621/3718/13-ц
2/621/701/21
іменем України
17 травня 2021 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області
в складі: судді - Бібіка О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Горобець Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Зміїв цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
29 листопада 2013 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2648/474СLРS2 від 12 серпня 2011 року на суму 6884,52 грн. на строк до 13.04.2012.
Між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким право вимоги по вищезазначеним кредитним договорам було відступлене на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Бізнесфінанс».
08 жовтня 2012 року між ТОВ «ФК «Бізнесфінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», було укладено договір факторингу № 2, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Бізнесфінанс» відступило право вимоги від відповідача коштів по вищезазначеним кредитним договорам право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Бізнесфінанс», а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача.
На виконання умов договору факторингу № 2 від 08.10.2012 року, згідно вимог ст. ст. 512-514, 516 ЦК України, ТОВ «ФК «Бізнесфінанс» було направлено відповідачу лист з повідомленням про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» по зазначеним кредитним договорам.
Згідно з умовами кредитних договорів позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
Однак, відповідач не виконав обов"язку та перестав повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитними договорами. У зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов кредитного договору, позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про зміну умов кредитних договорів, включення його персональних даних до бази персональних даних та вимогу про погашення загальної суми боргу.
ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 2648/474СLРS2 від 12 серпня 2011 року в сумі 8793,04 грн.
Заочним рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 16.12.2013 позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 22.04.2021 заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача Мінаков А.А. надіслав на адресу суду заяву, в якій просив справу розглядати за відсутності представника банку. На задоволенні позову наполягає.
Відповідач ОСОБА_1 надала заяву, в якій позовні вимоги не визнала, просила розгляд справи проводити за її відсутності, без фіксування судового процесу технічними засобами.
До канцелярії суду надано відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити, виходячи з того, що спірний кредитний договір не є договром споживчого кредиту, не спрямований на реальне настання обумовлених у ньому правових наслідків, з посиланням на ст. ст. 215, 216 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором
є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які
є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або
не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України».
У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) зазначено, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання».
Судом встановлено, що 12.08.2011 між ПАТ "Платинум Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2648/474CLPS, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 6884,52 грн на строк 30 місяців, тобто до 12.02.2014.
У Договорі міститься особистий розпис ОСОБА_1 від 12.08.2011 про отримання копії кредитного договору (а.с. 7)
Відповідно до Виписки з реєстру боржників від 08.10.2012 року позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору № 2648/474СLРS2 від 12 серпня 2011 року (а.с. 5)
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених кредитним договором № 2648/474СLРS2 від 12 серпня 2011 року (а.с. 8)
Згідно договору факторингу № 2, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» від 08.10.2012 року, відповідно до якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей, в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги), а також права клієнту як вигодонабувача на страхове відшкодування за договорами страхування, які є частиною кредитного договору (а.с. 18-20)
На виконання умов договору факторингу № 2 від 08 жовтня 2012 року, згідно вимог ст. ст. 512-514, 516 ЦК України, ТОВ «ФК «Бізнесфінанс» було направлено відповідачу лист з повідомленням про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» щодо кредитних договорів (а.с. 15, 16, 17)
ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 2648/474СLРS2 від 12 серпня 2011 року в сумі 8793,04 грн., з яких: 5769,92 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1973,76 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 0 грн. - заборгованість по комісії за управління кредитом; 1049,36 грн. - пеня за порушення графіку погашення заборгованості.
26.07.2012 на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про погашення заборгованості (а.с. 15)
16.10.2012 за вих. № 000643560-1 ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" направила на адресу ОСОБА_1 повідомлення про зміну умов кредитного договору № 2648/474CLPS від 12.08.2011, а саме, строк виконання зобов'язання за кредитним договором настає на десятий календарний день з дня направлення повідомлення (а.с. 17)
Таким чином, кредитодавець використав своє право передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України, направивши 16.10.2012 боржнику вимогу про дострокоу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
При цьому факт неотримання боржником вимоги про дострокове виконання зобов'язання не впливає на обчислення нового строку виконання основного зобов'язання, оскільки саме по собі направлення вимоги, в якій вказаного порядок і строк виконання зобов'язання, свідчить, що банк реалізував своє право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів і пені, та в односторонньому порядку змінив умови догвоору.
Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З розрахунку заборгованості вбачається, що пеня нарахована в межах строку кредитування, у зв'язку з чим підлягає стягненню.
Такий висновок, відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження 14-10цс18).
Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачені ним при пред'явленні позову судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюра, 30) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюра, 30, заборгованість за кредитним договором № 2648/474СLPS2 від 12 серпня 2011 року у розмірі 8793 (вісім тисяч сімсот дев'яносто три) грн 04 коп, які перерахувати на п/р НОМЕР_2 в ПАТ «ТАСкомбанк», МФО 339500, ЄДРПОУ 35625014.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів безпосередньо до Харківського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.05.2021.
Суддя: