Справа № 502/7/21
Провадження № 2-з/522/240/21
17 травня 2021 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок знищення нерухомого майна, -
ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок знищення нерухомого майна.
Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 11 січня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 11 березня 2021 року матеріали позовної заяви для розгляду направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Приморського районного суду м. Одеса у зв'язку з тим, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1 , що територіально належить до Приморського району міста Одеси.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року справу прийнято до провадження, визначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 подана його представником - адвокатом Биковим Д. Ю. про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є власністю ОСОБА_2 , а саме: земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5122310300:02:002:0010 та на 35/1000 частин бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що складається з будинку літ Е 4, загальною площею 78, 5 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 належить вищевказане нерухоме майно, яке може бути відчужено на користь третіх осіб, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог. Окрім того, указує, що вид забезпечення позову у вигляді арешту майна є співмірним заявленим вимогам, оскільки ціна позову у розмірі 1 268 836 грн співмірна загальній вартості належного відповідачу майна згідно витягу інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також зазначив про відсутність підстав для зустрічного забезпечення позову, оскільки позивач має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування).
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб, заявник посилається на те, що відповідач може вжити заходи щодо відчуження належного йому майна на користь третіх осіб, що у подальшому може ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задовлення позову, однак, усупереч вищевказаних процесуальних норм заявником у поданій заявіне зазначено про існування об'єктивних обставин вважати, що невжиття заявленого позивачем заходу забезпечення позову, може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Саме лише посилання заявника на можливість відчуження відповідачем належного йому майна на користь третіх осіб не є достатньою підставою для забезпечення позову.
Крім того, заявником не надано доказів в обґрунтування співмірності заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т. Ю. Федчишена