125/218/21
2/125/79/2021
28.04.2021 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Салдан Ю. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Гаврищук К.М.,
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Шимотюк Ю. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про захист прав споживачів,
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Звертаючись до суду позивач зазначав, що на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» для постачання електричної енергії на території Вінницької області було створено ТОВ «Енера Вінниця», яке є єдиним на території області постачальником електричної енергії побутовим споживачам. Оскільки будь-які інші постачальники електроенергії в області відсутні, позивач був змушений укласти з відповідачем Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №21090280 (надалі - Договір).
Позивач вказував, що він є інвалідом війни ІІІ групи та має пільги особам з інвалідністю внаслідок війни, які передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зокрема, відповідно до пункту 5 частин 1 статті 13 цього Закону позивач має пільгу - 100-процентну знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Частиною 2 статті 2 названого Закону передбачено, що права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Пунктом 5.16 Договору передбачено наявність пільг у споживача, у заяві-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії позивач зазначав про наявність пільг та надав документи на підтвердження. З огляду на це позивач стверджував, що йому державою гарантована пільга з оплати електричної енергії у межах норми споживання у обсязі до 70 кВт.
Позивач також зазначав, що є володільцем генеруючої установки, призначеної для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання. Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник універсальних послуг зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватних домогосподарств. Надісланий відповідачем проект Договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 01.01.2019 №146 позивач підписав з протоколом розбіжностей, оскільки вважає, що в умовах договору під час здійснення розрахунків за електроенергію не враховано наданих позивачу пільг. Такі умови договору позивач вважає нікчемними, оскільки вони суперечать статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Позивач стверджував, що відповідач у порушення статті 13 згаданого закону під час розрахунків за електроенергію не враховує пільги у розмірі 70 кВт щомісяця, у зв'язку з чим за період з 01.01.2019 по 31.01.2021 ТОВ «Енера Вінниця» недоплатило позивачу 9318,31 грн. У кожному Акті приймання-передавання товару (електричної енергії) позивач висловлював незгоду із проведеним розрахунками за електроенергію, однак відповідач продовжує порушувати його права, передбачені частиною 2 статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та позбавляти його гарантій, встановлених державою.
Позивач також посилався на те, що відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» він звільнений від сплати судового збору. Зазначив також орієнтовну суму судових витрат, які позивач очікує понести - 10 000 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ТОВ «Енера Вінниця» на його користь заборгованість у розмірі 9318,31 грн. за період з 01.01.2019 по 31.01.2021.
У відзиві відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначив, що ТОВ «Енера Вінниця» уклало з позивачем, як володільцем генеруючої установки, призначеної для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 01.01.2019 №146. Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, цей договір є додатком до основного договору - договору про постачання електричної енергії із постачальником універсальних послуг. Відповідач підписав заяву-приєднання до умов основного договору №21090280 і з 01.01.2019 фактично вчиняє усі необхідні дії, які свідчать про укладення основного договору та додатку до нього - договору №146.
Відповідач у відзиві стверджував, що чинним законодавством для позивача передбачена можливість користування пільгою лише в рамках дії основного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21090280. Водночас в рамках дії договору щодо «зеленого» тарифу позивач ОСОБА_1 виступає продавцем електричної енергії, що вироблена належною йому генеруючою установкою з енергії сонячного випромінювання, яку ТОВ «Енера Вінниця» купує у нього за «зеленим» тарифом. Купівля енергії за «зеленим» тарифом відбувається в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством. Для такого виду розрахунків, за твердженням відповідача, не можливе застосування пільг, оскільки позивач ОСОБА_1 в такому випадку вважається виробником електричної енергії. Формула розрахунку встановлена Національною комісією у Правилах роздрібного ринку електричної енергії (пункт 11.3.23). За цією формулою розмір плати за придбану у побутового споживача електричну енергію, вироблену установкою приватного домогосподарства визначається як різниця між обсягом виробленої генеруючою установкою електроенергії і обсягом місячного споживання електроенергії приватним господарством, далі ця різниця множиться на встановлений «зелений» тариф для таких приватних домогосподарств. Таким чином, оскільки місячне споживання електроенергії домогосподарством позивача не перевищує обсягу виробленої установкою енергії, позивач взагалі не сплачує за спожиту електроенергію ТОВ «Енера Вінниця», а щомісячно продає Товариству електроенергію, вироблену понад місячне споживання його домогосподарством. У разі, якщо місячний обсяг споживання електричної енергії домогосподарством позивача перевищуватиме обсяг виробленої його генеруючою установкою електроенергії, тоді оплата буде нарахована з урахуванням належної йому пільги. Зазначила також, що саме сума оплати за користування електроенергією є предметом застосування пільги. Оскільки станом на день подачі позову відсутні нарахування сум до сплати за спожиту електроенергію, тому й нема підстав застосовувати пільгу.
