Постанова
Іменем України
05 травня 20201 року
м. Харків
справа № 643/11909/20
провадження № 22-ц/818/3000/21
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Кругової С.С., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судових засідань - Плахотнікової І.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу
за заявою представника відповідача ОСОБА_3 про перегляд рішення Московського районного суду м.Харкова від 07.12.2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за особою права користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, за нововиявленими обставинами,
з апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 , на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 09 березня 2021 року, постановлену суддею Єрмак Н.В., в залі суду в місті Харкові,
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 09 березня 2021 року в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_3 про перегляд рішення Московського районного суду м.Харкова від 07 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про перегляд рішення Московського районного суду м.Харкова від 07 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково виходи з того, що доводи заявника, викладені в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами необґрунтованими, а обставини, зазначені заявником такими, що не є нововиявленими. Вважає, що відкриття провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою власністю одного із подружжя є нововиявленою обставиною, якою обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення.
ОСОБА_1 надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник не є нововиявленими.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року позовні вимоги позивача були задоволені.
Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_2 надати дублікати ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 і не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні зазначеною квартирою.
Представник відповідача звернувся до суду із заявою про перегляд вищевказаного рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що відповідачем ОСОБА_2 до Московського районного суду м.Харкова подано позов до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою власністю одного із подружжя. По зазначеній справі відкрито провадження. На думку заявника, це є нововиявленими обставинами.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається заявник, як на підставу перегляду рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року, не є нововиявленими.
Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Таким чином, нововиявленими обставинами за своєю суттю є фактичні дані, що в установленому законом порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення (частина друга статті 423 ЦПК України).
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вказані правові норми передбачають, що це мають бути обставини, які є істотними, тобто, такими, що якби вони були відомі раніше, то суд ухвалив би інше рішення; вони є нововиявленими, а не новими обставинами, тобто, існували на час розгляду судом спору; вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
На відміну від нововиявлених обставин, нові обставини, тобто обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухвалені судового рішення, є новим обставинами. За аналогією не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами нові докази.
Згідно з практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення «Праведная проти Росії» від 18 листопада 2004 року).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд судового рішення про визнання за особою права користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, правильно виходив із того, що підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки вказані заявником обставини, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
Апелянт також посилається на те, що під час перегляду рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року в апеляційному порядку представником ОСОБА_2 - адвокатом Бражніковим Г.Г. була подана заява про зупинення провадження у вказаній справі. Однак, ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у задоволенні цього клопотання було відмовлено. При цьому апеляційний суд зазначив, що в контексті положень ст. ст. 23, 24, 367 ЦПК України спір по даній справі вже був розглянутий судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції лише перевіряє законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення на день його ухвалення. Усі інші юридичні факти, які встановлюються рішенням суду після ухвалення оскарженого судового рішення мають значення лише в контексті можливості перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
Колегія суддів вважає, що сам по собі факт звернення до суду з позовом про визнання квартири особистою власністю одного із подружжя за жодних обставин не є підставою для перегляду рішення Московського районного суду м.Харкова від 07 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами.
Обставини, на які посилається представник ОСОБА_2 - адвокат Бражніков Г.Г., як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, не є тими обставинами, які могли б спростувати факти, покладені в основу судового рішення.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно п.1 ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367,368, 371, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 09 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.Ю. Тичкова
С.С. Кругова