Справа № 450/3189/20 Провадження № 2/450/591/21
/заочне/
"07" травня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Кукси Д.А.
при секретарі Оленич О.І.
за участі представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,-
суд постановив таке рішення:
підстава позову (позиція позивача): позивачка є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . У вказаному житловому будинку зареєстрований, окрім позивачки, її чоловік - ОСОБА_4 , син - ОСОБА_5 , невістка - ОСОБА_6 , внук - ОСОБА_7 , внук - ОСОБА_8 , донька - ОСОБА_9 , зять - ОСОБА_3 , внук - ОСОБА_10 , внук - ОСОБА_11 , внучка - ОСОБА_12 . 18 травня 2016 року Пустомитівським районним судом Львівської області ухвалено рішення у справі №450/571/16-ц про розірвання шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 . Відповідач з 2016 року не проживає за вказаною адресою, не сплачує комунальні послуги та несе інших витрат по його утриманню, не веде з ним спільного господарства, чим створює перешкоди позивачці у користуванні та розпорядженні будинком. Представник позивачки позовні вимоги підтримала та просила такі задоволити.
Позиція відповідача: у судові засідання 02.12.2020 року 28.01.2021 року, 26.02.2021 року, 30.03.2021 року та 07.04.2021 року не з'явився, заяв про розгляд справи без участі відповідача чи відкладення розгляду справи до суду від нього не надходило, про розгляд справи повідомлявся належним чином через оголошення про виклик відповідача та надсилання поштової кореспонденції, однак на адресу суду повернувся конверт.
Проаналізувавши матеріали цивільної справи, з'ясувавши думку представника позивача, суд вважає, що існує достатньо підстав визначених ст. 280 ЦПК України для проведення судового розгляду справи, без участі відповідача, у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за наявними у ній доказами та ухвалення за його результатом заочного рішення, відповідно до ст. 282 ЦПК України.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
24.09.2020 року запит, щодо доступу до персональних даних; 24.09.2020 року ухвала про відкриття провадження у справі; 07.10.2020 року відповідь на запит, щодо доступу до персональних даних; 05.11.2020 року ухвала підготовчого судового засідання; 02.12.2020 року ухвала підготовчого судового засідання; 26.01.2021 року заява представника позивача 28.01.2021 року ухвала про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду; 26.02.2021 року ухвала судового засідання.
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
позивачці на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 02.02.1998 року, серія НОМЕР_1 .
Як вбачається з довідки з місця проживання про склад сім'ї і реєстрацію виданої виконавчим комітетом Пустомитівської міської ради від 07.09.2020 року №1457, вбчається, що окрім самої позивачки, зареєстровано місце проживання її чоловіка - ОСОБА_4 , сина - ОСОБА_5 , невістки - ОСОБА_6 , внука - ОСОБА_7 , внука - ОСОБА_8 , доньки - ОСОБА_9 , зятя - ОСОБА_3 , внука - ОСОБА_10 , внука - ОСОБА_11 , внучки - ОСОБА_12 .
18 травня 2016 року Пустомитівським районним судом Львівської області ухвалено рішення у справі №450/571/16-ц про розірвання шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 . Дане рішення набрало законної сили 31 травня 2016 року.
На підтвердження факту не проживання відповідача ОСОБА_3 у спірній квартирі позивачем надано акт обстеження житлово-побутових умов від 07.09.2020 року, встановлено, що зять ОСОБА_3 , 1977 року народження зареєстрований у будинку позивача, за адресою АДРЕСА_1 , але тривалий час зі сім'єю не проживає з 2016 року, у зв'язку із розлученням з донькою позивача.
За частиною першою статті 383 ЦК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За приписами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені у частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме: подружжя, їх діти і батьки. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу (частина четверта статті 156 ЖК УРСР).
Згідно статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність члена сім'ї без поважних причин понад один рік, а також відсутність поважних причин не проживання за адресою такого житлового приміщення.
Вичерпного переліку поважності причин не проживання у житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв'язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.
Враховуючи встановлені обставини справи суд зазначає, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені законом строки у жилому приміщенні без поважних причин, що на думку суду позивач у даній справі не довів.
При цьому суд зазначає, що розірвання шлюбу між ОСОБА_9 (дочкою позивачки) та ОСОБА_3 не є безумовною підставою для визнання останнього таким, що втратив право користування спірним житлом, оскільки позивачкою не доведено факт не проживання відповідача у спірному будинку понад один рік без поважних причин.
Тому суд на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів вважає, що втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло, правомірність застосування якого за обставинами цієї справи позивачем не доведено, а отже, відсутні передбачені частиною другою статті 405 ЦК України підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням.
Відповідно до частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, суд вважає, що судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 316, 319, 358, 391, 405 Цивільного кодексу України, суд, -
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Пустомитівський суд Львівської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30-денного строку з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 17.05.2021 року.
СуддяД. А. Кукса