Єдиний унікальний номер судової справи 201/4498/21
Номер провадження 3/201/2777/2021
18 травня 2021 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ополинська І.Г. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділ адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 28 квітня 2021 року Серія ВАБ 211489, 28 квітня 2021 року близько 22 години 10 хвилин в м. Дніпро, Соборний район, пр. Гагаріна, 101 ОСОБА_1 знаходився в громадському місці, вчинив дрібне хуліганство на неодноразові вимоги поліцейських припинити правопорушення не реагував, чим вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
На виконання вимог ст. ст. 268, 277, 277-2 КУпАП щодо забезпечення явки особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , у судове засідання, судом направлено судову повістку на вказану у протоколі про адміністративне правопорушення адресу.
Однак, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судового виклику на вказану у протоколі адресу до суду не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.
Виходячи з положень ст.ст. 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, не є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Отже, ураховуючи вищенаведене, вважаю за можливе провести розгляд даної справи за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , якому інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчинення адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
За положеннями ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (абз. 1 ст. 251 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (абз. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається суть адміністративного правопорушення.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, суб'єктом, який його склав, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб'єктом доказами.
Адміністративна відповідальність за ст. 185 КУпАП настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у злісній непокорі, тобто відмові виконати законне розпорядження або вимогу працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку (формальний склад).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
З системного аналізу КУпАП та позиції ВСУ висловленої в узагальненні «Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (статті 185 - 185-2 КУпАП)», слідує, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність правомірної вимоги поліцейського, саме законної, адже його вимоги та розпорядження акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений в категоричній формі, - мають бути законодавчо обґрунтовані, зокрема, про перебування його при виконанні службових обов'язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред'явлене відповідне посвідчення, у зв'язку із чим, в протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, дані про те, що він знаходився при виконанні службових обов'язків.
На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, посадовою особою - поліцейським взводу 1 роти 3 батальйону 4 УПП в Дніпропетровській області Казибрідом В. надано лише копію рапорту поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону 4 УПП в Дніпропетровській області та витягу з ІПП «Армор» відносно ОСОБА_1 .
Аналізуючи протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції приходжу до наступного.
Наявна матеріалах справи копія рапорту складеного поліцейським взводу 1 роти 3 батальйону 4 УПП в Дніпропетровській області Казибрідом В. не може вважатись об'єктивним доказом у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, і, у даному випадку, виконує відповідні функції нагляду та контролю на встановлений порядок управління.
Така позиція повністю узгоджується із правовою позицію висловленою у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року №489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.
Інших доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано.
Отже, дослідивши наявні матеріали справи, суддею не встановлений факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки жодних доказів, які б вказували на те, що останній вчинив злісну непокору законній вимогі поліцейського, як то, пояснень свідків чи очевидців правопорушення, відеофіксації порушення на боді-камеру тощо, не надано.
Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні пояснення ОСОБА_1 щодо обставин інкримінованого йому правопорушення, що, у свою чергу, позбавляє суд об'єктивної можливості з'ясувати позицію останнього щодо визнання або заперечення викладених у протоколі обставин.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Так, у відповідності до сталої практики ЄСПЛ, а саме справи «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Отже, суддя приходить до висновку, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серія ВАБ 211489 від 28 квітня 2021 року не підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247, КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 9, 245, 251, 252, 280, 247 п. 1, 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - закрити, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя І.Г. Ополинська