14 травня 2021 року м. Харків
Справа №641/5601/20
Провадження №22-ц/818/47/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кругової С.С.,
суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю,
секретаря Каплоух Н.Б.,
Учасники справи :
Заявник: адвокат Брулевич Володимир Віталійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
Суб'єкт оскарження: державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м.Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України м.Харків,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м.Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України м.Харків,
за апеляційною скаргою адвоката Брулевича Володимира Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 16 грудня 2020 року, постановлену суддею Чайкою І.В.,-
Короткий зміст заявлених вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкові зі скаргою, в якій просила визнати протиправними дії Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України м. Харків, скасувати постанову державного виконавця про арешт майна боржника від 06.11.2019 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок для виплат заробітної плати.
Скарга мотивована тим, що на виконанні Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції в Харківської області перебуває виконавче провадження № 27919644 від 01.08.2011 року з виконання виконавчого листа №2-407, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова 31.03.2011, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ «АТ «Банк Фінанси та кредит » заборгованості в сумі - 187 178,26 грн. Постановою старшого державного виконавця Бублій А.В. від 01.08.2011 року було відкрито вказане виконавче провадження, про яке скаржник дізналась лише у листопаді 2019 року після накладення арешту на грошові кошти. Постановою державного виконавця від 06.11.2019 року накладено арешт на банківський рахунок, на який зараховується виключно заробітна плата. Таким чином, заявник не має можливості отримувати заробіну плату, яка є її єдиним джерелом доходу та засобом для існування. Крім того, скаржник в своїй скарзі просить поновити їй пропущений строк, посилаючись на те, що вона дізналась про постанову про арешт коштів боржника лише у листопаді 2019 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 16 грудня 2020 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 , звертаючись 05.12.2019 року до начальника виконавчої служби з заявою про зняття арешту з її рахунку, що відкритий в АТ КБ «Приватбанк», не надала документи на підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на такому рахунку, заборонено законом. На момент звернення ОСОБА_1 зі скаргою на рішення державного виконавця інформації від АТ КБ «Приватбанк» щодо статусу коштів і рахунку, відкритого на ім'я боржника до виконавця не надходило. Отже, державний виконавець на момент звернення ОСОБА_1 до суду не мав передбачених законом підстав для зняття арешту з її рахунку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Брулевич Володимир Віталійович , який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 16 грудня 2020 року та постановити нову, якою задовольнити скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Зазначає, що рахунок ОСОБА_1 , на який накладено арешт державним виконавцем призначений для зарахування заробітної плати. Суд першої інстанції не взяв до уваги довідку, видану AT КБ «Приват Банк» від 20.11.2020 року в якій зазначено, що рахунок на який накладено арешт призначений для отримання заробітної плати. Рахунок, який відкривається, у тому числі й для зарахування заробітної плати, пенсії, стипендії чи соцвиплат, зазвичай за умовами банківського обслуговування є звичайним поточним рахунком. Виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено. Судом не було взято до уваги, що в копіях матеріалів виконавчого провадження відсутня заява ОСОБА_1 від 22.05.2020 року, в якій вона зазначала, що рахунок на який накладено арешт призначений для отримання заробітної виплати. Також з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 05.12.2019 року ОСОБА_1 звернулася до начальника виконавчої служби з заявою про зняття арешту з її рахунків, але відповідь на її звернення та жодного підтвердження, що відповідь надсилалася за адресою ОСОБА_1 відсутня.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
На виконанні у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції в Харківської області перебуває виконавче провадження № 27919644 від 01.08.2011 року з виконання виконавчого листа №2-407, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова 31.03.2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ «АТ «Банк Фінанси та кредит» заборгованості в сумі - 187 178,26 грн.
Постановою державного виконавця від 06.11.2019 року накладено арешт на грошові кошти, які містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (а.с. 30).
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 20.11.2020 року ОСОБА_1 має В АТ КБ «Приватбанк» картку, на яку отримує зарплатні виплати. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с. 39).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).
Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.
Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.
Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала.
З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця від 06.11.2019 року накладено арешт на грошові кошти, які містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 20.11.2020 року ОСОБА_1 має В АТ КБ «Приватбанк» картку, на яку отримує зарплатні виплати. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с. 39).
Із змісту постанови державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника вбачається, що державний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику.
АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
За таких обставин, рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.
Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).
Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Отже, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому доводи скаржника про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує її право на отримання заробітної плати є необґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.374, ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на те, що ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права підстав для задоволення апеляційної скарги - не має.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Брулевича Володимира Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 16 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.389 ЦПК України.
Головуючий С.С. Кругова
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
повний текст постанови
складено 17 травня 2021 року