У відповіді на відзив представник позивача адвокат Земляков О. А. заперечив проти аргументів, висловлених у відзиві на позов. Зазначив, що твердження відповідача ТОВ «Енера Вінниця» про неможливість застосування пільг у розрахунках з позивачем суперечить нормам статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказував, що ні цей Закон, ні постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» від 06.08.2014 №409 (далі - постанова КМУ №409) не містять застереження про те, що вони не застосовуються до осіб, які є власниками генеруючої установки, призначеної для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання. Розрахунки з урахуванням пільг мають відбуватись відповідно до пункту 5.16 Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №21090280, особовий рахунок НОМЕР_1 , яким надання таких і передбачено. Зазначав також, що постанова КМУ №409 встановлює норми споживання, у тому числі для користування послугами з електропостачання у житлових приміщеннях (будинках) у розмірі 70 кВт/г на місяць на сім'ю, тобто саме кВт/г, а не сума оплати є предметом застосування пільги.
У відповіді на відзив представник позивача також посилався на те, що пункт 11.3.23 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачає від загального обсягу електричної енергії, виробленої генеруючою установкою приватного домогосподарства, віднімання спожитої приватним домогосподарством електричної енергії, виробленої генеруючою установкою приватного домогосподарства і ця різниця й підлягає оплаті. А електроенергія, яка отримана позивачем із загальної мережі оплачується на підставі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №21090280. Вказував також, що відповідно до пункту 7 частини 2 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» розрахунки за двосторонніми договорами здійснюються виключно у грошові формі без застосування будь-яких взаємозаліків.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що формула розрахунку, встановлена Правилами, не передбачає диференціацію видів електроенергії, і від усього обсягу електричної енергії віднімається увесь обсяг місячного споживання електроенергії приватним господарством (як тієї, що відпущена в електричну мережу, так і тієї, що отримана з електричної мережі).
У судовому засіданні позивач підтримав позов з підстав, викладених у письмових заявах по суті справи. Наполягав, що відповідач, здійснюючи розрахунки за електроенергію, порушує його конституційні права і норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки не враховує належної йому пільги. Зазначив, що не може бути привілеїв чи обмежень прав громадян за будь-якими ознаками.
Представник відповідача ТОВ «Енера Вінниця» у судовому засіданні заперечила проти позову, підтримавши аргументи, викладені у письмових заявах по суті справи. Наголосила, що ТОВ «Енера Вінниця» не заперечує, що позивач має пільгу, надану Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак формула розрахунків встановлена нормами законодавства, яку ТОВ «Енера Вінниця» змінити не може. Відтак, пільга застосуватиметься лише тоді, коли позивачу буде нарахована оплата за спожиту електроенергію, обсяг якої перевищуватиме виробництво електроенергії генеруючою установкою.
2. Процесуальні дії у справі
15.02.2021 ухвалою судді Барського районного суду Вінницької області відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
3. Фактичні обставини, встановлені судом і зміст спірних правовідносин
01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» та ОСОБА_1 укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21090280 шляхом підписання заяви-приєднання до умов Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, в якій присутня відмітка про наявність пільг у позивача.
