Номер провадження №1-кс/641/917/2021 Справа №641/3546/21
17 травня 2021 року м. Харків
Слідчий суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Харкові клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020225540000269 від 29.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України,-
До Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , в якому вона просить накласти арешт на гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 33.5 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , у вигляді заборони на його відчуження.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що 28.08.2020 до ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_5 , про те, що навесні 2020 року, прийшовши до обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Муромець», що розміщений за адресою: м. Харків, пр-т. Героїв Сталінграда, 148 В/1, його не впустили на територію даного кооперативу та повідомили, що його гараж оформлений на ім'я іншої особи, в результаті того, що невстановлена особа підробила правовстановлюючі документи від його імені.
В ході досудового розслідування у якості потерпілого допитано ОСОБА_5 , який пояснив, що приблизно в 1989 році він самостійно побудував гараж № НОМЕР_1 , який розташовується за адресою: пр-т Героїв Сталінграда, 148в / 1 у м. Харкові, поруч з ним таким же чином побудували ще приблизно 35 гаражів інші люди. Даним гаражем ОСОБА_5 користувався з моменту спорудження і до моменту установки навесні 2020 року воріт ГК «Муромець».
На сьогоднішній момент ОСОБА_5 не може потрапити в свій гараж, так як на вході в створений ними кооператив (документи на кооператив потерпілий не бачив) встановлено автоматичні ворота. Зам. голови кооперативу ОСОБА_6 в особистій розмові заявив, що ОСОБА_5 більше не є власником вищевказаного гаража, і що документи на його гараж оформлені абсолютно на іншу людину.
Згідно інформаційної довідки № 252474881 від 13.04.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, зазначений гаражний бокс № НОМЕР_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1629206363101 від 17.08.2018) в Обслуговуючому кооперативі "Гаражний кооператив "МУРОМЕЦЬ" по АДРЕСА_1 , знаходиться у приватній власності ОСОБА_4 .
Як встановлено досудовим розслідуванням, на теперішній час наявні ризики щодо перереєстрації права власності невстановленими особами на гаражний бокс № НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі "Гаражний кооператив "МУРОМЕЦЬ" по АДРЕСА_1 .
Таким чином, прокурор зазначає, що встановлені досудовим розслідуванням факти дають всі підстави вважати, що відчуження та реєстрація права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі "Гаражний кооператив "МУРОМЕЦЬ" по АДРЕСА_1 , загальною площею 33.5 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на іншу особу проводилась з порушенням законів України та всупереч волі колишнього власника гаражного боксу № НОМЕР_1 ОСОБА_5 . З метою забезпечення збереження речового доказу та із завдань запобігання можливості його подальшого перетворення, відчуження, необхідно застосувати такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Прокурор в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду клопотання повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд клопотання за її відсутності.
У клопотанні прокурор з метою забезпечення арешту майна просить розглянути клопотання про арешт майна без повідомлення особи, у володінні якої перебуває вказане майно.
Згідно з ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З урахуванням викладеного, з метою забезпечення арешту майна клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею без повідомлення власника майна.
Згідно з вимогами ч. 4 ст.107 КПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому розгляді фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Розглянувши клопотання про арешт майна, оцінивши докази, подані в його обґрунтування, слідчий суддя зазначає наступне.
Слідчим суддею встановлено, що 28.08.2020 до ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_5 , про те, що він є власником гаражу № НОМЕР_1 , розташованого в ОК «Гаражний кооператив «Муромець» за адресою: м. Харків, пр-т Героїв Сталінграда, 148 В/1. Навесні 2020 року, прийшовши до обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Муромець», його не впустили на територію даного кооперативу та повідомили, що його гараж № НОМЕР_1 оформлений на ім'я іншої особи.
За даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020225540000269 від 29.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.04.2021 року гаражний бокс № НОМЕР_1 в ОК «Гаражний кооператив «Муромець» за адресою: м. Харків, пр-т Героїв Сталінграда, 148 В/1, зареєстрований з17.08.2018 року на праві приватної власності за ОСОБА_4 .
Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення у відповідному клопотанні доведено, що зазначене в клопотанні майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є предметом кримінального правопорушення і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. Метою накладення арешту на вищезазначене майно є забезпечення збереження речового доказу та запобігання можливості його подальшого відчуження.
З огляду на наведене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність накладення арешту на вищевказане майно.
Приймаючи до уваги викладене та керуючись статями 170 - 173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020225540000269 від 29.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 33.5 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , у вигляді заборони на його відчуження.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвалу направити для виконання до Слобідської окружної прокуратури міста Харкова.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1