Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"12" травня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/184/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи - підприємця Іванюшенко Андрія Анатолійовича до відповідача фізичної особи - підприємця Татусь Катерини Валеріївни про стягнення заборгованості в сумі 257 768,40 грн.
представники сторін:
від позивача: Чуб С.В.;
від відповідача: не з'явився.
У березні 2021 року фізична особа - підприємець Іванюшенко Андрій Анатолійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до фізичної особи - підприємця Татусь Катерини Валеріївни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 257 768,40 грн.
Ухвалою суду 17.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на "06" квітня 2021 року.
Ухвалою суд від 05.04.2021 року клопотання представника фізичної особи-підприємця Іванюшенко А.А. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою суд від 06.04.2021 року розгляд справи відкладено на 20.04.2021 року.
Ухвалою суд від 20.04.2021 року розгляд справи відкладено на 06.05.2021 року.
Ухвалою суд від 06.05.2021 року розгляд справи відкладено на 12.05.2021 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Крім того, зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення 56 224,09 грн. - 50% вартості товару за користуванням ним були заявлені помилково.
У судове засідання 12.05.2021 року відповідач або його представник не з'явилися, відзив на позовну заяву не надався, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлялася телефонограмою 07.05.2021 року об 11 год. 53 хв., яка прийнята особисто ФОП Татусь К.В. за номером телефону, який зазначений у поданому ФОП Татусь К.В. клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи від 19.04.2021 року.
Крім того, слід зазначити, що на офіційному сайті Господарського суду Рівненської області були розміщенні повідомлення про час та місце розгляду даної справи. Відповідач ознайомлений з наявністю судового спору, номером справи, а відтак мав також можливість дізнатись про рух справи з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Таким чином, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином.
Суд зауважує, що під час введення карантину явку учасників даної справи не було визнано обов'язковою.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Таким чином, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судові засідання, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 07.11.2019 року між фізичною особою-підприємцем Іванюшенком Андрієм Анатолійовичем (далі - позивач, постачальник) та фізичною особою-підприємцем Татусь Катериною Валеріївною (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 07/11-1 (далі - договір) (а.с. 7-10).
Крім того, 24.12.2019 року та 08.09.2020 року між фізичною особою-підприємцем Іванюшенком Андрієм Анатолійовичем та фізичною особою-підприємцем Татусь Катериною Валеріївною було укладено додаткові угоди до договору поставки № 07/11-1 (а.с. 12-13).
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 1.2 цього договору (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і вчасно здійснити оплату на умовах даного договору (п. 1.1. договору).
Предметом поставки є обладнання для опалення. Більш конкретне найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура, кількість, вартість) вказується у специфікації (додаток № 1) до даного Договору, що є його невід'ємною частиною (а.с. 11).
Відповідно до специфікації № 1 від 07.11.2019 року та додаткових угод до договору від 24.12.2019 року та 08.09.2020 року предметом поставки є пальники пелетні КVІТ ОРТІМА Р 100 кВт.
Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, що постачальником були виконані всі зобов'язання за договором належним чином в узгоджені строки, що підтверджується підписами сторін договору на видатковій накладній №0811-1 від 08 листопада 2019 року (а.с. 14).
Відповідно п. 1.3 договору сторони погодили, що видаткова накладна на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі товару, а специфікація - документом, що засвідчує остаточно узгоджені сторонами найменування, кількість, ціну (вартість) товару.
Згідно з п. 4.2.1 договору покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, встановлених у даному договорі.
Пунктом 5.1 договору визначено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у специфікації за кожну одиницю товару, яка вказана з урахуванням ПДВ .
Відповідно п. 5.3-5.4 договору, умови оплати: 100% оплата, яку покупець перераховує на поточний рахунок постачальника протягом 3-х календарних тижнів за фактом поставки товару. Зобов'язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними, а оплата такою, що відбулася, з моменту надходження відповідних коштів на поточний рахунок постачальника в повному обсязі.
