Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"12" травня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/105/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНШАР ГРУП" до відповідача фізичної особи - підприємця Телещука Олега Анатолійовича про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав в сумі 40 000,00 грн.
представники сторін:
від позивача: Івашківська А.О.;
від відповідача: Телещук А.О., Євгеюк О.Є.
У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АНШАР ГРУП" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до фізичної особи - підприємця Телещук Олега Анатолійовича (далі - відповідач) про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав в сумі 40 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП Телещук Олег Анатолійович на своєму веб-сайті в мережі інтернет розміщує продукцію, яку продає, при цьому на даному сайті розміщено фотографії продукції, яку виготовляє ТОВ "АНШАР ГРУП". Позивач стверджує, що 10 вересня 2020 року відповідач брав участь у публічних закупівлях UA-2020-08-31-005842-b, та як учасник даних торгів незаконно використав фотографії предмета закупівлі, які належать позивачу. Дані фотографії були розміщені ТОВ "АНШАР ГРУП" на своєму сайті в мережі інтернет як реклама продукції, що ним виготовляється з детальним описом (посилання на сайт http://www.anshar.com.ua). Позивач має патент на промисловий зразок № НОМЕР_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1". Крім того, в позивача наявні оригінали фотографій, тобто первинні, до обробки, а тому позивачу належить авторське право на дані фотографії. На думку позивача, використовуючи фотографії виробу, що не належать відповідачу, останній використав їх в своїй пропозиції на закупівлі, тим самим порушивши авторське право, тобто вкрав їх та наніс матеріальної шкоди позивачу як автору даних фотографій. Крім того, позивач зазначає, що використавши чужі фотографії, відповідач ввів в оману замовника, а це є способом недобросовісної конкуренції згідно ст.15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та є порушенням ст. 5 ЗУ "Про публічні закупівлі". Наведені обставини і стали причиною звернення позивача з даним позовом. Розмір компенсації за порушення майнових авторських прав позивач оцінює в сумі 40 000,00 грн., яку і просить стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 15.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на "06" квітня 2021 року.
05 квітня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що з матеріалів справи не вбачається, що зображення промислового зразка, який міститься у Патенті на промисловий зразок НОМЕР_1, є фотографіями: не надано документа, з якого вбачається передачу ОСОБА_1 як автора зображень майнових прав автора на зображення "ІНФОРМАЦІЯ_1" для ТОВ "Аншар Груп"; ідентичність зображень, які містяться у Патенті на промисловий зразок НОМЕР_1, із зображеннями/фотографіями, які містяться на веб-сайті ФОП Телещука О.А. (адреси такого веб-сайту не вказано) та у публічних закупівлях UA-2020-08-31-005842-b (не вказано на якому веб-сайті такі зображення/фотографії розміщені). Зазначено, що з матеріалів позовної заяви не вбачається наявність встановлених фактів, що відповідачем було здійснено чи опублікування, чи публічний показ, чи розповсюдження та відтворення об'єктів авторського права у розумінні ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", а тому стверджувати про здійснення ним порушення авторських прав позивача не вбачається можливим. Крім того, позивачем не надано доказів того, що Патент на промисловий зразок НОМЕР_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1" містить фотографії, на які останнім оформлені майнові авторські права і що відповідач порушив такі авторські права позивача шляхом розміщення їх на своєму веб-сайті, адреса якого та приналежність відповідачем не зазначаються. Суду не надано доказів використання відповідачем під час участі у публічних закупівлях UA-2020-08-31-005842-b фотографій предмету закупівлі, які належать позивачу. Також, відповідач вказує, що у позовній заяві не наводиться розрахунок компенсації 40 000,00 грн. за порушення авторських прав позивача, яка повинна визначатися згідно з ч.2 ст. 52 Закону України "Про авторське і суміжні права" як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу, отже і вказана позивачем сама компенсації 40 000,00 грн. нічим необгрунтованою.
Ухвалою суду від 06.04.2021 року розгляд справи відкладено на 21.04.2021 року.
19 квітня 2021 року на адресу суду від представника позивач надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що до позовної заяви було додано копію Патенту на промисловий зразок № НОМЕР_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якому автором зазначається ОСОБА_1 , оскільки саме він є автором та розробником даного комплекту меблів. Даний автор є працівником ТОВ "АНШАР ГРУП" та працював над створенням даного твору в робочий час, а доказом є укладений Договір між ОСОБА_1. та ТОВ "АНШАР ГРУП". Доказом того, що авторське право на дані фото належать саме позивачу є Рішення про реєстрацію авторського договору від 13.07.2019 року. Автором світлин згідно даного договору є ОСОБА_2., а набувачем - ТОВ "АНШАР ГРУП". Позивач вказує, що оцінив суму компенсації в 40 000,00 грн. з огляду на те, що розрахунок ведеться як подвоєна сума платежу, який був би сплачений, якби власник авторського права надав дозвіл на використання оспорюваного авторського права, враховуючи витрати, понесені на технічне та документальне оформлення авторського права, а також судові витрати, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи.
В судовому засіданні 21.04.2021 року оголошено перерву до 06.05.2021 року.
05 травня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь відзив на позовну заяву, зі змісту яких вбачається, що відповідач заперечує доводи позивача оскільки у патенті на промисловий зразок НОМЕР_1 на ІНФОРМАЦІЯ_1 містяться не фотографії шкільних меблів, а зображення (векторна графіка або геометричне зображення). Вважає доводи позивача, що зображення комплекту шкільних меблів у Патенті на промисловий зразок № НОМЕР_1 є фотографіями, помилковими. Крім того, зазначає, що у тендерній документації на публічну закупівлю UА-2020-08-31-005842-b наявні оголошення про проведення закупівлі із додатками. У додатку №3 "Технічне завдання предмета закупівлі" чітко визначені основні параметри та габаритні розміри столу, а тому саме по цьому технічному завданню кожен з учасників подавав свої пропозиції, у т.ч. і ФОП Телещук О.А., зокрема подавався опис та зображення товару який пропонується; технічне завдання предмета закупівлі; висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 10.06.2020 р.; сертифікат на систему екологічного менеджменту від 09.07.2020 р.; сертифікат системи управління якістю від 13.11.2017 р., тощо. Також, відповідач звертає увагу, що надане позивачем Рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір щодо збірки фотографій "Меблі ТОВ "Аншар Груп"; ОСОБА_2 має реєстраційний номер 5964 і дату реєстрації 22 січня 2021 року, тоді як публічні закупівлі UA-2020-08-31-005842-b проводилася у вересні-жовтні 2020 року. Тобто на момент проведення публічних закупівель по вказаному оголошенню ТОВ "Аншар Груп" не мав авторських прав на Збірку фотографічних творів Меблі ТОВ "Аншар Груп", які були зроблені гр. ОСОБА_2, а тому первинним автором збірки фотографічних творів "Меблі ТОВ "Аншар Груп" згідно пояснень позивача є ОСОБА_2, який не проводив державної реєстрації свого авторського права на вказану збірку фотографій. Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем заявлено вимогу про стягнення компенсації за порушення майнових авторських права. Відтак до суми такої компенсації (паушальної суми) включається виключено сума винагороди або комісійні платежі, які визначені набувачем майнових авторських прав і до такої суми не можуть бути включені будь-які інші витрати, у т.ч. і ті, які намагається включити позивач до розрахунку - витрати на технічне та документальне оформлення авторського права та судові витрати. Якщо брати до уваги Авторський договір про передачу (відчуження) майнових прав від 13.07.2019 р., то розмір винагороди за придбання майнових прав на Твір - Збірки фотографічних творів "Меблі ТОВ "Аншар Груп", було визначено у формі одноразового платежу в розмірі 1 000 грн. (п.3.1. Авторського договору). Відтак це і може вважатися паушальним платежем, подвійний розмір якої складає 2 000 грн. За будь-яких умов паушальний платіж не може включати будь-яких інших платежів, у т.ч. витрат на технічне та документальне оформлення авторського права судових витрат, оскільки законодавством встановлених і інший механізм їх відшкодування.
В судовому засіданні 06.05.2021 року оголошено перерву до 12.05.2021 року.
Представники позивача в судовому засіданні надала пояснення, позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив.
Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши подані учасниками судового розгляду документи і матеріали справи в сукупності, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Як зазначає позивач, відповідча - ФОП Телещук Олег Анатолійович на своєму веб-сайті в мережі інтернет розміщує продукцію, яку продає, при цьому на даному сайті розміщено фотографії продукції, яку виготовляє ТОВ "АНШАР ГРУП". 10 вересня 2020 року відповідач брав участь у публічних закупівлях UA-2020-08-31-005842-b, та як учасник даних торгів ніби-то використав фотографії предмета закупівлі, які належать позивачу.
На даний вид меблів позивач має патент на промисловий зразок № НОМЕР_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1"(а.с. 2-8).
В позивача наявні оригінали зазнчених фотографій (а.с. 63-64, 78).
Позивач стверджує, що дані фотографії були розміщені ТОВ "АНШАР ГРУП" на своєму сайті в мережі інтернет як реклама продукції, що ним виготовляється, з детальним описом (посилання на сайт http://www.anshar.com.ua).
