Справа № 621/975/19 Провадження № 2/621/43/20
іменем України
11 травня 2021 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
в складі: головуючого - Бібіка О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Горобець Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зміїв в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином,
16.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ПАТ "Страхова компанія "Країна", ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вимогами: стягнути на його користь з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 57601,7 грн., з ПАТ "Страхова компанія "Країна" матеріальну шкоду у розмірі 56581,7 грн та моральну шкоду у розмірі 342398,3 грн, з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. та з ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 19.08.2017, в денний час, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «MAN 19.464», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «FRUEHAUF TF 34С1», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з технічно несправною гальмівною системою, рухався по автодорозі Харків-Зміїв-Балаклея зі сторони м. Зміїв у напрямку м. Балаклея.
У цей час, у зустрічному йому напрямку рухався технічно справний мотоцикл «КМЗ Днепр МТ1036», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з бічним причепом, під керуванням ОСОБА_5 , а в якості пасажиру знаходився він.
Поблизу с. Лиман Чугуївського району Харківської області водій ОСОБА_2 виїхав автомобілем «MAN 19.464» з напівпричепом «FRUEHAUF TF 34С1» на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з мотоциклом «КМЗ Днепр МТ1036» під керуванням ОСОБА_5 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, водію мотоцикла «КМЗ Днепр МТ1036» ОСОБА_5 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою стійку втрату загальної працездатності не менш ніж на 33%.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були заподіяні наступні тілесні ушкодження: закритий перелом середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням; відкритий осколковий перелом середньої треті великогомілкової кістки зі зміщенням; відкритий перелом нижньої третини малогомілкової кістки лівої гомілки зі зміщенням, які, згідно судово-медичної експертизи відносяться до: закритий перелом середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, по тривалості розладу здоров'я; відкритий осколковий перелом середньої треті великогомілкової кістки зі зміщенням та відкритий перелом нижньої третини малогомілкової кістки лівої гомілки зі зміщенням до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у цій дорожній обстановці водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. п. 31.4, 31.4.1 а) Правил дорожнього руху України, що, з технічної точки зору, знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події і її наслідками.
Вироком Зміївського районного суду від 18.03.2019 ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення полі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Внаслідок цієї дорожньо-транспортної події він був сильно травмований, через що тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні і продовжує лікуватись по теперішній час, тому, вважає, що йому заподіяно значної матеріальної та моральної шкоди.
Безпосередньо з місця події 19.08.2017 він був доставлений автомобілем швидкої допомоги до Комунального закладу охорони здоров'я «Зміївська центральна районна лікарня», де перебував до 28.08.2017 та був направлений для подальшого лікування в м. Харків.
У період з 28.08.2017 по 27.10.2017 перебував на лікуванні в Комунальному закладі охорони здоров'я «Обласна клінічні травматологічна лікарня», де 06.10.2017 був прооперований в черговий раз.
Знову він потрапив на стаціонарне лікування та був прооперований (динамізація стрижня стегна) у Комунальному закладі охорони здоров'я «Обласна клінічні травматологічна лікарня», де перебував у період з 04.07.2018 по 09.07.2018.
Під час огляду 04.12.2017 покращення не встановлено, через що з 16.01.2018 було встановлено другу групу інвалідності строком до 01.02.2019. В подальшому з 01.02.2019 продовжено групу інвалідності на 3 роки до 01.02.2022.
Внаслідок лікування заподіяних ушкоджень на лікарські засоби ним витрачено 56581,7 грн, що є матеріальною, тобто майновою шкодою.
Окрім того, він відчував та досі відчуває моральні страждання, через що має право на отримання моральної шкоди відповідно до чинного законодавства.
Завдана моральна шкода полягає, перш за все, у тому, що навколишній світ для нього змінився взагалі і назавжди. З моменту ДТП він став безпорадним інвалідом, тривалий час взагалі був прикутий до ліжка і не мав змоги порати себе та доглядати за собою, елементарні засоби гігієни виконували близькі.
Він і досі є безпорадним, оскільки може пересуватися лише за допомогою милиць. Він позбавлений можливості рухатись велосипедом, керувати транспортним засобом - цілком пов'язаний з тими людьми, які можуть доправити його до необхідного місця, довезти чи допомогти піднятися на необхідний поверх.
Раніше мав друзів і певні чоловічі інтереси, сімейні свята, проте після аварії втратив фізичну та психічну самостійність: розуміє, що не повернеться до повноцінного життя, через травму втратив свої дружні зв'язки, оскільки від рухів швидко втомлюється і відчуває сильний біль. Його постійно турбує безсоння, у тому числі, через біль, спогади про ДТП.