За специфікацією № 1 від 07.11.2019 року та додатковими угодами до договору від 24.12.2019 року та 08.09.2020 року сума договору складає 112 446,18 грн.
Додатковими угодами до договору від 24.12.2019 року та 08.09.2020 року було змінено п. 5.3 Договору, яким подовжено строк оплати спочатку до 15.07.2020 року, а потім до 31.10.2020 року відповідно.
Як зазначає позивач, відповідачем оплату поставленого товару не здійснено, отже за ним рахується заборгованість перед позивачем з оплати товару за договором поставки в сумі 112 446,18 грн.
Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано.
Судом встановлено, що сума основного боргу за вищезазначеним договором поставки є 112 446,18 грн., що підтверджується належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав доказів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем.
Разом з цим, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 58 800,00 грн. - штрафних санкцій за перший місяць прострочення, 25 300,38 грн. (7,5% = 8 433,46 грн.) х 3 місяці (з грудня 2020 року по лютий 2021 року), 56 224,09 грн. - 50% вартості товару за користуванням ним, 1 015,09 грн. - 3 % річних та інфляційні збитки в розмірі 3 980,66 грн.
Відповідальність сторін за несвоєчасні розрахунки за поставку товару передбачена договором поставки № 07/11-1 від 07.11.2019 року з урахуванням додаткової угоди до договору поставки від 08.09.2020 року, а саме: в п. 9.4 договору зазначено, що у випадку порушення умов оплати, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 58 800,00 грн. за перший місяць протермінування оплати та 7,5% вартості неоплаченого товару за кожен наступний місяць протермінування; в пункті п. 4.2.4. договору зазначено, що у разі невиконання умов оплати, покупець зобов'язаний повернути постачальнику товар в першочерговому стані протягом 3-х календарних днів з моменту спливу терміну оплати з обов'язковою виплатою штрафних санкцій, зазначених в даному договорі. За умови, якщо даний товар вже був у використанні, покупець зобов'язаний, крім виплати штрафних санкцій, відшкодувати постачальнику 50% вартості товару за користуванням ним.
Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки, та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що загальна ціна поставленого відповідачу товару, становить 112 446,18 грн. Строки розрахунку за товар вказані в пункті 5.3. договору, згідно з яким 100% оплата, яку покупець перераховує на поточний рахунок постачальника протягом 3-х календарних тижнів за фактом поставки товару.
Відповідно п. 1.3 договору сторони погодили, що видаткова накладна на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі товару, а специфікація - документом, що засвідчує остаточно узгоджені сторонами найменування, кількість, ціну (вартість) товару.
Як вбачається з матеріалів справи, постачальником були виконані всі зобов'язання за договором належним чином в узгоджені строки, що підтверджується підписами сторін договору на видатковій накладній №0811-1 від 08 листопада 2019 року, однак відповідач за поставлений товар не розрахувався.
В подальшому, додатковими угодами до договору від 24.12.2019 року та 08.09.2020 року було змінено п. 5.3 договору, яким подовжено строк оплати спочатку до 15.07.2020 року, а потім до 31.10.2020 року відповідно.
У встановлені договором поставки строки відповідач не виконав свої грошові зобов'язання, товар не оплатив, на загальну суму 112 446,18 грн., а отже за ним рахується заборгованість перед позивачем з оплати товару за договором поставки в сумі 112 446,18 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 112 446,18 грн. основного боргу підлягає задоволенню.
