Головуючий суду 1 інстанції - Пелих О.О.
Доповідач -Коновалова В.А.
Справа № 2-780/2009
Провадження № 22-ц/810/268/21
Іменем України
13 травня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Луганської В.М., Карташова О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Вовчанської С.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 07 липня 2009 року, ухвалене у складі судді Пелиха О.О. в м. Старобільськ Луганської області,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом, в обґрунтування якої зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки (паю) рілля № 281 вартістю 67855,20 грн, площею 6,8866 га, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛГ № 078323 від 25.10.2002 року за реєстраційним № 340. Крім того, на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 належали сільськогосподарські угіддя, а саме: сіножаті вартістю 7443,37 грн, площею 1,42 у.к.га; пасовища вартістю 4901,92 грн, площею 1,84 у.к.га, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0035911 від 28.11.1996 року № 81.
Позивач посилався на те, що він та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_4 , інші спадкоємці відсутні. Мирно вирішити спір з відповідачем не можливо.
Позивач просив суд поновити йому строк позовної давності для звернення до суду та визнати за ним право власності спадкове майно у порядку спадкування за законом, а саме: земельну ділянку (пай) рілля № 281 вартістю 67855,20 грн, площею - 6,8866 га, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV - ЛГ № 078323 від 25 жовтня 2002 року, реєстраційний № 340; на сільськогосподарські угіддя: сіножаті вартістю - 7443,37 грн, площею - 1,42 у.к.га, пасовища вартістю - 4901,92 грн площею - 1,84 у.к.га на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛГ №0035911 від 28 листопада 1996 року № 81.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 07 липня 2009 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом. Визнано за ОСОБА_1 право власності на майно у порядку спадкування за законом, що належало ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку (пай) рілля № 281 вартістю 67855,20 грн, площею - 6,8866 га, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛГ №078323 від 25.10.2002 року за реєстраційним №340; на сільськогосподарські угіддя: сіножаті вартістю - 7443,37 грн, площею - 1,42 у.к.га, пасовища вартістю - 4901,92 грн, площею - 1,84 у.к.га на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛГ №0035911 від 28 листопада 1996 року № 81.
Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права і свободи чи інтереси інших осіб, а оскільки відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення суду) обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, тому суд вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , яка не є учасником справи та не приймала участі у розгляді справи, просить скасувати рішення Старобільського районного суду Луганської області від 07 липня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_3 вказує на те, що рішення суду першої інстанції не містить посилання на належні та допустимі докази перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у родинних відносинах з померлим ОСОБА_4 , документи, що підтверджують факти родинних відносин у матеріалах справи відсутні, що не дозволило суду першої інстанції належним чином встановити суб'єктний склад сторін спору, а також пересвідчитися, що саме діями або бездіяльністю відповідача порушуються будь-які спадкові права позивача. Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення за умови лише визнання позову відповідачем не відповідало ч. 3 ст. 213 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення суду) щодо обґрунтованості рішення на основі повно і всебічно досліджених обставин.
Апелянт посилається на те, що часом відкриття спадщини після померлого ОСОБА_4 є день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , кінцевий строк для прийняття спадщини 6 місяців з дня відкриття спадщини, тобто зазначений строк сплив 06 жовтня 2002 року. Наслідком неприйняття спадщини спадкоємцями мав бути перехід майна померлого до держави. Таким чином, враховуючи відсутність документального підтвердження прийняття спадщини позивачем, право власності на майно померлого з 07 жовтня 2002 року повинно було перейти до держави. Тому, на день розгляду цивільної справи, належним відповідачем за позовом мала бути держава в особі певних, визначених Законом органів. Вважає рішення суду не законним, оскільки суд повинен був залучити до участі у справі (якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом) іншу особу у якості відповідача (співвідповідача).