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог учасників судового процесу, дотримуючись принципів об'єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із захистом авторських прав і стягнення компенсації за порушення авторських прав, регулювання яких здійснюється ЗУ "Про авторське право та суміжні права", ЦК України, тощо.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об'єктами авторського права є фотографічні твори.
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та встановлено судом у судовому засіданні, вимоги позивача стосуються порушення авторських прав позивача на первинні фотографії меблів, на який позивач має патент на промисловий зразок НОМЕР_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1", які відповідач використав як учасник торгів у публічних закупівлях UА-2020-08-31-005842-b.
При цьому до позовної заяви позивачем доданий Патент на промисловий зразок НОМЕР_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 25.08.2020 року, виданий ТОВ "Аншар Груп", автором якого є ОСОБА_1 , який містить зображення промислового зразка та вказівку кольорів на 8 аркушах (а.с. 2-8).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
Отже, автором будь-якої фотографії є фотограф як фізична особа, який її створив за допомогою технічних засобів (фотоапарата), і який має оригінал фотографії
Авторські права на твір включають в себе майнові та особисті немайнові права.
Відповідно до ч.1 ст.440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1.право на використання твору; 2.виключне право дозволяти використання твору; 3.право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4.інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 423 та ст. 438 Цивільного кодексу України особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності; право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності; вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо; забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору; обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору; на недоторканність твору.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.
Отже, мова у даній справі йде про фотографії "ІНФОРМАЦІЯ_1", то її автором може бути виключно конкретна фізична особа - фотограф, який їх створив, та який має право передавати майнові права на використання таких фотографій іншій особі на підставі укладеного договору з автором.
З матеріалів справи не вбачається, що зображення промислового зразка, який міститься у Патенті на промисловий зразок НОМЕР_1, є фотографіями: не надано документа, з якого вбачається передачу ОСОБА_1 як автора зображень майнових прав автора на зображення "ІНФОРМАЦІЯ_1" для ТОВ "Аншар Груп"; ідентичність зображень, які містяться у Патенті на промисловий зразок НОМЕР_1, із зображеннями/фотографіями, які містяться на веб-сайті ФОП Телещука О.А. (адреси такого веб-сайту не вказано) та у публічних закупівлях UA-2020-08-31-005842-b (не вказано на якому веб-сайті такі зображення/фотографії розміщені).
Як встановлено судом, у патенті на промисловий зразок НОМЕР_1 на ІНФОРМАЦІЯ_1 містяться не фотографії шкільних меблів, а зображення (векторна графіка або геометричне зображення). Відтак доводи позивача, що зображення комплекту шкільних меблів у Патенті на промисловий зразок № НОМЕР_1 є фотографіями, суд оцінює критично, а тому не може покласти в основу прийнятого у даній справі рішення.
Суд констатує, що у даному випадку, зображення промислового зразка у патенті на промисловий зразок № НОМЕР_1 не можна ідентифікувати як фотографічні твори (фотографії).
Також, слід звернути увагу на те, що надане позивачем Рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір щодо збірки фотографій "Меблі ТОВ "Аншар Груп"; ОСОБА_2 має реєстраційний номер 5964 і дату реєстрації 22 січня 2021 року (а.с.61), тоді як публічні закупівлі UA-2020-08-31-005842-b проводилася у вересні-жовтні 2020 року. Тобто, на момент проведення публічних закупівель по вказаному оголошенню ТОВ "Аншар Груп" не мав авторських прав на Збірку фотографічних творів Меблі ТОВ "Аншар Груп", які були зроблені гр. ОСОБА_2 , а тому первинним автором збірки фотографічних творів "Меблі ТОВ "Аншар Груп" згідно пояснень позивача є ОСОБА_2 , який як вбачається з матеріалів справи, не проводив державної реєстрації свого авторського права на вказану збірку фотографій.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь - якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Позивач не надав суду безпосередньо фотографій, які входять до Збірки фотографічних творів Меблі ТОВ "Аншар Груп", без чого не можна зробити висновків, які саме фотографії увійшли до такої збірки і чи є серед таких фотографій ті, які оприлюднені в оголошенні про публічні закупівлі UА-2020-08-31- 005842-Ь.
Надані до відповіді на відзив фотографія столу та фотографія стільця (а.с.63-64), які дублюються на диску, наданому позивачем (а.с.78), жодних чином не підтверджують авторство на ці фотографій будь-якої особи, у т.ч. ОСОБА_2 , та суд позбавлений можливості встановити, чи саме ці фотографії увійшли до Збірки фотографічних творів "Меблі ТОВ "Аншар Груп" (а.с.63-64, 78).