Окрім того, за прострочення виконання грошових зобов'язань за поставлений товар позивачем нараховано 58 800,00 грн. - штрафних санкцій за перший місяць прострочення, 25 300,38 грн. (7,5% = 8433,46 грн.) х 3 місяці (з грудня 2020 року по лютий 2021 року), 56 224,09 грн. - 50% вартості товару за користуванням ним, 1 015,09 грн. - 3 % річних та інфляційні збитки в розмірі 3 980.66 грн.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, штраф.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Право на нарахування штрафних санкцій за перший місяць в розмірі 58 800,00 грн. та 25 300,38 грн. (7,5% = 8433,46 грн.) х 3 місяці (з грудня 2020 року по лютий 2021 року) визначені з урахуванням додаткової угоди до договору поставки від 08.09.2020 року в п. 9.4 договору, в якому зазначено, що у випадку порушення умов оплати, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 58 800,00 грн. за перший місяць протермінування оплати та 7,5% вартості неоплаченого товару за кожен наступний місяць протермінування.
Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, визнав його правильним та обгрунтованим, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій за перший місяць в розмірі 58 800,00 грн. та 25 300,38 грн. (7,5% = 8433,46 грн.) х 3 місяці (з грудня 2020 року по лютий 2021 року) підлягають до задоволення.
Щодо стягнення 56 224,09 грн. - 50% вартості товару за користуванням ним, то слід відзначити наступне.
В пункті 4.2.4. договору з урахуванням додаткової угоди до договору поставки від 08.09.2020 року зазначено, що у разі невиконання умов оплати, покупець зобов'язаний повернути постачальнику товар в першочерговому стані протягом 3-х календарних днів з моменту спливу терміну оплати з обов'язковою виплатою штрафних санкцій, зазначених в даному договорі. За умови, якщо даний товар вже був у використанні, покупець зобов'язаний, крім виплати штрафних санкцій, відшкодувати постачальнику 50% вартості товару за користуванням ним.
Як вбачається з матеріалів справи, що предметом даного позову є стягнення заборгованості за поставлений товар на підставі договору поставки № 07/11-1 від 07.11.2019 року.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником позивача, що товар позивачу не повертався, а тому відсутні правові підстави для відшкодувати постачальнику 50% вартості товару за користуванням ним, оскільки товар знаходиться у відповідача і предметом даного спору є стягнення заборгованості за поставлений товар
Крім того, позивач просить суд стягнути 1 015,09 грн. - 3 % річних та інфляційні збитки в розмірі 3 980,66 грн. за порушення строків оплати за поставлений товар.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Окрім того, зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE перевірено доданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, визнано його правильним та обгрунтованим, а відтак позовні вимоги про стягнення 1 015,09 грн. - 3 % річних та інфляційних збитків в розмірі 3 980,66 грн. підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України дотримуючись принципу змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом ч. 1, 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду навищезазначене та враховуючи, що позивач довів наявність заборгованості за поставлений товар зі сторони відповідача згідно договору поставки, а відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в розмірі 112 446 грн. 18 коп. - основного боргу, 58 800 грн. 00 коп. - штрафу за перший місяць прострочення, 25 300 грн. 38 коп. - 7,5 %, 1 015 грн. 09 коп. - 3% річних та 3 980 грн. 66 коп. - інфляційних збитків. В задоволенні позову в частині стягнення 56 224 грн. 09 коп. - 50% вартості товару за користування ним - слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача в розмірі 3 022,96 грн. - судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 237 - 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов фізичної особи - підприємця Іванюшенко Андрія Анатолійовича - задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Татусь Катерини Валеріївни ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Іванюшенко Андрія Анатолійовича ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) - 112 446 (сто дванадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 18 коп. - основного боргу, 58 800 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. - штрафу за перший місяць прострочення, 25 300 (двадцять п'ять тисяч триста) грн. 38 коп. - 7,5 %, 1 015 (одну тисячу п'ятнадцять) грн. 09 коп. - 3% річних, 3 980 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн. 66 коп. - інфляційних збитків та 3 022 (три тисячі двадцять дві) грн. 96 коп. - відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. В задоволенні позову в частині стягнення 56 224 (п'ятдесят шість тисяч двісті двадцять чотири) грн. 09 коп. - 50% вартості товару за користування ним - відмовити.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 17 травня 2021 року.
Суддя Романюк Ю.Г.