Ці обставини підтверджуються доданими до позовної заяви Типовим договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21090280 від 01.01.2019 та заявою-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 (додаток 1 до договору № 21090280).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» та ОСОБА_1 укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, який є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21090280 від 01.01.2019, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 01.01.19 №146.
У період з 01.01.2019 по 31.01.2021 ТОВ «Енера Вінниця» не виставляло позивачу рахунків на оплату електроенергії і розрахунки між сторонами здійснювались за «зеленим» тарифом, що підтверджується актами приймання-передавання товару (електричної енергії) за вказаний період.
Позивач ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
4. Оцінка суду і норми права, застосовані судом
Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Частиною 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг, серед іншого, віднесено послуги з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Отже, позивач ОСОБА_1 є індивідуальним споживачем послуг з постачання електроенергії ТОВ «Енера Вінниця» в частині правовідносин, змістом яких є права та обов'язки сторін з приводу використання електричної енергії із загальної мережі.
Стаття 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлені пільги особам з інвалідністю внаслідок війни. Зокрема, пунктом 5 частини 1 цієї статті передбачено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
З аналізу наведеної норми статті 13 можна дійти таких висновків: у разі, якщо споживач, який має інвалідність внаслідок війни (або є прирівняною до цієї категорії особою), використав протягом місяця електроенергію в обсязі, що не перевищує середніх норм споживання, то він має право на 100-процентну знижку нарахованої такому споживачу плати за користування електроенергією; оскільки знижка становить 100 процентів, то такий споживач фактично не здійснює оплати за спожиту електроенергію, за умови, що її обсяг не перевищує середніх норм споживання; використання права на знижку можливе, якщо є факт споживання електроенергії, за що споживачу нараховано плату, оскільки за своєю суттю знижка - це зниження плати (ціни) за певний товар, роботу чи послугу, яка має місце за певних умов (у ситуації, що розглядається, підставою застосування знижки є надана законом пільга).
Відтак, суд відхиляє аргумент позивача про те, що предметом застосування пільги є кВт/г, а не сума оплати, як такий, що не ґрунтується на нормах статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії встановлені нормами Закону України «Про ринок електричної енергії».
Статтею 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України, серед яких зазначено Закон України «Про альтернативні джерела енергії». Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: 1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; 2) правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку; 3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; 4) кодексом комерційного обліку; 5) правилами роздрібного ринку; 6) іншими нормативно-правовими актами. Правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.
Регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 72 частини 1 статті 1 цього Закону).
За частиною 1 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» приватні домогосподарства здійснюють продаж виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальнику універсальних послуг.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 63 цього ж Закону постачальник універсальних послуг зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.
Частина 1 статті 75 зазначеного Закону встановлює, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Отже, нормами самого Закону «Про ринок електричної енергії» передбачено прийняття підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на його провадження, зокрема, встановлення порядку проведення розрахунків правилами ринку. Так, Регулятором розроблені Правила роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312 (надалі - Правила роздрібного ринку електричної енергії, Правила).
Статтею 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).
Розділом 11.3 цих Правил роздрібного ринку електричної енергії врегульовано особливості продажу та обліку електричної енергії, виробленої приватними домогосподарствами, а також розрахунків за неї. Так, пунктом 11.3.1. передбачено, що індивідуальний побутовий споживач, що встановив у межах свого приватного домогосподарства генеруючу установку (генеруючі установки), призначену(-і) для перетворення енергії з енергії сонця та/або вітру в електричну енергію із сукупною встановленою потужністю, що не перевищує потужність відповідно до закону та дозволену потужність відповідно до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, має право здійснювати продаж виробленої електричної енергії відповідно до цих Правил на підставі договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, що є додатком 2 до укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до умов якого побутовий споживач приєднався відповідно до цих Правил. Постачальник універсальних послуг не має права відмовити споживачу в купівлі за «зеленим» тарифом електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) за умови, якщо її(їх) приєднання здійснено у порядку, встановленому Кодексом систем розподілу, та виконані вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 3.3.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством є додатком до договору про постачання електричної енергії із постачальником універсальних послуг.