Крім того, відповідно до положень абз.3 п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" від 4 червня 2010 року №5, позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно - наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача.
В п. 31 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" передбачено, що розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є поданням творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором відповідно до пункту 9 частини третьої статті 15 Закону, тобто таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право.
Якщо у зв'язку з таким розміщенням у мережі Інтернет порушуються майнові права суб'єкта авторського права, визначені статтею 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
Враховуючи, що з матеріалів позовної заяви не вбачається наявність встановлених фактів, що відповідачем було здійснено чи опублікування, чи публічний показ, чи розповсюдження та відтворення об'єктів авторського права у розумінні ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", а тому стверджувати про здійснення ним порушення авторських прав позивача не вбачається можливим.
Позивачем не надано доказів того, що Патент на промисловий зразок НОМЕР_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1" містить фотографії, на які останнім оформлені майнові авторські права і що відповідач порушив такі авторські права позивача шляхом розміщення їх на своєму веб-сайті, адреса якого та приналежність відповідачу не зазначаються.
Також, суду не надано доказів використання відповідачем під час участі у публічних закупівлях UА-2020-08-31-005842-b фотографій предмету закупівлі, які належать позивачу.
Суд також звертає увагу, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником разом з оголошенням про проведення відкритих торгів в електронній системі закупівель для загального доступу шляхом заповнення полів в електронній системі закупівель. Тендерна документація не є об'єктом авторського права та/або суміжних прав.
У тендерній документації зазначаються, зокрема, такі відомості: 1) інструкція з підготовки тендерних пропозицій; 3) інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі; у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби - плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі та технічні специфікації до предмета закупівлі повинні визначатися замовником з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою статті 5 цього Закону; 4) інформація про маркування, протоколи випробувань або сертифікати, що підтверджують відповідність предмета закупівлі встановленим замовником вимогам (у разі потреби).
У тендерній документації на публічну закупівлю UА-2020-08-31-005842-b, наданій суду, наявні оголошення про проведення закупівлі із додатками. У додатку №3 "Технічне завдання предмета закупівлі" (а.с.87-88) чітко визначені основні параметри та габаритні розміри столу, а тому саме по цьому технічному завданню кожен з учасників подавав свої пропозиції, у т.ч. і ФОП Телещуком О.А. подавався опис та зображення товару який пропонується; технічне завдання предмета закупівлі; висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 10.06.2020 р.; сертифікат на систему екологічного менеджменту від 09.07.2020 р.; сертифікат системи управління якістю від 13.11.2017 р. тощо.
Також, представник ТОВ "Аншар Груп" зазначає, що сума компенсації в сумі 40 000,00 грн. визначена позивачем з огляду на подвоєну суму платежу, який був би сплачений, якби власник авторського права дав дозвіл на використання оспорюваного авторського права, з урахуванням витрат на технічне та документальне оформлення авторського права та судові витрати, які поніс позивач у зв'язку з розглядом справи.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Згідно з ч. 2 ст. 52 вказаного Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушапьна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Тобто, присудження виплати паушальної суми базується на сумі винагороди або комісійних, які були б сплачені порушником замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення компенсації за порушення майнових авторських права, а відтак до суми такої компенсації (паушальної суми) включається виключено сума винагороди або комісійні платежі, які визначені набувачем майнових авторських прав і до такої суми не можуть бути включені будь-які інші витрати, у т.ч. і ті, які намагається включити позивач до розрахунку - витрати на технічне та документальне оформлення авторського права та судові витрати.
Відповідно до Національного стандарту N 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 N 1185, паушальний платіж - одноразовий платіж, який становить фіксовану суму і не залежить від обсягів виробництва (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності.
Фактично це є ціною ліцензії, що встановлюється, виходячи з оцінок очікуваної економічної ефективності та майбутніх прибутків покупця ліцензії на основі використання ліцензії. Фіксується у договорі між ліцензіаром і ліцензіатом у розмірі чітко обумовленої суми та може здійснюватися одноразово або певними частинами.
Якщо брати до уваги Авторський договір про передачу (відчуження) майнових прав від 13.07.2019 року (а.с. 62), то розмір винагороди за придбання майнових прав на Твір - Збірки фотографічних творів "Меблі ТОВ "Аншар Груп", було визначено у формі одноразового платежу в розмірі 1 000 грн. (п.3.1. Авторського договору), а відтак це і може вважатися паушальним платежем, подвійний розмір якої складає 2 000 грн. За будь-яких умов паушальний платіж не може включати будь-яких інших платежів, у т.ч. витрат на технічне та документальне оформлення авторського права, судових витрат, оскільки законодавством встановлених і інший механізм їх відшкодування.