Отже, неправомірними суспільно-небезпечними діями ОСОБА_2 завдано майнових та немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили лише негативні зміни у його житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх перед безрадісним та безнадійним майбутнім, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; фіксованість уваги на проблемі одужання та правової реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, постійна відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності.
Наслідки події, що сталася з вини водія ОСОБА_2 , потягли за собою нераціональне та безповоротне витрачання його життєвого часу (на лікування та реабілітацію), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.
Моральну шкоду, заподіяну внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, оцінює у 600 000 грн.
Автомобіль «МАN 19.464», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 був застрахований Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (далі - ПАТ «СК «Країна») за полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності №АК/4991615, строк дії з 26.10.2016 по 25.10.2017 (договір страхування укладено між ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_3 . Ліміт відповідальності на одного потерпілого, відповідно до умов вказаного полісу, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, становить 200 000 грн., за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн., франшиза 510 грн.
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності №АК/5740390, напівпричеп «FRUEHAUF TF 34С1», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 , також був застрахований ПАТ «СК «Країна», строк дії полісу з 15.03.2017 по 14.03.2018. Ліміт відповідальності на одного потерпілого, відповідно до умов вказаного полісу, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, становить 200 000 грн., за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн., франшиза 510 грн.
На письмове звернення до ПАТ «СК «Країна» про відшкодування суми збитків, заподіяних внаслідок ДТП, отримав відповідь з пропозицією надати судове рішення.
З урахуванням наявності страхового полісу, вважає, що стягнення матеріальної та моральної шкоди належить здійснити наступним чином: з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі 56 581,7 грн., моральну шкоду 342 398,3 грн. (2 поліси по 200 000 грн. за виключенням 2 франшиз по 510 грн.); з ОСОБА_2 стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 57 601,7 грн. (сума зазначена за виключенням грошових коштів, які ОСОБА_2 сплатив упродовж серпня-листопада 2017 року); з ОСОБА_3 , як власника джерела підвищеної небезпеки, стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.; з ОСОБА_4 , як власника джерела підвищеної небезпеки, стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 06.05.2019 провадження у справі відкрито.
05.06.2019 від ПАТ «Страхова компанія «Країна» надійшов відзив, де зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає виходячи з наступного. Так, 25 жовтня 2016 року між ОСОБА_3 та ПАТ «СК «Країна» було укладено Договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4991615, внаслідок чого забезпеченим транспортним засобом став транспортний засіб МАЛ 19.464, д/н НОМЕР_4 . 01 серпня 2018 року до ПАТ «СК «Країна» надійшла заява про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 19 серпня 2017 року на авто дорозі Харків-Зміїв-Балаклея зі сторони м. Зміїв у напрямку м. Балаклея за участю забезпеченого за Полісом транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 .
Для отримання страхового відшкодування відповідно до Закону мають бути надані документи, що підтверджують обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбання лікарських засобів; необхідність витрат має бути підтверджена документально відповідним медичним закладом охорони здоров'я; втрати на лікування та витрати, пов'язанні з тимчасовою втартою працездатності потерпілим, мають бути в причинно-наслідоквому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. Тобто Законом передбачено, шо обов'язковою умовою отримання страхового відшкодування є звернення потерпілої особи чи іншої особи, яка має право на отримання відшкодування до Страховика із Повідомленням. Заявою на виплату страхового відшкодування, доданими до неї належними документами, а також виконання інших дій, передбачених Законом. З документів, наданих позивачем, до матеріалів справи разом з позовною заявою до страхового випадку не мають ніякого відношення або не містять інформацію щодо предмета доказування (нечитаємий зміст) докази на загальну суму 14 436,80 грн. Щодо моральної шкоди, то відповідно до ст. 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода відшкодовується у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Вважає звернення до суду з позовом передчасним.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2020 закрито підготовче провадження в справі та призначено судовий розгляд по суті.
Учасники справи у судове засідання не з"явилися.
Позивач ОСОБА_1 наполягав на задоволенні позовних вимог, просив розгляд справи проводити за його відсутності, без фіксування судового процесу технічними засобами, про що надав заяву
Відповідач ОСОБА_2 надав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки не є власником джерела підвищеної небезпеки. Просив розгляд справи проводити за його відсутності, без фіксування судового процесу технічними засобами.
Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності та відсутності відповідачів. Вважає, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є неналежними відповідачами, оскільки в момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «МАN 19.464», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причеп «FRUEHAUF TF 34С1», реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходилися у законному володінні ТОВ "Укртранссервіс".
Представник відповідача АТ "Страхова компанія "Країна" скористався правом надання відзиву на позовну заяву.