Також посилається на те, що 28 листопада 2017 року рішенням Старобільського районного суду Луганської області по справі №431/5047/17 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, та надано ОСОБА_3 додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті спадкодавця ОСОБА_4 . 12 березня 2018 року апелянт звернулась із відповідною заявою про прийняття спадщини, проте у вчиненні нотаріальних дій було відмовлено у зв'язку з тим, що 23 жовтня 2002 року на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай). Рішенням першої інстанції визнано право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом за іншою особою, що унеможливлює належну реалізацію свого права на спадщину апелянтом та одночасно підтверджує, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права, свободи, інтереси апелянта, тобто наявні підстави для застосування положень ч. 3 ст. 352 ЦПК України.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 15 березня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 роз'яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 отримали копію ухвали Луганського апеляційного суду від 15 березня 2021 року про відкриття апеляційного провадження у справі та апеляційну скаргу 22 березня 2021 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 92, 93).
ОСОБА_3 отримала копію ухвали Луганського апеляційного суду від 15 березня 2021 року про відкриття апеляційного провадження у справі 03 квітня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 96).
Скаржник в судове засідання не з'явилась, надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, але за участю свого представника - адвоката Дехтяря Сергія Володимировича (а.с. 102).
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Однак рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив лише із визнання відповідачем позову.Суд вважав, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права і свободи чи інтереси інших осіб, а оскільки відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення суду) обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України, в редакції на час ухвалення судом рішення, ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.
За змістом частини четвертої статті 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що суд задовольняє позов у разі визнання його відповідачем тільки за наявності для того законних підстав, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує законних прав, свобод чи інтересів інших осіб. Суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, ураховуючи факт визнання відповідачем позову, посилаючись на норми ч. 4 ст. 174 ЦПК України, не дослідив докази та не встановив обставини, що мають істотне значення для вирішення спору та не звернув уваги, що визнання відповідачем позову суперечить вимогам ЦК України в редакції 1963 року.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті його дядьки ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну ділянку.
Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.5).
Після смерті ОСОБА_4 , залишилося спадкове майно - земельна ділянка (пай) рілля № НОМЕР_2 , площею 6,8866га, яка належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛГ № 0783323, виданого Шпотинською сільською радою народних депутатів 25 жовтня 2002 року, та розташована на території Шпотинської сільської радита сільськогосподарські угіддя: сіножаті площею - 1,42 у.к.га, пасовища площею - 1,84 у.к.га на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛГ № 0035911 від 28 листопада 1996 року № 81.
Зазначені обставини свідчать про те, що спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України 2004 року.
Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР (чинного на час смерті ОСОБА_4 ) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (частина перша статті 529 ЦК Української РСР).
При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга) (ст. 530 ЦК Української РСР).
Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину прийняв його брат ОСОБА_2 , який є спадкоємцем за законом другої черги.
08 вересня 2002 року Старобільською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 545 за заявою ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_4 .
23 жовтня 2002 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку пай.
Зазначені обставини свідчать про те, що на час ухвалення судом рішення, після смерті ОСОБА_4 , спадщину у встановленому законом порядку прийняв його брат ОСОБА_2 , який є спадкоємцем за законом другої черги. Позивач спадщину у встановленому законом порядку не прийняв.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що позивач, будучи племінником померлого, в розумінні статей 529-533 ЦК Української РСР 1963 року, не є тією особою, яка має право на спадщину за законом після смерті спадкодавця.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не вправі був покладати в основу рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи, які свідчать про відсутність законних підстав для задоволення позову.
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 28 листопада 2017 року визначено ОСОБА_3 додатковий строк протягом трьох місяців, достатній для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, ОСОБА_3 є спадкоємицею за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_4 .
Постановою державного нотаріуса Старобільсьої державної нотаріальної контори Луганської області про відмову вчинення нотаріальної дії від 14 вересня 2018 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну частку (пай), оскільки на вказану земельну ділянку видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 , рідному брату померлого, який є спадкоємцем за законом другої черги.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26 лютого 2021 року земельна ділянка площею 6,8866, кадастровий номер 4425187000:03:002:0097, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Луганська область, Старобільський район, Шпотинська сільська рада, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення Старобільського районного суду Луганської області від 07 липня 2009 року.
Зазначені обставини свідчать про порушення прав ОСОБА_3 , як спадкоємиці за законом першої черги, та яка не була залучена до участі у справі.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати у відповідності до п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 07 липня 2009 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 17 травня 2021 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді В.М. Луганська
О.Ю. Карташов