коп. підлягають до задоволення , як обґрунтовані заявником , не суперечать умовам договору та нормам чинного законодавства.
Вказані вище обставини стали підставою для нарахування позивачем пені та відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних нарахувань, які заявлені до стягнення.
Згідно п.п.1.3 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
За статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати за послуги з транспортування природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем наданих послуг) згідно ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 статті 548 ЦК України , виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.6.3. договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За приписами ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 214 720, 35 грн. нараховану за період з 22.04.2019 по 20.11.2019.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частинами 1, 2, 4 статті 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за надання послуг транспортування природного газу природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 214 720,35 грн.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.»
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов'язання за договором №1109011166/П38 від 28.09.2011 щодо здійснення оплати за поставлений природний газ, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню згідно п.6.3 договору, та з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді прострочення. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 214 720,35 грн., судом встановлено, що розрахунок пені було здійснено позивачем вірно.
Щодо доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності до вимог про сплату пені за період січень-грудень 2018 року та січень-квітень 2019 з урахуванням ст. 258 ЦК України, якою встановлено річний строк до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), то суд не бере їх до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Стаття 258 ЦК України передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позивач у відповіді на відзив, зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» зі змінами, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.
В подальшому дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020,№500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020,№760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020 до 28.02.2021.
У зв'язку з чим Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, яким, зокрема, й доповнено Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 12 наступного змісту:
«12.Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,1293 цього Кодексу, продовжуються а строк дії такого карантину»
Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020.
Отже, з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» річний строк про стягнення пені за зобов'язаннями березня та квітня 2019 року, визначений ст.258 Цивільного кодексу України не сплив, а відтак посилання Відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності як на підставу для відмови у позові є необґрунтованим.
Суд погоджується із доводами позивача та вважає, оскільки як вбачається із розрахунку пені, здійсненого позивачем, останнім не заявлено вимог про стягнення пені за зобов'язаннями за 2018 рік.
Суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування пені за зобов'язаннями за період березень-квітень 2019 року.
Також суд враховує, що строки визначені, зокрема, статтею 258 ЦК України продовжуються га строк дії карантину відповідно до Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ та карантин не закінчено на даний час. А тому, позивач не пропустив річний строк для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення нарахованої суми пені.
А тому, підстави для застосування позовної давності до вимог про стягнення пені відсутні. Відтак, позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 214 720,35 грн. є обґрунтовані, не суперечать умовами договору та нормам чинного законодавства.
Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути 29 257 грн.54 коп. інфляційних втрат за період з 01.06.2018 по 17.12.2020 (в т.ч. 28518 грн. 12 коп. за період 23.12.2019 по 17.12.2020).
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997р. N39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Відповідач у відзиві на позов №56 від 05.02.2021 (вх. №1141 від 09.02.2021) просить суд провести розрахунок інфляційних нарахувань у відповідності з Рекомендації Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 .
Відповідач посилається на Рекомендації Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 відносно порядку застосування індексів інфляції «при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця». Тому відповідач вважає, що позивач не врахував наведені рекомендації Верховного Суду України, щодо порядку нарахування інфляційних втрат. Зокрема,індекс інфляції на прострочену суму Позивач розраховував з 01 числа місяця наступного за місяцем споживання послуг, тоді як остаточний розрахунок Відповідач мав проводити до 20 числа місяця наступного за звітним (місяцем споживання послуг) (п. 5.5. Договору, в редакції Додаткової угоди №3 від 17.01.2013.
Позивач у відповіді на відзив №21-1625 від 23.02.2021 (вх. №1606 від 24.02.2021) наголошує, що розрахунок інфляційних втрат, що міститься у матеріалах справи, складений відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України та повністю узгоджується із постановою від 20.11.2020 по справі №910/13071/19 Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
Позивачем у зазначеному розрахунку вже враховано, що оскільки остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, то період прострочення у наступному за звітним місяцем є меншим половини місяця.
