Справа № 638/18370/20
Провадження № 2/638/282/21
17.05.2021 Дзержинський районний суду м. Харкова у складі:
головуючого судді за участю секретаря судового засідання - Поволяєвої О.В., - Лаптійчук К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
30 грудня 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 27 січня 2014 року в розмірі 26 116,11 грн., яка складається з заборгованості за: простроченим тілом кредиту - 19 215,07 грн., відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 6 901,04 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27 січня 2014 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого АТ КБ «Приватбанк» надало останньому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитний картковий рахунок. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку (далі - кредитний договір).
Зазначений кредитний договір є договором приєднання та складається з підписаних відповідачем анкети-заяви, «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку», які викладені на веб-сайті банку, відповідно до яких позичальник обслуговується та надає свою згоду на встановлення кредитного ліміту та його зміну за рішенням позивача.
Факт укладення між сторонами кредитного договору підтверджується анкетою-заявою, яку було підписано відповідачем, зі змісту якої вбачається, що останній був проінформований про умови кредитування, надані йому на ознайомлення в письмовій формі. При укладенні вказаного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, якою врегульовано норми щодо договорів приєднання. Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 14 жовтня 2020 року виникла вказана вище заборгованість.
03 березня 2021 року ОСОБА_1 подано до суду відзив, в якому були викладені заперечення проти позиву. Зазначено, що відповідач не укладав з позивачем вказаний вище кредитний договір, про що свідчить анкета-заява, яка не містить даних щодо суми кредиту та номеру кредитної картки та відсутність двох примірників укладеного в письмовій формі кредитного договору, які містять підпис відповідача та передбачені чинним законодавством істотні умови договору. Наданий позивачем розрахунок заборгованості та інші документи не підписано уповноваженою на це посадовою особою та не містять даних, які свідчать про перерахунок позивачем кредитних грошових коштів на картковий рахунок відповідача. позивачем не надано до суду належним чином завірених письмових доказів, що свідчать про укладення кредитного договору. «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» не є належними доказами, що свідчать про досягнення сторонами кредитного договору домовленості щодо процентів та неустойки. Також зазначено, що кредитний договір є неукладеним, оскільки сторони не досягли в належній формі згоди з усіх істотних умов. Окрім того, з наданих позивачем письмових доказів вбачається, що умови кредитного договору є несправедливими, оскільки містять вимоги щодо сплати непропорційно великої суми компенсації. Зважаючи на зазначене, відповідач просив суд: виключити з якості доказів по справі всі копії документів, не завірених позивачем згідно вимог п. 5,26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» (4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55; у задоволенні позову відмовити; у разі задоволення позову, застосувати строк позовної давності.
26 квітня 2021 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що спірний кредитний договір є договором приєднання та складається з анкети-заяви, «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку», зважаючи на що доводи відповідача стосовно того, що кредитний договір є неукладеним, необґрунтовані та безпідставні. Кредитні кошти були надані відповідачу шляхом відкриття карткового рахунку, ключем до якого є пластикова картка, яку отримано останнім, а також мобільний телефон. Надані позивачем письмові докази, а саме копія кредитного договору, розрахунок заборгованості, копія паспорту відповідача та виписка по руху коштів, доводять факт укладення кредитного договору та надання позивачем кредитних грошових коштів. Також кредитний договір є укладеним, оскільки відповідач почав користуватися кредитними грошовими коштами, розташованими на відкритому на його ім'я картковому рахунку. Сторонами під час укладення кредитного договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, що підтверджується підписаної відповідачем змістом анкети-заяви. Посилання відповідача на невідповідність наданих позивачем документів ДСТУ є неспроможними, оскільки дія даного стандарту не поширюється на надані позивачем документи.
В судове засідання представник позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 січня 2014 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанк», відповідно до якої відповідач ознайомився та згоден з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», виразив свою згоду, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 10).
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним
Відповідно до ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зважаючи на факт підписання відповідачем вказаної вище анкети-заяви, суд дійшов висновку, що між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем шляхом підписання 27 січня 2014 року анкети-заяви було укладено в письмовій формі кредитний договір за яким було відкрито картковий рахунок, визначено кредитний ліміт на надано кредитні картки № НОМЕР_1 від 12 жовтня 2015 року (термін дії до 10/19) та № НОМЕР_2 від 06 квітня 2018 року (термін дії до 03/22) (а.с. 9).
З наданої позивачем довідки вбачається, що умови кредитування та обслуговування карткового рахунку за кредитним договором були змінені в частині розміру кредитного ліміту (а.с. 8).
Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 14 жовтня 2020 року становить 26 116,11 грн., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 19 215,07 грн., заборгованості по відсотках, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 6 901,04 грн.
З наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки про рух коштів вбачається, що відповідачем було фактично отримано суму кредиту. Виписка по руху коштів по картковому рахунку відповідача містить інформацію про рух коштів, що знаходяться на балансі зазначених вище кредитних карток, та всі операції за кредитними картками.
За таких обставин, активація відповідачем кредитних карток та користування картковим рахунком також свідчить про укладення сторонами кредитного договору.
Відповідно до Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, виписки банків віднесені до первинних документів, які фіксують факти виконання госоперацій та служать підставою для записів у регістрах бухобліку та в податкових документах.
