14.05.21
Справа №522/18164/20
Провадження №2а/522/106/21
14 травня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Чернявської Л.М.,
за участі секретарі судового засідання Пейкова О.О., Прусс О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування Одеської міської ради Мельниченко Віктора Федоровича, Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, серія МЕА № 0275671 від 02 жовтня 2020 року,
Позивач 16 жовтня 2020 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до інспектора з паркування Одеської міської ради Мельниченко Віктора Федоровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, серія МЕА № 0275671 від 02 жовтня 2020 року, направлений позивачем поштою 12 жовтня 2020 року.
За результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Чернявській Л.М.
19 жовтня 2020 року ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху. 10 листопада 2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про усунення недоліків з квитанцією про сплату судового збору, якою було усунуто недоліки про які зазначалось в ухвалі від 19.10.2020 року.
11 листопада 2020 року ухвалою суду справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та встановлено для розгляду справи порядок спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
16 березня 2021 року до суду надійшло клопотання відповідача про залучення співвідповідача Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, оскільки він як інспектор з паркування не є самостійним суб'єктом владних повноважень, отже не може бути самостійним відповідачем у суді у справах про адміністративні порушення.
22 березня 2021 року задоволено клопотання та залучено Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (код ЗКПО 23987115, місцезнаходження: 65004, м. Одеса, пл. Думська, 1) у якості співвідповідача до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування Одеської міської ради Мельниченко Віктора Федоровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, серія МЕА № 0275671 від 02 жовтня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 2 жовтня 2020 року відносно нього інспектором з паркування Мельниченком В.Ф. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, серії МЕА0275671, визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП і накладено адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 510 грн. Зі змісту постанови вбачається, що "02.10.2020 13:21 в м.Одеса на вул.Пантелеймонівська,21 водій транспортного засобу ВАЗ 21104, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку безпосередньо в місті виїзду з прилеглої території, що суттєво перешкоджає дорожньому руху, створює загрозу безпеці руху, ч.3 ст.122; п.15.9 и ПДР, штраф 510 грн., зйомку здійснено LENOVO Tab М8 IMEL86121904040243846".
Із вказаною постановою позивач не погоджується та вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він був вимушений зупинити автомобіль по вул. Пантелеймонівський, у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я і необхідністю придбати ліки та через брак місць для паркування, був змушений здійснити екстрену зупинку автомобіля. Однак повернувшись з аптеки побачив постанову на лобовому склі. Так, фактично у відповідності до положень 4.5 ст.279-1 КУпАП розгляд справи інспектором з паркування на вулиці Пантелеймонівська Одеси, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливлював виконання обов'язкових вимог ст.ст.245,251,252,268,280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування усіх обставин справи. При складанні оскаржуваної постанови відповідачем не надо жодного належного доказу, що припаркований автомобіль створював перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Для притягнення до адміністративної відповідальності з наведених підстав необхідно встановити в діях особи склад адміністративного правопорушення, зокрема, його об'єктивну сторону. У цьому зв'язку створення перешкоди дорожньому руху або загрози безпеці руху є обов'язковою мовою для притягнення до відповідальності за ч.3 ст.122 КпАП за порушення правил зупинки, стоянки (Постанова Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №545/3654/16-а).
11 травня 2021 року до суду від представника Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради за довіреністю Нікуленко О.В. надійшов відзив на позов (в порядку ст. 162 КАСУ), в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник зазначає, що твердження позивача щодо здійснення ним вимушеної зупинки у зв'язку із погіршенням стану здоров'я не відповідають дійсності, підлягають сумніву та не доведені позивачем належними та допустимими способами. Тому, враховуючи вищевикладене, дії інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням-управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської рада Мельниченка Віктора Федоровича відповідають вимогам закону, постанова про накладення адміністративного стягнення серія МЕА № 0275671 від 02.10.2020 року є правомірною, відповідальна особа встановлена згідно законодавства, вина підтверджується фотофіксацією обставин порушення правил зупинки, стоянки в режимі фотозйомки в кількості 2 (двох) зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення; ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності законно, норми положень КУпАП неконституційними не визнано.
Сторони в судове засідання не з'явились. Позивач надав заяву про проведення судового засідання за його відсутності, позов підтримав, просив задовольнити повністю. 14 травня 2021 року представником Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Нікуленко О.В. подано до суду заяву про проведення розгляду справи за відсутності відповідача. В заяві також вказано, що відповідач проти позову заперечує, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Суд, дослідивши доводи учасників справи та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 02.10.2020 року інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням-управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської рада Мельниченко Віктором Федоровичем було виявлено порушення водієм транспортного засобу п. 15.9 «и» ПДР «Зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду» за адресою вул. Пантелеймонівська, 21.
У зв'язку з порушенням ПДР України п.п.15.9, а саме ч. 3 ст. 122 КУпАП створення перешкоди дорожнього руху та загрозу безпеці дорожнього руху, 02.10.2020 року інспектором паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням-управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської рада відносно позивача було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії МЕА № 0275671, по якій на позивача накладено штраф в розмірі 510 грн.
Підставою для винесення такої постанови стало те, що 02.10.2020 13:21 в м. Одеса на вул.Пантелеймонівська,21 водій транспортного засобу ВАЗ 21104, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку безпосередньо в місті виїзду з прилеглої території, що суттєво перешкоджає дорожньому руху, створює загрозу безпеці руху.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, яка тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн.).
