179/1218/19
2/179/9/21
06 квітня 2021 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Ахтієвій Р.С.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Бобиль В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Світанок» про визнання договору оренди землі недійсним,
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Світанок» про визнання договору оренди землі недійсним.
Позивач в позові посилається на те, що належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 5,55 га, розташовану на території Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222381500:01:001:0152 , успадкувала його донька - ОСОБА_1 .
Після прийняття спадщини позивач довідалася, що 12.11.2013 року між покійним батьком ОСОБА_3 , як власником земельної ділянки та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Світанок» укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222381500:01:001:0152 загальною площею 5,55 га.
Позивач вважає договір оренди земельної ділянки, який укладено між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Світанок» недійсним з огляду на наступне.
В договорі оренди було відсутнє волевиявлення ОСОБА_3 на встановлення його цивільних прав та обов'язків щодо передачі в оренду земельної ділянки, яка перебувала у його власності, на умовах, що були визначені в договорі оренди землі, оскільки її батько не підписував договору оренди землі 12.11.2013 року та не надавав відповідних повноважень іншій особі на його підписання.
01.10.1984 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а земельна ділянка, яка є предметом договору оренди є спільним майном подружжя, оскільки придбавалася під час шлюбу, отже для укладення договору оренди землі мала бути нотаріальна згода ОСОБА_4 .
В порушення вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в п. 2.2 Договору оренди землі не зазначена орендна плата із зазначенням її розміру, таким чином, незрозуміло як нараховувалася річна орендна плата та який процент взяв Орендар для нарахування орендної плати з урахуванням розміру грошової оцінки землі.
З наведених підстав, позивач звернулася до суду та прохає визнати спірний договір оренди землі укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма «Світанок» визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, посилаючись на те, що покійний батько позивача укладав оспорюваний договір оренди, отримавши орендну плату за увесь час його дії, що підтверджується відповідними видатковими касовими ордерами. Прохав застосувати позовну давність, зазначаючи, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки договір укладено 12.11.2013 року.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 5,55 га, розташовану на території Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222381500:01:001:0152, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.05.2019 року, яка належала її батьку ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 15).
12 листопада 2013 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,55 га, кадастровий номер 1222381500:01:001:0152між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Світанок» (а. с. 6-13).
Згідно висновку експерта № 3091-20 від 25 листопада 2020 року складеного судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз:
-підпис від імені ОСОБА_3 у договорі оренди земельної ділянки № 114-Г від 12.11.2013 року виконаний самим ОСОБА_3 (а. с. 152-154).
В судовому засіданні були допитані в якості свідка позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які зазначили, що померлий ОСОБА_3 не міг підписувати договір оренди та отримувати кошти в рахунок орендної плати, оскільки постійно потребував матеріальної допомоги, яку надавала його донька.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Стаття 203 цього ж Кодексу визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до яких відповідно до ч. 1-6 статті відноситься: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із ч. 2, 4 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки 12 грудня 2016 року було укладено та підписано саме орендодавцем ОСОБА_3 , у зв'язку із чим відсутні підстави для визнання недійсним вказаного договору.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд вважає доводи позивача щодо недійсності договору, у зв'язку із ненаданням згоди дружини ОСОБА_3 на укладення цього договору та відсутність у ньому істотних умов є неспроможними, оскільки спростовуються змістом оспорюваного договору дослідженого в судовому засіданні.
Крім того, суд вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності виходить з наступного.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. № 14 «Про судове рішення» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог, суд може відмовити у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.
Наслідки спливу позовної давності до позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації, суд не застосовує, оскільки під час судового розгляду встановлено, що позивачем не обґрунтовано позовні вимоги, тому суд відмовляє у задоволенні таких вимог з інших підстав не пов'язаних із позовною давністю.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Світанок» про визнання договору оренди землі недійсним- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16 квітня 2021 року.
Суддя Т.А.Ковальчук