справа № 178/1426/18
№ провадження 1-кп/208/77/21
17 травня 2021 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , присяжних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , при секретарі ОСОБА_6 , за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 , потерпілої ОСОБА_10 , представника потерпілої ОСОБА_11 ,
у відкритому судовому засіданні, розглянувши клопотання прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою відносно:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, не працюючої, розлучена, маючої середньо-спеціальну освіту, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
яка обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених п.6,п.12, ч.2 ст.115, ч.1 ст.185, ч.3 ст. 289 КК України, -
В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська знаходиться вищезазначене кримінальне провадження. Обвинуваченій обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
По справі оголошено перерву у зв'язку з неявкою свідків, ухвалення рішення про встановлення їх місцезнаходження та забезпечення явки до суду. Даних про хід виконання зазначеної ухвали до суду не надано. Незалежно від наявності клопотань суд вирішує питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого до спливу двомісячного строку з дня його попереднього продовження. Справа розглядається судом присяжних. Питання щодо продовження строку тримання під вартою у цьому випадку, відповідно до норм КПК України, вирішується головуючим по справі.
Прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченої заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, які на його думку залишились незмінними з моменту обрання саме такого запобіжного заходу. ОСОБА_13 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину і не виключена можливість спроби переховування її від суду з огляду на міру покарання яка їй загрожує у разі притягнення до відповідальності. З огляду на викладене, ризику незаконного впливу на свідків, вважав застосування менш суворого запобіжного заходу не можливим. Продовження строку тримання ОСОБА_13 під вартою повністю відповідає правовим позиціям практики ЄСПЛ.
Представник потерпілої, потерпіла, кожен окремо, підтримали думку прокурора.
Адвокат просив змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_13 на домашній арешт або визначити суму застави. Такі запобіжні заходи на її думку у повній мірі забезпечать виконання підзахисною своїх процесуальних обов'язків. Прокурором нічим не підтверджені ризики застосування саме такого запобіжного заходу. ОСОБА_13 тривалий час знаходиться під вартою по обвинуваченні у злочину, в якому відсутня навіть його об'єктивна сторона у вигляді встановлення причини смерті потерпілого. Даних, які б свідчили про переховування обвинуваченої від слідства, не надавалось. Знаходячись на свободі ОСОБА_13 ніяким чином не зможе перешкодити судовому слідству. Обвинувачена підтримала думку захисника.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.
Метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам визначених ч.1 ст. 177 КПК України:
1) переховуватися від суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Статтею 194 КПК України передбачений порядок застосування запобіжного заходу до обвинуваченого, у відповідності до якого під час розгляду такого клопотання, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1. Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;
2. Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
3. Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Москаленко проти України» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом та належним елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Також ЄСПЛ визнав, що враховуючи серйозність висунутого обвинувачення, державні органи могли виправдано вважати про існування такого ризику.
У справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції» ЄСПЛ підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
У рішенні по справі «W.проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Доказів того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з часом змінились, стороною захисту не наведено. Суд вважає необґрунтованими твердження захисника про можливість забезпечення належної поведінки обвинуваченої шляхом обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, та вони не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з конкретних обставин даного кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання прокурора суд встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачена ОСОБА_13 зможе незаконно вплинути на свідків. ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні злочинів, які мають високий ступінь суспільної небезпеки та за які, в разі визнання її винуватою, вона може бути засуджена до позбавлення волі на тривалий термін, у тому числі і до довічного позбавлення волі.
Доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також його твердження, що стороною обвинувачення не доведені ризики застосування найбільш суворого запобіжного заходу, суд вважає безпідставними. При розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_13 та встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
За сукупності зазначених обставин, приймаючи до уваги також дані про обвинувачену, її сімейний стан, соціальні зв'язки, які суд оцінює у сукупності з іншими наведеними вище даними, суд вважає клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, як вони передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Для відмови в звільненні особи з-під варти застосовуються принципи конвенційного прецендентного права, такі як ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд, ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя, про що зазначається у рішеннях ЄСПЛ «Штегмюллер протии Австрії» та «Вемгофф проти Німеччини»
Застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави суд у відповідності до ст. 183 ч.4 п.2 КПК України вважає недоцільним, оскільки ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні злочинів пов'язаних з загибеллю людини.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176-178, 183, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строком до 14.07.2021 року.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_8 , відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня проголошення.
Суддя ОСОБА_1