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
У відповідності до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно п. 15.9 ПДР України зупинка забороняється:
а) на залізничних переїздах;
б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил);
в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях;
г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі;
ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;
д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м;
е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;
є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють;
ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився;
з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки;
и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Відповідно до п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється:
а) у місцях, де заборонена зупинка;
б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);
в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м;
г) ближче 50 м від залізничних переїздів;
ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху;
д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів;
е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства;
є) на газонах.
За порушення, передбачене п. 15.9 «и» ПДР України відповідачем відносно позивача було винесено постанову про застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за порушення вимог ч.3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (в даному випадку відповідач) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, ш: пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Статтею 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовимиособами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скластипротокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком допостанови у справі про адміністративне правопорушення. Постанова усправі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно КУпАП, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Вказана Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1 р.І Інструкції №1395).
У відповідності до п.1 р.ІІІ Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення.
При цьому у відповідності до п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Наведене відповідає положенням ст. 276 КУпАП, за правилами частини 1 якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Таким чином під час винесення оскаржуваної постанови відповідач мав право розглянути справу на місці зупинки автомобілю та винести постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, відповідачем, при винесенні постанови інспектором не було вчинено дій щодо порушення вимог щодо процедури розгляду справи та не було проігноровано порядку встановленого ст.ст. 278, 279 КУпАП.
Позивач в своєму позові зазначає, що не порушував Правила дорожнього руху, а саме не здійснював зупинки та/або стоянки власного транспортного засобу так, щоб це створювало загрозу в безпеці руху. Однак, таке твердження позивача не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, з огляду на наступне.
Факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є наявним та підтверджується наданим стороною відповідача доказом у вигляді фото фіксації з місця події (а саме неналежної стоянки автомобіля ВАЗ). Водночас, з наданих до суду фотографій вбачається спосіб постановки транспортного засобу належного позивачу, а також те, що позивач здійснив стоянку таким чином, що загороджувала безперешкодний в'їзд іншим транспортним засобам на стоянку торгового центру, чим суттєво заважав дорожньому руху, чим було порушено п. 15.9 и ПДР України, в зв'язку з чим, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП (а.с. 9).
При цьому, посилання позивача також спростовується ним самим у своєму позові, оскільки він вказав, що через погіршення стану здоров'я змушений був залишити транспортний засіб таким чином у зв'язку з браком вільних місць для паркування.
Водночас, на підтвердження доводів про необхідність походу до аптеки за станом здоров'я та, відповідно, придбання в ній ліків, позивачем не надано суду жодного доказу, наприклад, чеку про придбання ліків, тощо.
А посилання позивача про те, що така зупинка була вимушена, так як йому необхідно було їхати ще близько 100 км. до пункту призначення, так як він став погано себе почувати, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки враховуючи надану позивачем довідку з медичної амбулаторної карти, яка вказує, що останній, звертався за медичною допомогою, але в м. Березівка, тобто за 100 км від м. Одеса, а тому не можуть підтверджувати стан погіршення здоров'я позивача на момент скоєння зупинки, саме в м. Одесі, тоді як він повинен був звернутись за медичною допомогою саме в м. Одесі, де погано себе відчув.
Крім того, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що здійснюючи, зі слів позивача, вимушену зупинку в зв'язку із станом здоров'я, останній зобов'язаний був увімкнути аварійну світлову сигналізацію, виконавши вимоги п. 15.14 ПДР України.
Відповідно до вимог п.15.14 ПДР України у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9, 9.10, 9.11 цих Правил.
Згідно вимог пп. «а» п. 9.9 ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі.
Між тим, ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, постановою Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 760/2846/17 зроблено висновок, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України (у редакції до 15.12.2017 року), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (у редакції до 15.12.2017 року).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України, у редакції до 15.12.2017 року).
Тобто, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України (у редакції до 15.12.2017 року) розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Оскільки, частинами 1, 2 ст. 77 КАС України (у чинній редакції) передбачено аналогічні положення, що й в ч. 1, 2 ст. 71 КАС України (у редакції до 15.12.2017 року), то вищезазначений висновок Верховного суду з приводу обов'язку доказування в адміністративному судочинстві підлягає застосуванню й до положень частин 1, 2 ст. 77 КАС України (у чинній редакції).
Статтею 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Разом з тим, оспорюючи факт вчинення адміністративного правопорушення в обгрунтування власної правої позиції позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність в його діяннях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а наведені ним доводи не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.
Судом при розгляді справи встановлено, що посадова особа відповідача дотрималася порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченого діючим КУпАП.
У зв'язку з цим, суд враховуючи все вищевикладене вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення законна та обгрунтована і є такою, що відповідає вимогам ст.ст. 283-284 КУпАП.
За таких обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, а тому відмовляє у їх задоволенні.
Відповідно до ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, не підлягають стягненню й судові витрати.
Керуючись ст.ст. 122, 245, 251, 256, 280 КУпАП ст.ст. 139, 242-246, 286, 293 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора з паркування Одеської міської ради Мельниченко Віктора Федоровича, Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, серія МЕА № 0275671 від 02 жовтня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Чернявська