Справа № 442/3582/21
Провадження № 2/442/924/2021
"17" травня 2021 р. м. Дрогобич
Головуюча - суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області - Курус Р.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про усунення порушень права власності та зняття арешту з майна,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Наслідком недотримання зазначених умов є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 185 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
У відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
У відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання цивільного позову фізичною особою немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 грн.
До матеріалів справи долучено квитанції про сплачу судового збору на суму 840,80 грн. від 04.12.2020 та квитанцію про сплату судового збору на суму 74,80 грн. від 11.05.2021.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Саме суд повинен перевірити, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, тощо, які додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містять відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Таким чином обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд.
Частиною девятою статті 185 ЦПК України визначено, що заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сплаченого ОСОБА_1 згідно з квитанціями від 04.12.2020 та від 11.05.202130.12.2019 року - не встановлено.
Крім того, згідно даних системи документообігу суду дана квитанція вже була раніше врахована у цивільній справі №442/7835/20.
З таких підстав, суд вважає, що позивачем судовий збір не сплачено.
Крім того, позовна заява не містить:
відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору (п. 6 ч. 1 ст. 175 ЦПК України)
відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (п. 7 ч. 1ст. 175 ЦПК України);
зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п.8 ч. 1 ст. 175 ЦПК України).
У ч. 1 ст. 2 ЦПК України регламентовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов'язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.
Поряд з цим, ч.1 ст.44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, з наведених норм вбачається, що позивач, звертаючись до суду з відповідною позовною заявою, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, зобов'язаний оформити таку у відповідності до вимог ЦПК України, що сприятиме її своєчасному розгляду і вирішенню.
При таких обставинах дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про усунення порушень права власності та зняття арешту з майна - залишити без руху.
Повідомити ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в десятиденний термін з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною та їй повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Курус Р.І.