Справа № 523/8229/21
Провадження №2-о/523/260/21
"17" травня 2021 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі
головуючого судді - Сувертак І.В.
при секретарі Мельніченко Г. О.,
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Одесі,
справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 30Б), про встановлення факту смерті, в порядку ст. 317 ЦПК України,-
Установив
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті її матері, ОСОБА_2 , котра померла у м. Феодосії АРК Україна ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява мотивована тим, що заявник ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Феодосії АРК Україна.
Заявник ОСОБА_1 звернулась до органів РАЦСу з заявою про реєстрацію смерті її матері ОСОБА_2 , однак, їй було відмовлено з причини відсутні підстави для державної реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть українського зразку відповідно до законодавства України на підставі наданих документів.
Встановлення даного факту необхідне заявнику для державної реєстрації смерті, що надасть можливість отримати свідоцтво про смерть видане відповідним державним органом України.
В судове засідання заявник не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. Надала клопотання про розгляд справи у її відсутності, заяву підтримала та наполягала на її задоволенні в повному обсязі.
В судове засідання представник заінтересованої особи не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, про те, що заява є необґрунтованою, тому не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так судом встановлено, що заявник у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать дані відомостей про батьків у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 виданого 25 липня 1958 року.
До матеріалів заяви заявником додано копії паспорту громадянина Російської Федерації, котрий виданий 01 березня 2017 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підтвердження своїх вимог, для встановлення юридичного факту смерті ОСОБА_2 , заявник надає лише свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , в якому датою смерті ОСОБА_2 зазначено ІНФОРМАЦІЯ_1 та копію довідки про смерть № С-01130 від 27 квітня 2021 року, які видані Російською Федерацію щодо смерті громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м.Барнаул, Алтайський край РФ.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 13 Постанови № 5 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (з подальшими змінами), заяви про встановлення факту смерті особи в певний час (п. 7 ст. 273 ЦПК) приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обгрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
При цьому слід мати на увазі, що встановлення з зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті і полягає у з'ясуванні, насамперед, обставин не самої події смерті, а її реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану та від оголошення особи померлою, яке провадиться за іншими правилами ЦПК. На відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. Згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Згідно ст. 17 Закону України "Про реєстрацію актів цивільного стану", підставою для проведення державної реєстрації смерті є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров,я або судово-медичною установою документ встановленої форми, що підтверджує факт смерті. За відсутності такого документа, що підтверджує факт смерті, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту смерті.
Порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, в стверджуваний час смерті ОСОБА_2 передбачений Інструкцією, затвердженою наказом МОЗ України від 08.08.2006 № 545.
Згідно з пунктом 2.1 Розділу 2 Перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов'язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть залишається в закладі охорони здоров'я або місці провадження медичної практики ФОП. Видача трупа без лікарського свідоцтва про смерть забороняється. У разі поховання померлого закладом охорони здоров'я або ФОП - останній обов'язково заповнює лікарське свідоцтво про смерть і передає його в органи реєстрації актів цивільного стану не пізніше трьох діб з дня смерті.
У разі загублення лікарського свідоцтва про смерть видається нове свідоцтво з поміткою "дублікат" на підставі письмової заяви особи, яка отримала оригінал, або іншої особи, яка зобов'язалася поховати померлого. Дублікат заповнюється у двох примірниках, номери яких повинні бути ідентичними. Перший примірник дубліката видається родичам померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, другий примірник разом із заявою про його отримання залишаються в закладі охорони здоров'я або місці провадження медичної практики ФОП.
Відповідно до п. 1.2 Інструкції, лікарське свідоцтво про смерть видається ФОП та такими закладами охорони здоров'я: лікарнями, амбулаторно-поліклінічними закладами, диспансерами, пологовими будинками, санаторіями, патолого-анатомічними бюро, бюро судово-медичної експертизи..
Згідно із п. 1.3. Інструкції, у містах, селищах міського типу, населених пунктах сільської місцевості в закладах охорони здоров'я, у яких працюють не менше двох лікарів, видаються тільки лікарські свідоцтва про смерть. У сільських населених пунктах у закладах охорони здоров'я, де працює тільки один лікар, у разі його відсутності (хвороба, відпустка і таке інше), фельдшером видається фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о).
У разі, якщо смерть настала внаслідок дії зовнішніх факторів (травми, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, отруєнь тощо), після штучного аборту, проведеного поза межами медичного закладу, смерті на виробництві, при раптовій смерті дітей першого року життя та інших осіб, які не перебували під медичним наглядом, померлих, особа яких не встановлена, а також у тих випадках, коли є підозра на насильницьку смерть, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом після розтину.
Забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видано лікарем, який встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності ознак або підозри на насильницьку смерть) та даних медичної документації про наявність у померлого при житті хвороб, які в своєму перебігу могли призвести до настання смерті.
Патологоанатом, як правило, видає лікарське свідоцтво про смерть на підставі розтину трупів.
Враховуючи вимоги даної Інструкції, у лікарському свідоцтві про смерть, яке видається для реєстрації в органах актів цивільного стану, у пункті 4 "Дата смерті" повинно бути зазначено рік, місяць та число смерті.
Пунктом 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма N 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Виходячи з вимог наведених нормативно-правових актів факт смерті особи має бути підтверджений лікарським свідоцтвом про смерть або фельдшерською довідкою про смерть, а встановлення факту смерті особи в певний час судом може мати місце за умови його підтвердження належними і допустимими доказами, проте неможливості реєстрації органами РАЦС, зокрема, у зв'язку з пропуском строку для подання заяви про реєстрацію смерті.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, заявником не надано суду достатніх доказів, що підтверджують факт смерті ОСОБА_2 у певний час, у певному місці і за певних обставин (довідка про захоронення, дозвіл на поховання; витяг з книги реєстрації поховання померлих, документи слідчих органів, медичних установ, сільської ради, документи на підтвердження понесених витрат по похованню з відповідних ритуальних служб, фотокартки, тощо).
Таким чином, вищевказане свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , не є достовірним та достатнім доказом у підтвердження факту смерті особи у певний час та за певних обставин. Крім того, в даному свідоцтві відсутня інформація щодо первинних даних та обставин смерті ОСОБА_2 .
Разом з тим, встановлення факту народження або смерті особи має важливе значення як для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, так і для вирішення питань правонаступництва померлої особи, а тому рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про те, що достовірних та достатніх доказів, які б стверджували, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Феодосії АРК Україна, заявником суду не надано, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст.315-319, 293, 294, 268 ЦПК України, суд-
Вирішив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 30Б), про встановлення факту смерті, в порядку ст. 317 ЦПК України - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18 травня 2021 року.
Суддя