Справа №932/12542/20
Провадження №2/932/4340/20
18.05.2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Лукінової К.С.,
за участю секретаря судового засідання Іванової А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у серпні 2015 році ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 13500,00 грн., та зобов'язався повернути вказані кошти до серпня 2016 року, сплачуючи щомісячно 1120,00 грн. 22.07.2018 року ОСОБА_2 знову звернувся до позивача з проханням позичити йому кошти у розмірі 500,00 доларів США та зобов'язанням повернути їх до вересня 2018 року, про що склав розписку. 24.02.2019 року ОСОБА_2 знову звернувся до ОСОБА_1 з проханням про позику грошей у розмірі 100,00 доларів США, та склав відповідну розписку, де зобов'язався повернутися вказані кошти до 05.03.2019 року. У березні 2019 року ОСОБА_2 також звернувся до ОСОБА_1 з проханням про позику у розмірі 100,00 доларів США, та зобов'язався повернути вказані кошти у строк до 07.04.2019 року, про що склав розписку. 21.03.2020 року ОСОБА_2 знову звернувся до ОСОБА_1 за наданням йому позики у розмірі 7500,00 грн., та зобов'язався повернути борг у строк три місяці. Окрім грошових коштів, які позивач надавала Відповідачеві у валюті або готівкою у гривні, час від часу на прохання відповідача, вона перераховувала грошові кошти на його картку № НОМЕР_1 в АТ «Державний ощадний банк України» за допомогою терміналів ІВОХ. Загальна сума боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 склала 6000,00 доларів США, що еквівалентно 168 600,00 грн. на момент подачі позову. Відповідач в добровільному порядку відмовляється повертати кошти, а тому ОСОБА_1 змушена звернутися до суду за захистом своїх майнових прав.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, проте надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, будь-яких клопотань, відзиву не надав.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України та думки позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі та на підтвердження укладення договору та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до договору позики грошей від серпня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у присутності свідка ОСОБА_3 , відповідач отримав від позивача позики у розмірі 13500,00 грн.
Відповідно до розписки від 22.07.2018 року наданої ОСОБА_2 , останній зобов'язався, сплатити борг у розмірі 500,00 доларів США частинами у вересні.
Згідно розписки ОСОБА_2 від 24.02.2019 року, взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 100,00 доларів США та зобов'язався повернути зі своєї заробітної плати до 05.03.2019 року.
Відповідно до розписки ОСОБА_2 , останній взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 100,00 доларів США та зобов'язався повернути зі своєї заробітної плати 07.04.2019 року.
Відповідно до розписки від 21.03.2020 року ОСОБА_2 зобов'язався сплати ОСОБА_1 борг у розмірі 6000,00 доларів США частинами по 2000,00 грн. з 01.06.2020 року. В разі смерті ОСОБА_1 зобов'язався, сплатити борг її сину ОСОБА_4 (оригінал вказаної розписки був оглянутий судом 18.05.2021 року - відповідає копії, що знаходиться в матеріалах справи. Оригінал розписки повернутий ОСОБА_1 )
Також, в матеріалах справи знаходиться розписка ОСОБА_2 від 21.03.2020 року, де зазначено, що він зобов'язується за три місяці сплатити 7 (сім) тисяч гривень ОСОБА_1 в рахунок основної частини боргу.
Як слідує зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 527 ЦК України, передбачено зобов'язання боржника виконати свій обов'язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов'язанні вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Як вбачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у Постанові від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання. Таким чином, розписка про отримання в борг грошових коштів за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей, а отже розписка є не лише фактом укладення договору, а й фактом передачі позикодавцем грошової суми позичальнику.
Верховним Судом України у постанові від 18.09.2013 року у справі №6-63цс13, постанові від 11.11.2015 року у справі №6-1967цс15 та постанові від 18.01.2017 року в справі №6-2789цс16, Верховним Судом у постанові по справі №707/2606/16-ц провадження 61-28762св18 від 31.10.2018 року зроблений правовий висновок про те, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Крім того, відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргових документів у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Отже факт знаходження боргового документу - оригіналу розписки від 21 березня 2020 року свідчить про невиконання із сторони ОСОБА_2 своїх боргових зобов'язань.
Загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед позивачем ОСОБА_1 складає 6000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить (станом на 18.05.2021 року) - 165 360,00 грн.
Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 6000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить (станом на 18.05.2021 року) - 165 360,00 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містить доказів повернення цієї суми.
Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1686,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) заборгованість у розмірі 6000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить (станом на 18.05.2021 року) - 165 360,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1686,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.С. Лукінова