Аргументація позивача, серед іншого, базується на твердженнях, що під час здійснення розрахунків між сторонами електроенергія, яка отримана позивачем із загальної мережі, не повинна відніматися від обсягу виробленої генеруючою установкою електроенергії, і нарахування оплати за спожиту із загальної мережі електроенергії повинно здійснюватись окремо від розрахунків за електроенергію з альтернативного джерела (тобто з енергії сонячного випромінювання за допомогою генеруючої установки) відповідно до умов Типового договору. Однак ні нормами Закону України «Про ринок електричної енергії», ні формулою розрахунків, яка наведена у пункті 11.3.23 Правил роздрібного ринку електричної енергії, не передбачено диференціацію видів електроенергії під час проведення розрахунків. Крім цього, з огляду на те, що приписами Правил передбачено, що договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом є додатком до договору про постачання електричної енергії (основного договору), то умови цих договорів становлять єдиний документ, і ці умови слід розглядати в єдності, а не розділяти договірне регулювання окремо щодо правовідносин, предметом яких є електроенергія із загальної мережі, і щодо правовідносин, предметом яких є електроенергії з альтернативного джерела (вироблена генеруючою установкою). Тому суд вважає наведені аргументи позивача такими, що не ґрунтуються на тлумаченні норм вказаних пунктів Правил і такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, які регулюють правовідносини сторін.
Суд не вбачає суперечності між нормами пункту 5 частини 1 статті 13, статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і діями ТОВ «Енера Вінниця» щодо проведення розрахунків із позивачем, оскільки наведеним Законом не передбачено формули нарахування плати за комунальні послуги, до якої має застосовуватись пільга. Формула нарахування плати передбачена нормами спеціального законодавства, зокрема Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які є підзаконним нормативно правовим актом, прийнятим на виконання вимог Закону «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін з урахуванням таких обмежень: розрахунки за двосторонніми договорами здійснюються виключно у грошовій формі.
Із встановлених обставин справи не вбачається, що розрахунки між сторонами відбувалися в іншій формі, ніж грошова. Обчислення плати за електроенергію за формулою, передбаченою Правилами роздрібного ринку електричної енергії, не свідчить про проведення розрахунків у негрошовій формі, оскільки розрахунки можуть бути здійснені лише після нарахування плати.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Посилання позивача на те, що його права на пільгу обмежуються за ознакою того, що він є володільцем генеруючої установки, суд вважає необґрунтованими, оскільки дискримінація має місце тоді, коли особа зазнає обмеження у користуванні правами за певною захищеною ознакою, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Суд вважає, що володіння генеруючою установкою не можна вважати захищеною ознакою в розмінні антидискримінаційного законодавства, оскільки це не є індивідуальною характеристикою, що не повинна братися до уваги для цілей відмінного ставлення чи користування конкретним правом чи свободою. В ситуації позивача, коли він одночасно виступає і споживачем електричної енергії, яку постачає ТОВ «Енера Вінниця», і виробником електричної енергії з альтернативного джерела, законодавством встановлені особливості правого регулювання відносин сторін, зокрема обов'язок універсального постачальника купувати електроенергію за «зеленим» тарифом і порядок проведення розрахунків між сторонами, які мають об'єктивно обґрунтовану мету. Крім того, під час розрахунків за спожиту електроенергію, у разі, якщо обсяг спожитої енергії перевищуватиме обсяг виробленої електроенергії, позивач не позбавлений права на пільгу, про що зазначила представник відповідача.
Отже, розрахунки за електроенергію ТОВ «Енера Вінниця» проведені відповідно до норм чинного законодавства, тому позов задоволенню не підлягає.
5. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки у позові відмовлено повністю, то судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 293, 294, ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про захист прав споживачів - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 17.05.2021.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця», код ЄДРПОУ 41835359, місцезнаходження: вул. Пирогова, 131, м. Вінниця.
Суддя Ю. О. Салдан