Враховуючи, що учасниками справи викладено пояснення у поданих до суду заявах та вдзиві на позов, з метою дотримання розумних строків розгляду справ, суд дійшов висонвку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи та поставновлення рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання звукозаписувальними засобами не здійснювалося.
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.
Так, відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями, зокрема, підозрюваного або обвинуваченого.
Судом встановлено, що вироком Зміївського районного суду від 18.03.2019, який набрав законної сили, ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення полі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. (т. 1 а. с. 13-14).
Зазначеним вироком встановлено, що 19.08.2017, близько 13 год. 55 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ "РТМ СІТІ" та виконуючи завдання роботодавця, керуючи автомобілем «МАN 19.464», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «FRUEHAUF TF 34C1», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з технічно несправною гальмівною системою, рухався по автодорозі Харків-Зміїв-Балаклія з сторони м. Зміїв у напрямку м. Балаклія.
В цей час, у зустрічному йому напрямку рухався технічно справний мотоцикл «КМЗ Днепр МТ1036», р.н. НОМЕР_3 , з бічним причепом, під керуванням ОСОБА_5 . На мотоциклі в якості пасажиру знаходився ОСОБА_1 .
Проїжджа частина горизонтальна ділянка для двох напрямків руху, має сухе асфальтобетонне покриття шириною 6,0 м. З обох боків до проїжджої частини примикають ґрунтові узбіччя.
Під час зближення цих транспортних засобів, поблизу с.Лиман Зміївського району Харківської області, на 51 км + 800 м. зазначеної автодороги, сталася розгерметизація ремонтного з'єднувального штуцеру трубопроводу гальмівної системи задньої вісі автомобіля «МАN 19.464», р.н. НОМЕР_1 , у зв'язку з чим виникло екстрене гальмування зазначеного автомобіля під час якого він виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з мотоциклом «КМЗ Днепр МТ1036», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 .
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водію мотоцикла «КМЗ Днепр МТ1036», р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_5 були спричинені: закритий перелом середньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням, який ускладнився в своїй течії нейропатією променевого і серединного нервів, закритий переломо-вивих лівої лопатки, закритий переломо-вивих фаланги 3-го пальця лівої кисті зі зміщенням, рвана рана лівого передпліччя, стан після перенесеної політравми: закрита черепно-мозкова травма, тупа травма лівого плечового сплетення (аксонотмезіс С5, С6, і С7 спиномозкових корінців), відкритий переломо-вивих середньої фаланги лівої кисті зі зміщенням, забій передньої черевної стінки, забиття м'яких тканин голови, лівостороння верхня моноплегии з повним порушенням функції лівої верхньої кінцівки, з грубими сенсорними порушеннями, виражена гіпотрофиія м'язів лівої верхньої кінцівки, травматичне ураження лівого плечового сплетення, тотальний варіант, авульсія корінців С5, С6, С7 і С8, лівостороння верхня моноплегія з повним порушенням функції лівої верхньої кінцівки та грубими сенсорними порушеннями, виражена гіпотрофія м'язів лівої верхньої кінцівки, які згідно судово-медичної експертизи №57-Зм/18 від 05.11.2018 відносяться: рвана рана лівого передпліччя - до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я; закритий перелом середньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням, який ускладнився в своїй течії нейропатією променевого і серединного нервів, закритий переломо-вивих лівої лопатки, закритий переломо-вивих фаланги 3-го пальця лівої кисті зі зміщенням - до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, по тривалості розладу здоров'я; відкритий переломо-вивих середньої фаланги лівої кисті зі зміщенням, травматичне ураження лівого плечового сплетення, тотальний варіант, авульсія корінців С5, С6, С7 і С8, лівостороння верхня моноплегія з повним порушенням функції лівої верхньої кінцівки та грубими сенсорними порушеннями, виражена гіпотрофія м'язів лівої верхньої кінцівки - до тяжких тілесних ушкоджень, які потягли за собою стійку втрату загальної працездатності не менш ніж на 33%.
Пасажиру мотоцикла ОСОБА_1 внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди були спричинені: закритий перелом середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням, відкритий осколковий перелом середньої треті великогомілкової кістки зі зміщенням та відкритий перелом нижньої третини малогомілкової кістки лівої гомілки зі зміщенням, які згідно судово-медичної експертизи №230-Зм/17 від 13.01.2018 відносяться до: закритий перелом середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням - до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, по тривалості розладу здоров'я; відкритий осколковий перелом середньої треті великогомілкової кістки зі зміщенням та відкритий перелом нижньої третини малогомілкової кістки лівої гомілки зі зміщенням - до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
У цій дорожній обстановці водій ОСОБА_2 порушив п.п.31.4, 31.4.1 а) Правил дорожнього руху України, де вказано: п.п. 31.4 Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: 31.4.1 Гальмові системи: а) змінено конструкцію гальмових систем, застосовано гальмову рідину, вузли або окремі деталі, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника.