Отже, суд констатує, що належного обгрунтування стягнення з відповідача в якості компенсації 40 000,00 грн. позивач не навів.
Решта доводів позивача суд відкидає, оскільки вони є суперечливи та непослідовними, правового значення не мають і жодним чином не спростовують висновки суду у даній справі.
При цьому суд зважає на висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Згідно з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сукупним аналізом наведених вище норм права, взятих судом до уваги тверджень сторін та досліджених доказів, суд вважає, що позивачем не доведено та не обгрунтовано у відповідності до ст.ст. 73, 74, 76 ГПК України належними, допустимими та достатніми доказами наявність всіх елементів правопорушення, допущеного з боку відповідача, з яким пов'язується застосування до відповідача такого виду господарсько-правової відповідальності у вигляді виплати компенсації за порушення авторських прав.
Тобто, позиція позивача в ході розгляду даної справи не підтвердилась та не може бути покладена судом в основу прийнятого рішення, а тому, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивача про стягнення 40 000 грн. 00 коп. компенсації за порушення майнових авторських прав слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в частині сплати судового збору за позовом залишаються за позивачем.
Окрім того, 05.04.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом даної справи в розмірі 9 600,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу адвоката, як відповідач просить стягнути на його користь з ТОВ "АШАН ГРУП"
Розглядаючи вимогу відповідача про стягнення з позивача понесених ним витрат на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 9 600,00 грн., суд встановив наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як свідчать матеріали справи, з метою захисту прав та отримання професійної правничої допомоги у даній справі, у тому числі і представництва інтересів у суді, ФОП Телещук О.А. звернулася до Адвокатського об'єднання "Євгеюка Олександра", про що було укладено відповідний Договір про надання правничої допомоги від 25.03.2021 року (далі - Договір) (а.с.35-36).
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правничу допомогу, складає 9 600 (дев'ять тисяч шістсот) грн. та може змінюватися за погодженням сторін.
Відповідно до п. 3.2. оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку від Бюро.
В матеріалах справи наявний рахунок №10/20 від 25 березня 2021 року про сплату 9 600,00грн. гонорару згідно Договору про надання правничої допомоги №13/21 від 25.03.2021 року (а.с. 37).
30 березня 2021 року ФОП Телещук О.А. оплатив Адвокатському об'єднанню надану правову допомогу згідно з платіжним дорученням № 631 (а.с. 38).
12 травня 2021 року між Адвокатським об'єднанням "Євгеюка Олександра" та ФОП Телещук О.А. підписано акт приймання-передачі наданої правничої допомоги.
Як вбачається з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 12.05.2021 року, Бюро надано Клієнту правничу допомогу відповідно до Договору №13/21 про надання правничої допомоги від 25.03.2021 р. згідно з розрахунком, що додається . Розмір гонорару Бюро становить 9 600 грн.00 коп., що складається з: ознайомлення з позовною заявою ТОВ "Аншар Груп" до ФОП Телещука О.А. про захист авторських прав і виплату компенсації за порушення авторських прав; аналіз релевантної судової практики у справах про захист авторських прав і виплату компенсації за порушення авторських прав; підготовка та подача відзиву на позовну заяву ТОВ "Аншар Груп" про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав на суму 40 000 грн. у справі №918/105/21; підготовка та подача заперечення на відповідь на відзив за позовом ТОВ "Аншар Груп" про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав на суму 40 000 грн. у справі №918/105/21; участь в якості представника Клієнта у господарському суді Рівненської області у справі №918/105/21 за позовом ТОВ "Аншар Груп" до ФОП Телещука О.А. про захист авторських прав і виплату компенсації за порушення авторських прав (21.04.2021 року, 06.05.2021 року та 12.05.2021 року).
Суд, оцінивши докази, надані у підтвердження витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Приписами ст. 126 ГПК України унормовано, зокрема, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом враховано п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
З викладеного вбачається, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм ст.ст. 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
У силу вимог ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем до відшкодування витрати у сумі 9 600,00 грн. є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому мають бути задоволені у повному обсязі.
У ст. 126 ГПК України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 9 600,00 грн. - покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 237 - 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АНШАР ГРУП" до відповідача фізичної особи - підприємця Телещука Олега Анатолійовича про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав в сумі 40 000,00 грн. - відмовити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНШАР ГРУП" (23211, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт Стрижавка, вул. Приміська, буд. 19, ЄДРПОУ 43050526) на користь фізичної особи - підприємця Телещука Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 9 600 (дев'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 17 травня 2021 року.
Суддя Романюк Ю.Г.