17.05.2021 Справа № 920/340/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін розглянувши матеріали справи № 920/340/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (40004, м.Суми, вул. Реміснича, 35, код ЄДРПОУ 41884537),
до відповідача: Комунального підприємства «Міськводоканал» Роменської міської ради» (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Пригородська, буд.187, код ЄДРПОУ 37929833),
про стягнення 556872,85 грн.
02.04.2021 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 556872,85 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, а також 8353,09 грн судового збору.
Ухвалою суду від 07.04.2021 відкрито провадження у справі №920/340/21, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/340/21; задоволено клопотання позивача (вх№1543к від 02.04.2021) про визнання даної справи малозначною та її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження; справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи. Копія зазначеної ухвали надіслані на адресу учасників справи.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення сторони повідомлені належним чином про розгляд судом даної справи.
05.05.2021 відповідачем поданий відзив на позовну заяву (вх№4351/21), в якому він вимоги позивача щодо стягнення 556872,85 грн заборгованості за спожиту електричну енергію визнає в повному обсязі та керуючись ст. 130 ГПК України просить суд стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 50% сплаченого ним під час подання позову. Проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами не заперечує.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи визнання відповідачем позову та достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
У зв'язку з реформуванням ринку електричної енергії, на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) з 01.01.2019 забезпеченням споживачів електричною енергією займаються різні суб'єкти ринку електричної енергії, зокрема, оператори системи розподілу та електропостачальники, одним з яких є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Суми», яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 червня 2018 року № 429.
Пунктом 3.1.9 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Постанова) «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила) передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідно до ч. 2 п. 1.2.15 Правил, для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На виконання вимог Постанови Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» направило до Комунального підприємства «Міськводоканал» Роменської міської ради» заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу. Вказана заява - приєднання була підписана представником відповідача 13.01.2021, що підтверджує факт приєднання Комунального підприємства «Міськводоканал» Роменської міської ради» до договору про постачання електричної енергії споживачу.
В результаті приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у ТОВ «Енера Суми» було відкрито особовий рахунок по КП «Міськводоканал» Роменської міської ради» за № 151001549.
Таким чином, відповідно до ч. 2 п. 1.2.15 шляхом підписання заяви-приєднання відповідачем, 13.01.2021 між ТОВ «Енера Суми» (далі - позивач, постачальник) та КП “Міськводоканал” Роменської міської ради” (далі - відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір).
Згідно з п. 2.1 за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.п. 1 п. 6.2. договору, споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату активної електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 4.13. Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій формі. В свою чергу споживач, у відповідності з комерційною пропозицією №2ВС, має здійснити оплату рахунка Постачальника за Договором за фактично спожиту електричну енергію у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем. Копія комерційної пропозиції №2ВС (151001549) додана позивачем по позову.
На виконання умов договору, позивачем відповідно до акту прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №151001549/35300/1 від 28.02.2021 за лютий 2021 року здійснено постачання електричної енергії споживачу, а в свою чергу споживач здійснив споживання даної електричної енергії в кількості 219993 кВт*год загальною вартістю 556872,85 грн.
Так, за лютий 2021 року позивачем за спожиту відповідачем електричну енергію було нараховано 556872 грн. 85 коп., що підтверджується рахунком-фактура №151001549/35300/1 від 28.02.2021.
Як зазначає позивач у позовній заяві, порушуючи свої договірні зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за активну електричну енергію, відповідач зазначений рахунок своєчасно та в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача 556872,85 грн. заборгованість за спожиту активну електричну енергію.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується факт неналежного виконання відповідачем договору та у поданому відзиві відповідач заборгованість в сумі 556872,85 грн визнав в повному обсязі.
Таким чином, на підставі досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 556872,85 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу, укладеним між сторонами спору 13.01.2021 шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, - визнаються судом такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Так, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою відповідно до платіжного доручення №3016 від 26.03.2021 сплачено судовий збір в розмірі 8353,09 грн.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, відповідачем 05.05.2021 подано відзив, в якому останній визнає позовні вимоги в повному обсязі, у зв'язку з чим просить суд в порядку ст. 130 ГПК України стягнути на користь позивача 50% судового збору.
Частиною 1 статті 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
07.04.2021 ухвалою суду у справі №920/340/21 в т.ч.: постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. Водночас відзив, в якому позивач визнає позов поданий 05.05.2021.
Таким чином, відповідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, враховуючи положення ч.1 ст. 130 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню 4176,55 грн судового збору, що складає 50% судового збору, сплаченого позивачем за платіжним доручення №3016 від 26.03.2021 в сумі 8353,09 грн.
Разом з тим, суд роз'яснює позивачу, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» 50 % судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, буде судом повернуто позивачу з державного бюджету за письмовим клопотанням останнього.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Міськводоканал» Роменської міської ради» (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Пригородська, буд.187, код ЄДРПОУ 37929833; рахунок для стягнення основної заборгованості: НОМЕР_1 в філії - Сумське обласне управління AT «Ощадбанк»; рахунок для стягнення судового збору: НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35, код ЄДРПОУ 41884537) 556872,85 грн (п'ятсот п'ятдесят шість тисяч вісімсот сімдесят дві грн 85 коп.) заборгованості за спожиту електричну енергію, а також 4176,55 грн (чотири тисячі сто сімдесят шість грн 55 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 17.05.2021.
Суддя В.Л. Котельницька