Порушення п .п. 31.4, 31.4.1 а) Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 , згідно висновку автотехнічної експертизи № 1155/18 від 10.12.2018 р., з технічної точки зору, знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події і її наслідками.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , власником автомобіля «МАN 19.464», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 17)
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , власником напівпричепу «FRUEHAUF TF 34С1», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 17).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «МАN 19.464», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована ПАТ «Страхова компанія «Країна» за полісом №АК/4991615, строк дії з 26.10.2016 по 25.10.2017. Договір страхування укладено між ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_3 Ліміт відповідальності - на одного потерпілого, відповідно до вказаного полісу, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, становить 200 000 грн., за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн., франшиза 510 грн. (т. 1 а. с. 18).
Цивільно-правова відповідальність власника напівпричепу «FRUEHAUF TF 34С1», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована ПАТ «СК «Країна» згідно полісу №АК/5740390, строк дії полісу з 15.03.2017 по 14.03.2018. Ліміт відповідальності на одного потерпілого, відповідно до вказаного полісу, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, становить 200 000 грн., за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн., франшиза 510 грн. (т. 1 а. с. 19)
Крім того, на підтвердження позовних вимог позивачем надано медичну документацію, фіскальні чеки не придбання медичних препаратів (т. 1 а.с. 23-41)
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Такий правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).
Тобто, між потерпілим та обвинуваченим виникли деліктні зобов'язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час, між обвинуваченим та страховою компанією ПАТ «Страхова компанія «Країна» існували договірні зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілими, яким він виплачує страхові відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Положеннями ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.
Суд звертає увагу, що визначений вказаним Законом порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов'язковий в розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Обов'язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов'язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини.
Застосування положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.
Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.
Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.
Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компаніїпро відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.
Водночас, у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. В цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з'ясуванню обставин, з якими законодавець пов'язує підстави для виплати відшкодування.
Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов'язковим.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на користь потерпілого шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, оскільки саме за потерпілими залишається право вибору способу звернення за захистом своїх прав (із заявою до страхової компанії чи з позовом до суду), відповідає вимогам закону.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
За змістом статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а також - незалежно від вини заподіювача шкоди, якщо її завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18.
Вироком Зміївського районного суду Харківської області від 18.03.2019 встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з ТОВ "РТМ СІТІ".
За загальним правилом, встановленим частиною четвертою статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність грунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 30 ЦПК України 2004 року).
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
При цьому, визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову у зв'язку з неналежним суб'єктним складом сторін.
Позивачем ОСОБА_1 клопотань про залучення в якості співвідповідача ТОВ "РТМ СІТІ" заявлено не було.
Саме такий правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20), від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19 (провадження № 61-6983св20)
ЄСПЛ у своїй практиці також зазначає, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA («Зубац)
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що «визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Статтею 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5740390 страхова сума (ліміт відповідальності) ПАТ «СК Україна» на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 200 тис. грн.
Оскільки 5% від 200 тис. грн складає 10 тис. грн, то лише в межах цієї суми страхова компанія може нести відповідальність з відшкодування завданої ОСОБА_7 моральної шкоди, в решті відповідальність покладається на страхувальника.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Виходячи з обставин справи, суд може вирішити питання про відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню зі страхувальника, без залучення до участі у справі страховика як відповідача, оскільки законом визначений ліміт відповідальності страховика - 10 тисяч гривень, інший розмір моральної шкоди, яка заподіяна позивачу та визначена грішми й перевищує ліміт відповідальності страховика, у силу положень пункту першого частини другої статті 1167 та статті 1194 ЦК України, покладається на відповідача.
Враховуючи моральні страждання, яких позивач зазнав у зв'язку із ушкодженням здоров'я, тривале перебуванням на лікуванні та отриманням другої групи інвалідності, з урахуванням засадм виваженості, розумності і справедливості, суд вважає доведееним та обгрунтованим стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_7 з ПАТ "Страхова компанія "Країна" у розмірі 2126,94 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 223, 247, 258-259, 263-265, 272, 273 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 42538 (сорок дві тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн 87 коп та моральну шкоду у розмірі 2126 (дві тисячі сто двадцять шість) грн 94 коп, а всього 44665 (сорок чотири тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн 81 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів безпосередньо до Харківського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.05.2021.
Суддя: