Справа №: 398/1555/21
провадження №: 1-кп/398/266/21
Іменем України
"18" травня 2021 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121060000106 від 25 лютого 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Олександрія Кіровоградської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, військовозобов'язаного, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2020 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді виправних робіт строком на 80 годин. Покарання відбуте повністю 16 квітня 2021 року,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України
ОСОБА_4 , маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочину проти власності, вчинив нове кримінальне правопорушення за наступних обставин:
17 лютого 2021 року, близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_4 прибув до огородженої парканом території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , яким користується ОСОБА_6 . Діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті нетрудове збагачення за рахунок вчинення корисливого злочину, усвідомлюючи свої протиправні дії та впевнившись, що його дії ніким помічені не були та мають таємний характер, достовірно знаючи що на території домоволодіння ніхто не проживає, шляхом подолання перешкоди, переліз через паркан домоволодіння, де із застосуванням сили рук відчинив вхідні двері господарського приміщення (сараю) на території домоволодіння, що є іншим приміщенням, та проник всередину сараю. Діючи умисно, таємно та повторно, ОСОБА_4 викрав з приміщення сараю майно, яке на праві власності належить ОСОБА_6 , а саме: металевий швелер, 4 металеві трубки, металеву каструлю, цвяхи металеві, металевий ланцюг та інший дрібний метал. Вартість викраденого майна, як металобрухту вагою 74,70 кг, становить 445,96 грн. В подальшому ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 445,96 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті не оспорював, оскільки в ньому все викладено вірно. Зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому.
Суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. Учасники судового провадження проти цього не заперечували. Суд з'ясував, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позиції. Суд роз'яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Отже, заслухавши показання обвинуваченого та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої повторно, поєднаної з проникненням у інше приміщення, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, доведена повністю.
Згідно із ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Досліджуючи дані про особу обвинуваченого встановлено, що він не одружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей. За місцем проживання скарг та заяв щодо нього не надходило, офіційно не працює. На обліку в лікаря психіатра не перебуває. Знаходиться на диспансерному обліку в КНП «Олександрійський наркологічний диспансер» з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності з 2020 року. На час вчинення злочину мав не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість.
Згідно з досудовою доповіддю від 14 травня 2021 року ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні. На думку органу пробації виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 314-1 КПК України при призначенні покарання обвинуваченому судом враховується зазначена досудова доповідь.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно з ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно з ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Підстав для застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого судом не встановлено.
При призначенні покарання суд враховує: характер і тривалість злочинного посягання, наслідки, які завдані кримінальним правопорушенням потерпілому.
З урахуванням тяжкості скоєного обвинуваченим, відношення обвинуваченого до скоєного, даних про його особу, наявності обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого та відсутності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України.
При цьому, враховуючи відношення обвинуваченого до скоєного, який визнав свою вину та щиро розкаявся, що є обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, позицію потерпілого, який не має матеріальних претензій до обвинуваченого, данні досудової доповіді, суд вважає, що перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому до обвинуваченого доцільно застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк, з покладенням на нього обов'язків, у відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд враховує, що вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2020 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді виправних робіт строком на 80 годин. Покарання відбуте повністю 16 квітня 2021 року.
В силу ч. 2 ст. 12 та п. 2-1 ч. 1 ст. 89 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України є кримінальним проступком, а відтак особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання визнаються такими, що не мають судимості.
Отже, на момент вчинення інкримінованого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 мав не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочину проти власності, що в даному випадку впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого за ознакою повторності.
Частиною 1 статті 71 КК України передбачено, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Оскільки, на даний момент ОСОБА_4 повністю відбув покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2020 року, то суд не вбачає підстав для застосування ст. 71 КК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлено.
Питання щодо речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази: металеві предмети загальною вагою 74,70 кг., передані на зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити останньому.
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в 30-денний строк з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1