07 травня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/632/20
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Качунь І.Є.
розглянув справу
за позовом Корпорації "Енергоресурс-інвест"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф Буд"
про стягнення неповернутих грошових коштів в розмірі 445 000 грн та процентів за користування грошовими коштами в сумі 86 002,86 грн
за участі представника позивача - Дуб О.Р.
Суть справи:
У проваджені Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа за позовом Корпорації "Енергоресурс-інвест" до ТОВ "Проф Буд" про стягнення неповернутих грошових коштів в розмірі 445 000 грн та процентів за користування грошовими коштами в сумі 86 002,86 грн. Її розгляд судом здійснюється за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що його контрагент не виконав належним чином умов договору підряду №03-3/19 від 11.03.2019.
Крім цього, позивач у заяві про збільшення та зменшення позовних вимог, яка прийнята судом як заява про зміну предмета позову, про що викладено в ухвалі суду від 02.03.2021, посилається на те, що в 2018- 2019 роках Верховний Суд прийняв постанови, в яких прийшов до висновку, зокрема, про те, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього, і сплачена замовником сума з припиненням дії договору підряду втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави (ст.1212 ЦК України). Стверджує, що він надісланим листом - вимогою №282 від 03.05.2019 повідомляв підрядника про відмову від договору підряду в односторонньому порядку (розірвання договору), вимагаючи здійснити повернення сплаченого авансу. Враховуючи це, Корпорація вважає, що спірні кошти знаходяться у відповідача без достатніх правових підстав.
У судове засідання 07.05.2021 відповідач участь свого уповноваженого представника не забезпечив. Разом з тим, в матеріалах справи наявні відзиви від 02.12.2020 (вх.№8848) та від 18.03.2021 (вх.№2300), в яких ТОВ "Проф Буд" позовні вимоги вважає безпідставними, у зв'язку з їх невідповідністю нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Крім того, у запереченнях №б/н (вх.№628) від 20.01.2021 відповідач підтверджує факт оплати позивачем авансового платежу в сумі 500 000 грн та вказує на відсутність правових підстав для його повернення. Також вважає правомірними та доведеними належним чином свої твердження про те, що у зв'язку із специфікою та складністю робіт, передбачених договором підряду, та з метою належного і своєчасного виконання своїх зобов'язань, Товариство, як добросовісний Підрядник, почало проведення підготовчих робіт, а саме: закупівлю товарно-матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, укладення договорів перевезення, оренди транспортних засобів тощо, витративши на це як сплачений позивачем аванс в сумі 500 000 грн, так і значну суму власних обігових коштів (майже 300 000 грн).
Наслідки неявки в судове засідання сторони визначено у статті 202 ГПК України. Так, за викладеними у ній правовими нормами, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представника відповідача, за наявними у ній документами.
Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, господарський суд встановив наступне.
Між ТОВ "Проф Буд" (Підрядник) та Корпорацією "Енергоресурс-інвест" (Замовник) 11 березня 2019 року було укладено Договір підряду №03-3/19 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання будівельно-монтажних робіт, що здійснюються у 2019 році, на об'єктах: "Реконструкція тепломереж від котельні по вул. Київська, 3с в м. Тернополі, Дільниць 1-2, трубопроводи теплоносія до ЦТП та бойлерних"; "Реконструкція тепломереж від котельні по вул. Л. Українки, 4 в м. Тернополі, Дільниць 2-2, трубопроводи опалення по вул. Протасевича"; "Реконструкція тепломереж від котельні по вул. Л.Українки, 4 в м. Тернополі, Дільниць 2-3, трубопроводи теплоносія до ЦТП та бойлерних".
Згідно із п. 2.1 цього правочину, вартість виконаних робіт визначається Договірною ціною та складає: 10 086 586,33 грн, в т.ч. ПДВ - 1 681 097,72 грн. Вартість матеріальних ресурсів поставки Підрядника входить у загальну вартість Договору. Вартість матеріальних ресурсів поставки Замовника входить у загальну вартість та складає 268,92 грн. У разі виникнення додаткових робіт, які не увійшли в Договірну ціну, Підрядник погоджує їх із Замовником, після чого виконує дані роботи та вносить їх в Акт приймання виконаних будівельних робіт.
Початок виконання робіт по Договору здійснюється з дати поступлення авансової оплати у розмірі 10% від вартості Договору протягом 30 днів з дати підписання Договору на розрахунковий рахунок Виконавця. Наступні оплати проводитимуться Замовником Виконавцю щомісячно до 25 числа на підставі оформлених та прийнятих Актів виконаних робіт по формі КБ-2В, КБ-3. Як тільки загальна сума оплат досягне 45% суми Договору, з наступних оплат буде утримано 10% або 60% ставки погашення амортизації авансового платежу, платіж становитиме 30% від суми Акту. Коли ставка погашення амортизації авансового платежу, досягне суми авансу, з Акту буде утримано 10% та оплата становитиме 90% від суми Акту. Решту оплати у розмірі 10% проводиться Замовником при виконанні 100% угоди на розрахунковий рахунок Виконавця (п.п.3.1.2 Договору).
У 3-му розділі Договору його контрагенти визначили права та обов'язки сторін. Зокрема, Замовник має право відмовитися від Договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо Підрядник своєчасно не розпочав або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений Договором, стає неможливим (п.п.3.1.6 Договору). Також Замовник має право відмовитися від Договору підряду в будь-який час до закінчення виконання робіт, оплативши Підряднику виконану частину робіт з відшкодуванням збитків, завданих такою відмовою (п.п.3.1.7 Договору).
