Справа № 645/6997/19 Головуючий суддя І інстанції Бондарєва І. В.
Провадження № 22-ц/818/3982/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Справи щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості
17 травня 2021 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з цивільних справ Яцини В.Б., розглянувши в порядку підготовки до апеляційного розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2019 року, постановлену у складі судді Бондарєвої І.В., по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 07.11.2019 за заявою Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,
В апеляційній скарзі адвокат Мельничок О.Р., посилається на те, що ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2019 року повернуто без розгляду його заяву про скасування судового наказу від 07.11.2019 за заявою КП «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 10.05.2021 ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року.
Статтею 355 ЦПК України встановлено, що апеляційні скарги подаються безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пп. 15.3 п. 15 статті 1 Перехідних положень ЦПК України, який набув чинності 15 грудня 2017 року, розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з п. 9, пп. 15.5 статті 1 Перехідних положень ЦПК України, який набув чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції ЄСПЛ в контексті «права на справедливий суд».
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі 514/134/17 зазначено, що відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Однак, за відсутності справи в Харківському апеляційному суді до початку функціонування ЄСІТС не можливо вирішити питання про відкриття провадження у справі у передбаченому ст.ст. 357-359 ЦПК України порядку.
За таких обставин справа № 645/6997/19 підлягає витребуванню від Фрунзенського районного суду м. Харкова для вирішення питання про відкриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 .
Питання про відкриття апеляційного провадження по справі буде вирішуватися після надходження цивільної справи до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 355 ЦПК України, статтею 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Витребувати від Фрунзенського районного суду м. Харкова цивільну справу № 645/6997/19 за заявою Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя В.Б. Яцина.