Відповідно до вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивачем надано до суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази укладення між сторонами кредитного договору та надання відповідачу кредитних грошових коштів.
Зважаючи на те, що сторонами частково було виконано кредитний договір шляхом надання кредитних коштів позивачем, користування ними відповідачем та часткову сплати останнім відсотків, правові підстави для визнання кредитного договору неукладеним, відсутні.
Таким чином, доводи відповідача стосовно того, що даний кредитний договір є неукладеним, є безпідставними та необґрунтованими.
Оцінюючи в сукупності наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписку в якості доказу, судом встановлено, що відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, зважаючи на що утворилася заборгованість за кредитним договором.
Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, що спростовують факт укладення кредитного договору та розмір заборгованості за тілом кредиту.
Згідно зі ст.ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Укладений між сторонами шляхом підписання анкети-заяви кредитний договір у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Враховуючи положення ч.2 ст. 530 ЦК України та той факт, що позичальником фактично отримані та використані кредитні грошові кошти в добровільному порядку на користь позивача не повернуті, АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав, шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язки з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03 липня 2019 року по цивільній справі № 342/180/17.
Зважаючи на те, що позивач належним чином не виконав зобов'язання за кредитним договором, фактично отримані та використані кредитні грошові кошти у добровільному порядку на користь АТ КБ «ПриватБанк» не повернув, наявні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 19 215,07 грн.
Відповідачем до суду не надано власний розрахунок заборгованості, який би спростовував наданий позивачем розрахунок заборгованості за простроченим тілом кредиту, клопотання про призначення судово-економічної експертизи по справі не заявлено.
За таких обставин, у суду відсутні підстави ставити під сумнів наданий позивачем розрахунок заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Оцінюючи доводи відповідача щодо застосування позовної давності, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернуся до суду з позовом 30 грудня 2020 року.
Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість за простроченим тілом кредиту виникла за період з 01 серпня 2019 року по 14 жовтня 2020 року, що свідчить про звернення позивача з вимогою про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в межах трирічного строку позовної давності.
Правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсотках від простроченої суми згідно ч.2 ст. 625 ЦК України в розмірі 6 901,04 грн. відсутні, зважаючи на наступне.
В обґрунтування вимоги щодо стягнення відсотків від простроченої суми згідно ч.2 ст. 625 ЦК України в розмірі 6 901,04 грн., позивач в позовній заяві посилався на п. 2.1.1.2.12 «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку», що почали діяти з 01 березня 2019 року, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0 % - для картки «Універсальна голд» (а.с. 3).
Як було зазначено вище, станом на час звернення позивача до суду з позовом (30 грудня 2020 року), на ім'я відповідача надано кредитну картку № НОМЕР_2 від 06 квітня 2018 року з дійсним терміном дії до 03/22 (а.с. 9).
Зважаючи на строк дії кредитної картки, строк кредитування, визначений даним кредитним договором, не сплинув.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
За умовами даного кредитного договору сторони погодили, що строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної картки, який становить - до березня 2022 року включно.
У межах погодженого сторонами строку кредитування може бути застосований припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін.
Відтак, у межах строку кредитування до червня 2022 року відповідач зобов'язаний повертати позивачеві кредит і сплачувати відсотки, визначені сторонами в анкеті-заяві.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, зважаючи на зазначене вище, оскільки визначений сторонами строк дії кредитного договору не сплинув, у позивача в даних правовідносинах відсутнє право нараховувати відсотки від простроченої суми згідно ч.2 ст. 625 ЦК України. В даних правовідносинах права та інтереси позивача не забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка в розумінні ч.1 ст. 1050 ЦК України регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання у разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики.
Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по відсотках, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, до закінчення строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, зважаючи на що задоволенню не підлягають.
Суд вважає необґрунтованими вимоги відповідача щодо виключення з доказів наданих позивачем копій документів, не завірених згідно вимог ДСТУ 4163-2003, зважаючи на наступне.
Відповідно до абз. 2 ч.5 ст. 95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Надані позивачем до суду документи, а саме копія анкети-заяви та довідки про умови кредитування, завірені відповідно до вимог, передбачених абз. 2 ч.5 ст. 95 ЦПК України, зважаючи на що підстави для їх виключення з письмових доказів відсутні.
Оцінюючи інші доводи та аргументи відповідача, суд керується практикою Європейського суду з прав людини, який вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Зважаючи на зазначене вище, інші доводи відповідача, викладені у поданому до суду відзиві, не є правовою підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у вказаному вище розмірі, оскільки не спростовують надані позивачем докази та не свідчать про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог абз. 2 ч.5 ст. 95 ЦПК України, зважаючи на що суд не вбачає правових підстав для їх виключення з якості письмового доказу.
Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 555,48 грн. (що дорівнює 74% задоволених позовних вимог).
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ) заборгованість за кредитним договором б/н від 27 січня 2014 року в розмірі 19 215,07 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятнадцять гривень сім копійок).
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ) сплачений останнім судовий збір в розмірі 1 555,48 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень сорок вісім копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений «17» травня 2021 року.
Суддя О.В. Поволяєва