Згідно п.4.1 укладеного правочину про завершення щомісячного виконання робіт по даному Договору Підрядник повідомляє Замовника і направляє йому Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3. Замовник зобов'язується протягом 3-ох робочих днів підписати вказані документи і передати їх підряднику. У випадку не підписання даного Акту у вказаний термін та відсутності зауважень у сторони Замовника, роботи вважаються прийнятими, а Акт погоджений сторонами. Роботи вважаються переданими Підрядником та прийнятими Замовником в момент підписання Акта приймання виконаних робіт (п.4.3 Договору).
У п.п.7.1, 7.2, 7.3 укладеної угоди, її учасники узгодили термін виконання робіт: початок - березень 2019 року, закінчення - грудень 2019 року. Термін дії договору до 31.12.2019. Дія цього Договору може бути припинена за згодою сторін, а також в односторонньому порядку, уразі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань однією із сторін, про що повідомляється іншу сторону письмово не пізніше, ніж за 20 днів, при цьому винна сторона відшкодовує другій понесені збитки на підставі поданих розрахунків упродовж двадцяти днів.
Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 7.6 Договору).
Також сторонами було підписано Додаток до договору підряду, а саме Протокол узгодження договірної ціни, згідно якого сума будівельно-монтажних робіт становить 10 086 586,33 грн, в т.ч. ПДВ - 1 681 097,72 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, реалізовуючи досягнуті домовленості Корпорацією "Енергоресурс-інвест" були перераховані відповідачу авансові платежі на загальну суму 500 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №8486 від 29.03.2019 на суму 300 000 грн та №8558 від 03.04.2019 на суму 200 000 грн.
В подальшому, позивачем був надісланий на адресу відповідача лист-вимога №282 від 03.05.2019, в якому Корпорація повідомила, що відмовляється від договору підряду №03-3/19 від 11.03.2019 та просить негайно повернути сплачені нею кошти.
Відповідач повернув частину сплачених позивачем коштів в сумі 55 000 грн, про що сторонами вказано в Акті взаємних розрахунків від 23.02.2021, який підписаний повноважними представниками та скріплений їх печатками. Таким чином, сума неповернених коштів складає 445 000 грн.
Наведені вище обставини стали підставою для звернення суб'єкта господарювання до суду з відповідним позовом.
Дослідивши подані докази та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних міркувань.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір.
В розумінні ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
З аналізу укладеного між сторонами цього спору правочину слідує, що за своєю правовою природою він є договором підряду (а саме його різновидом - договором будівельного підряду).
Згідно зі статтею 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Водночас, визначаючи права замовника під час виконання роботи, частина 4 статті 849 ЦК України наділяє його безумовним правом у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Таким чином, за даною правовою нормою, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.
З огляду на це, предметом судового дослідження у даній справі були наступні обставини: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.
Як вбачається з надісланого позивачем відповідачу листа-вимоги, замовник відмовився від договору підряду через те, що Товариство не розпочало виконання робіт, передбачених Договором підряду та просив повернути йому сплачену суму авансового платежу.
Таким чином, суд констатує, що у спірних правовідносинах мала місце, передбачена частиною 4 статті 849 ЦК України відмова Замовника від договору в односторонньому порядку. Про дану відмову Підрядник був повідомлений належним чином. Водночас, цьому односторонньому правочину, передувала сплата Корпорацією своєму контрагенту авансу в сумі 500 000 грн.
Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2019 у справі №910/21154/17.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у Постановах від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі №912/2709/17.
Із попередньо сплачених позивачем 500 000 грн йому відповідач 24.05.2019, відповідно до платіжного доручення №486, 55 00 грн повернув. Існування у спірних правовідносинах будь-яких правових підстав, для неповернення підрядником замовнику решти отриманого авансу судом не встановлено
Як наслідок, суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення решти неповернутих грошових коштів в розмірі 445 000 грн підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами в сумі 86 002,86 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
На порушення цієї норми відповідач станом на день подання позовної заяви не повернув сплачені позивачем гроші.
Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК.
Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому відповідно до частини другої статті 628 ЦК до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами статті 1048 ЦК.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.
Отже, у цій частині позовних вимог щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами слід відмовити, оскільки у даній справі йдеться про неправомірну поведінку відповідача (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а у законодавстві немає прогалини у цій частині.
Така ж правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 квітня 2015 року у справі №910/2899/14 та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач у встановленому процесуальним законодавством порядку позовні вимоги в частині стягнення неповернутих грошових коштів в розмірі 445 000 грн не спростував. Як наслідок, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права, на захист яких подано позов, та з'ясувавши наявність факту його порушення суд ухвалює рішення про захист цього права. Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.73,74,76,79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф Буд" (вул. Крушельницької, буд.18, оф. 904, м. Тернопіль, 46003, ідент. код 41884500) на користь Корпорації "Енергоресурс-інвест" (вул. Зелена, 131, м. Львів, 79035 , ідент. код 30336890) - неповернутих грошових коштів в розмірі 445 000 (чотириста сорок п'ять тисяч) грн та 6 675 (шість тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн 01 коп. сплаченого судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено 18.05.2021
Суддя О.В. Руденко