Відтак, нарахування індексу інфляції здійснено наступним чином:
-на суму боргу за квітень 2018 нараховано інфляційну складову за червень-серпень 2018;
- на суму боргу за травень 2018 нараховано інфляційну складову за липень-вересень 2018;
- на суму боргу за червень 2018 нараховано інфляційну складову за період серпень-вересень 2018;
- на суму боргу за липень 2018 нараховано інфляційну складову за вересень 2018;
- на суму боргу за квітень 2019 нараховано інфляційну складову за червень-жовтень 2019.
Відповідно до позицій Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладених у постанови від 20.11.2020 по справі №910/13071/19:
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Судом було зроблено розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції по справі №921/16/21 (з-во «Ліга») з врахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, позицій Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладених у постанови від 20.11.2020 по справі №910/13071/19, за результатами якого сума інфляційних втрат становить 53074 грн. 15 коп. ( в т.ч. 52334 грн. 90 коп. за період з 23.12.2019 по 17.12.2020). Нарахована позивачем та заявлена сума інфляційних втрат становить 29 257 грн.54 коп. (в т.ч. 28518 грн. 12 коп. за період 23.12.2019 по 17.12.2020).Враховуючи принцип диспозитивності підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача всього 29257 грн. 54 коп. Також суд вважає за необхідне зауважити, що зазначення позивачем при проведенні розрахунку інфляційних втрат конкретних дат, які визначають початок та кінець періоду нарахування, не вважається помилкою.
Позивач зазначає в своїй позовній заяві про стягнення 58 072 грн. 60 коп. три процента річних від простроченої суми за період з 20.02.2018 по 17.12.2020.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості послуг з транспортування природного газу за відповідні періоди, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості послуг з транспортування природного газу, в загальному розмірі 58072 грн. 60 коп., судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних був здійснений позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості послуг з транспортування природного газу в сумі 58 072 грн. 60 коп.
Відповідач у Відзиві №56 від 05.02.2021 (вх. №1141 від 09.02.2021) на позовну заяву просить суд про зменшення розміру три проценти річних та інфляційних втрат до 10% від заявлених.
Позивач у Відповіді на відзив №21-1625 від 23.02.2021 зазначає, що звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав.
Таким чином, стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку не обумовлюється розміром збитків Позивача, а тому клопотання Відповідача про зменшення таких не передбачене положеннями ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з положеннями ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.
Разом з тим, клопотання відповідача про зменшення розміру три проценти річних та інфляційних втрат до 10% від заявлених не підлягає до задоволення з огляду на те, що три проценти річних та інфляційні втрати не відносяться до штрафних санкцій передбачених ст.230 ГК України, ст.549 ЦК України.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до частин 1 і 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, у зобов'язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов'язання, презюмується і саме на неї покладається обов'язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання (Правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 13.11.2019 у справі №908/1399/17).
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, тому суд вважає за необхідним позов задовольнити та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 1 048 306 грн. 17 коп.- заборгованість за надані послуги транспортування природного газу; 214 720 грн. 35 коп. - пені; 58 072 грн. 60 коп. - 3% річних від простроченої суми; 29 257 грн. 54 коп. - інфляційні втрати; 20 255 грн. 35 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Судовий збір.
Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 20 255 грн.35 коп., згідно платіжного доручення №10766 від 30.12.2020.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З врахуванням п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 20 255 грн. 35 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" вул. М.Шептицького, 20, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46008 , код ЄДРПОУ 21155959, на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" вул. Кловський узвіз, 9/1, м.Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801:
- 1 048 306 грн. 17 коп.- заборгованість за надані послуги транспортування природного газу;
- 214 720 грн. 35 коп. - пені;
- 58 072 грн. 60 коп. - 3% річних від простроченої суми;
- 29 257 грн. 54 коп. - інфляційні втрати;
- 20 255 грн. 35 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4.Копію рішення направити сторонам по справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено: 18 травня 2021 року.
Суддя С.О. Хома