Номер справи 623/293/21
Номер провадження 2/623/318/2021
іменем України
18 травня 2021 року м. Ізюм
Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
в складі головуючого - судді Одарюка М.П.,
за участю секретаря судового засідання Костенко В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Є Гроші" про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним,
У січні 2021 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просила визнати недійсним договір позики № 558336, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансова компанія Є Гроші". В обґрунтування своїх вимог зазначила, що договір позики вона не підписувала, в кредитному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту, відповідач ввів її воману на рахунок істотних умов договору, відповідачем недотримано письмової форми укладання кредитного договору, що в свою чергу є підставою для визнання його недійсним.На підставі ст. ст. 4, 15, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, посилаючись на ведення відповідачем нечесної підприємницької діяльності, просила задовольнити її позовні вимоги. Надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі ( а.с.9).
Відповідач 23 лютого 2021 року надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, оскільки обставини наведені в позовній заяві не відповідають дійсності, а сам факт звернення позичальника до суду є спробою уникнути виконання своїх зобов'язань за договором позики (а.с.16-21).
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України)
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинено у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчинені правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразок відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Позивач посилається на те, що між нею та ТОВ «Фінансова компанія Є Гроші"» укладено договір позики № 558336. Також ця обставина визнається позивачем в позові ( а.с.1-4). Однак матеріали справи вказаного вище договору позики не містять. Позивачем разом з позовом подавалось клопотання про витребування доказів, однак в ньому не було зазначено дати договору позики, а також не надано доказів вжиття заходів самостійного отримання спірного договору, в зв'язку з чим судом було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів ( а.с.12).
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивач, звертаючись до суду із вимогами про визнання укладеного договору недійсним, свої вимоги обґрунтовує тим, що не було дотримано письмової форми його укладення та не підписано сторонами, не було погоджено всі істотні умови договору.
Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру. Договір було укладено згідно з ч.2. ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до вищезазначеного порядку, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв'язку, зазначеними заявником в інформаційно - телекомунікаційній системі.
Як зазеначено позивачем у позовній заяві, вона підписала (акцептовано) оферту, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору. Підписанням оферти одноразовим ідентифікатором позичальник засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти. При укладанні договору позичальник мав обсяг цивільної дієздатності та його волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. Позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов позики та в прийняв надані товариством грошові кошти. Що не заперечується самим позивачем.
Згідно Правил надання грошових коштів у позику, у т.ч. на умовах фінансового кредиту ТОВ " Фінансова компанія Є Гроші" отримання коштів у позику можливе шляхом подання заявки в особистому кабінеті на веб-сайті товариства за умовами, які позичальник вважає зручними для себе, та підтверджує умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «Погоджуюсь», після чого формується одноразовий ідентифікатор, який використовується для підтвердження підписання договору. Договір містить персональні дані позичальника, зокрема його ПІБ, номер картки платника податків, контактний номер телефону. Без використання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір між позичальником та товариством неможливий.
За таких обставин укладення договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, який в свою чергу вчинив певну сукупність дій, спрямованих на отримання позики за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.
Крім того, за ч. 1 ст. 1051 ЦК України єдиною підставою для можливості оспорити договір позики є факт неотримання позичальником грошових коштів (або отримання у меншій кількості, ніж встановлено договором).
Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач не заперечує отримання від відповідача коштів у борг.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Аналізуючи положення законодавства, суд зазначає, що договір позики № 558336 укладено від імені ТОВ "Фінансова компанія Є Гроші" уповноваженими на те особами. Правочин вчинений у передбаченій чинним законодавством письмовій формі. Зміст правочину не суперечить нормам чинного на момент укладення договору законодавства та містить всі істотні умови, передбачені законом для такого виду договорів, які були погоджені сторонами, про що свідчить підписання договору та його подальше виконання. Крім того позивачем не заперечується факт отримання від відповідача грошових коштів. Отже волевиявлення сторін договору на його укладення було вільним та відповідало їх внутрішній волі.
Крім того, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання договору (чи його умов) недійсним.
Так, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Для кваліфікації умов договору, як «несправедливі» необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності, закріплений законодавцем в п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України та ч. 3 ст. 509 ЦК України; умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.
Варто зауважити, що принцип добросовісності є одним із засобів обмеження принципу свободи договору сторін, способом утримання сторін від зловживання своїми правами при виконанні договору. Зміст цього принципу полягає в тому, що умови правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.
При цьому, у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року за № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 зазначено, що справедливість - одна із основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 12.02.2018 року у справі № 707/2953/15-ц.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Аналізуючи встановлені обставини, те що сторони визнають факт укладення договору позики, при цьому відсутні будь -які докази, на підставі яких можно встановити справедливість укладеного договору, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як небажання виконувати взяті на себе договірні зобов'язання та спосіб захисту власних інтересів.
Згідно 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б слугували підставами вважати, що оспорюваний ним договір, є несправедливим по відношенню до неї, оскільки при підписанні даного договору ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася з його умовами.
За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та позов задоволенню не підлягає.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про електронну комерцію», ст.ст. 3, 6, 203, 205, 207, 215, 509, 626, 627, 628, 638, 1047, 1048, 1051, 1054 Цивільного кодексу України; ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 174, 178, 259, 263-265, 273, 274-279, 353, 354, 355, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Є Гроші" про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним - залишити без задоволення.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П.Одарюк