Справа № 620/1006/18
13.05.2021 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Яценка Є.І.,
при секретарі - Ніколенко Л.О.,
за участю сторін:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Зачепилівка Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення позики та сплати процентів, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому вказав, що 01.04.2008 він надав позику ОСОБА_3 в розмірі 50 000,00 грн., про що було складено розписку, яку підписано сторонами. Боржник зобов'язалася повернути позичені кошти за першою вимогою протягом 10 днів.
Позивач зазначив, що за період користування позикою з 01.04.2008 по 26.10.2018 відповідачу були нараховані проценти на рівні облікової ставки Національного банку України в сумі 62 027,71 грн..
Як стверджує ОСОБА_2 08.09.2018 відповідачу була направлена вимога про повернення грошових коштів в сумі 110 722,92 грн., яку остання отримала 11.09.2018 згідно поштового відправлення. Відповідач на день подання позову до суду грошові кошти не повернула, тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
ОСОБА_2 просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_3 позику в сумі 50 000,00 грн., проценти за користування позикою в сумі 62 027,71 грн., а всього на загальну суму 112 027,71 грн., а також сплачений судовий збір.
Ухвалою суду від 12.11.2018 відкрите провадження у справі і справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.01.2019 підготовче провадження було закрите і справа призначена до розгляду по суті.
В судовому засіданні 19.03.2019 представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
В судовому засіданні 19.03.2019 представник відповідача ОСОБА_4 заперечив проти позову ОСОБА_2 , вказав, що відповідач ОСОБА_3 брала грошові кошти у борг та підписувала розписку не 01.04.2008, а значно пізніше, приблизно у 2014 році, тому позивачем невірно обраховано проценти за користування позикою. При цьому сам факт укладення договору позики та підписання відповідної розписки стороною відповідача не заперечувався.
Ухвалою суду від 23.05.2019 по справі призначено судово-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. На вирішення експертам були поставлені такі питання: «Чи міг бути нанесений рукописний текст наданої на дослідження розписки 01.04.2008? Якщо ні, то яка мінімально та максимально можлива давність нанесення рукописного тексту наданої на дослідження розписки?».
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представником відповідача було подано апеляційну скаргу на ухвалу Зачепилівського районного суду Харківської області від 23.05.2019 про призначення судово-технічної експертизи.
Постановою Харківського апеляційного суду від 05.09.2019 апеляційну скаргу представника відповідача залишено без задоволення, ухвалу Зачепилівського районного суду Харківської області від 23.05.2019 залишено без змін.
02.12.2019 року на адресу суду надійшов висновок експерта №23436 з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса по матеріалах цивільної справи № 620/1006/18, згідно якого надати відповіді на поставлені судом питання не представляється можливим з причин, які наведені у дослідницькій частині висновку.
Ухвалою суду від 29.01.2020 по справі призначено судово-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертам були поставлені такі питання: «Чи міг бути нанесений рукописний текст наданої на дослідження розписки 01.04.2008? Якщо ні, то яка мінімально та максимально можлива давність нанесення рукописного тексту наданої на дослідження розписки?».
Представником відповідача подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 29.01.2020 про призначення судово-технічної експертизи.
Постановою Харківського апеляційного суду від 20.05.2020 апеляційну скаргу представника відповідача залишено без задоволення, ухвалу Зачепилівського районного суду Харківської області від 29.01.2020 залишено без змін.
29.12.2020 на адресу суду надійшов висновок експертів № 6540/20-34/36528-36536/20-34 з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Згідно вказаного висновку у наданій на дослідження розписці від імені ОСОБА_3 відсутні ознаки штучного зістарювання документів, виконання розписки у вказану дату 01.04.2008 - не виключається. Рукописні записи у наданій на дослідження розписці виконані раніше листопада 2012 року. Більш точно встановити період виконання досліджуваних записів не представляється можливим.
12.01.2021 ухвалою суду відновлено провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 13.05.2021 представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов, просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та враховуючи висновок експертизи.
У судове засідання 13.05.2021 відповідач та її представник не з'явилися. Від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшло клопотання про виклик в судове засідання експерта для надання усних пояснень з приводу проведеної судово-технічної експертизи. Ухвалою суду від 13.05.2021 у задоволенні вказаного клопотання ОСОБА_4 було відмовлено.
Суд, вислухавши представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд, згідно ч.2 ст.10 ЦПК України, вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 01.04.2008 між ОСОБА_2 як позикодавцем та ОСОБА_3 як позичальником був укладений договір позики, про що складено розписку. Згідно з умовами зазначеного договору, позивач передав, а відповідач отримала у займ 50 000,00 грн., які зобов'язувалася повернути по першій вимозі позикодавця протягом десяти днів.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригінала боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року № 707/2606/16-ц.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів, робити відповідні правові висновки.
Відповідна правова позиція сформульована у Постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13, від 12 квітня 2017 року №442/8157/15-ц. Так, як зазначено у Постановах ВСУ письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У зв'язку з тим, що грошові кошти відповідач отримала в день складання розписки 01.04.2008, позивачем нараховано проценти за користування позикою за період з 01.04.2008 по день звернення з позовом до суду - 26.10.2018, відповідно до облікової ставки НБУ за певний період.
Згідно висновку судово-технічної експертизи проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз підписання сторонами розписки саме 01.04.2008 не виключається і не спростовується.
За приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконує, а отже порушене право ОСОБА_5 підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості за договором позики у розмірі 50 000,00 грн. та процентів за користування позикою в сумі 62 027,71 грн., нарахованих на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
За ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Таким чином з відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1 120,28 грн. та судові витрати пов'язані з проведенням експертиз в сумі 36 136,30 грн., які повністю підтверджуються відповідними квитанціями.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,12,13,141,259,263,264,265,280,281 ЦПК України, ст.ст. 509,526,1046,1047,1048,1049 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення позики та сплати процентів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики від 01.04.2008 в сумі 50 000,00 грн., проценти за користування позикою в сумі 62 027,71 грн., сплачений судовий збір в розмірі 1 120,28 грн. та судові витрати пов'язані з проведенням експертиз в сумі 36 136,30 грн., а всього стягнути 149 284,29 грн. ( сто сорок дев'ять тисяч двісті вісімдесят чотири грн. 29 коп.).
Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.
Повний текст рішення складено 17.05.2021.
Головуючий, суддя Є.І. Яценко