Справа № 638/17663/20
Провадження № 2/638/3560/21
17 травня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого Невеніцина Є.В.,
за участю секретаря Суркової М.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, -
В провадженні Дзержинського районного суду м.Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу зареєстрованого 12.07.2019 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 63.
18.03.2021 року через канцелярію суду подано зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини.
У судовому засіданні позивач та представник позивачу заперечували у прийнятті зустрічної позовної заяви, зазначивши, що це затягуванням розгляду справи про розірвання шлюбу та їх спільний розгляд є недоцільним, представник відповідача просила прийняти до розгляду зустрічну позовну заяву.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи та зустрічної позовної заяви, прийшов до наступного.
Ухвалою суду від 03.02.2021 року провадження по вищевказаній справі відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
03.03.2021 року відповідачем отримано копію вищевказаної ухвали та позовну заяву з додатками.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним. Тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року зазначено, що оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову, позову третьої особи із самостійними вимогами та об'єднання і роз'єднання позовів залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно провадити у точній відповідності з правилами, встановленими статтями 123 - 126 ЦПК України (в попередній редакції). Відповідач має право пред'явити зустрічний позов до або під час попереднього судового засідання (частина перша статті 123 ЦПК України (в попередній редакції), а треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу шляхом пред'явлення позову до однієї чи обох сторін до закінчення судового розгляду (частина перша статті 34 ЦПК України) (в попередній редакції). Позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі). Роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи (зокрема, у зв'язку з необхідністю призначення складної експертизи за окремими вимогами, тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи кількох з позивачів або відповідачів). У разі роз'єднання позовів підставою для провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз'єднання позовів і копія пред'явленого позову.
Тлумачення ч. 2 ст. 193 та ч. 1 ст. 194 ЦПК України дає підстави вважати, що зустрічний позов - це самостійна матеріально-правова вимога відповідача до позивача, пред'явлена ним у порядку і в строки, встановлені законом, до позивача для її спільного розгляду з первісним позовом в одному і тому ж провадженні за наявності для цього відповідних умов та підстав.
Згідно положень ст. 193 ЦПК України прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов'язком суду, що розглядає справу, а навпаки відноситься до його дискреційних повноважень при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції. Відповідно за відсутності свавільності суду першої інстанції у порядку розгляду цього питання чи встановлення відсутності порушень при цьому прав сторін чи інших осіб, суд вищої інстанції не вправі втручатися в згадану дискрецію суду першої інстанції.
За пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є розірвання шлюбу, зустрічного позову визначення місця проживання дитни. За характером правовідносин вказані вимоги є сімейними, однак вимоги за ними не можуть зараховуватися.
Суд виходить з того, що під час розгляду вказаних позовів дослідженню підлягають різні обставини та відповідні до них правовідносини, первісний позов та зустрічний позов не є взаємопов'язаними в розумінні ст. 193 ЦПК України, їх спільний розгляд не є доцільним.
Крім того, одночасний розгляд таких позовних вимог значно розширює коло обставин, які стосуються предмету доказування та підлягають встановленню, що може призвести до порушення строків розгляду справ.
У зустрічному позові не зазначено та судом не встановлено, підстав, які б свідчили про доцільність спільного розгляду первісного та зустрічного позовів.
Таким чином, заявлені позовні вимоги зустрічного позову про визначення місця проживання дитини, не взаємопов'язані з первісним позовом про розірвання шлюбу, оскільки вимоги первісного і зустрічного позовів мають бути взаємовиключними, тобто задоволення одного позову має зумовлювати відмову у задоволенні зустрічного. Тобто, позовні вимоги можуть бути розглянуті окремо незалежно одна від іншої, між позовами не існує нерозривної пов'язаності вимог між собою, задоволення зустрічного позову жодним чином не впливає на задоволення первісного позову.
Враховуючи викладене, спільний розгляд даних позовів є недоцільним, а тому у прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом, слід відмовити.
Керуючись ст. 193 ЦПК України, суд, -
У прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовити.
Копію зустрічної позовної заяви долучити до справи.
Зустрічну позовну заяву з доданими до неї документами повернути заявнику разом із копією ухвали.
Роз'яснити ОСОБА_4 право на звернення з цим позовом до суду в загальному порядку
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текс ухвали складений 18.05.2021 року.
Головуючий Є.В.Невеніцин