Справа № 638/6620/21
Провадження № 2/638/4159/21
14 травня 2021 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Щепіхіна В. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири,-
06.05.2021 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири, згідно прохальної частини якої позивач просить суд: 1) стягнути з ОСОБА_3 на користь законного представника малолітньої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_1 відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 77840, 00 грн.; 2) стягнути з ОСОБА_3 на користь законного представника малолітньої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 50000, 00 грн.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175, 177 ЦПК України.
Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про залишення заяви без руху, оскільки вона подана без дотримання вимог статті 177 ЦПК України.
За приписами частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з вимогами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві, пред'явленій відповідачу - ОСОБА_3 заявлено позовну вимогу майнового характеру, а отже судовий збір слід оплатити за ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір».
Разом з цим, матеріали позовної заяви містять клопотання, з якого вбачається, що позивач просить звільнити її від сплати судового збору, оскільки законний представник малолітньої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_1 є членом багатодітної сім'ї, та наразі немає таких коштів, щоб оплатити одразу суму судового збору та майновий стан родини може обмежити законного представника в праві на звернення до суду.
Суддя, надавши оцінку заявленому клопотанню, вважає, що підстави для його задоволення відсутні, виходячи з наступного.
У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) (Заява N28249/95) від 19.06.2001 року, суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).
Також, зокрема, у п.п. 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» («STANKOVv. BULGARIA») від 12.07.2007 (заява №68490/01), вказано про те, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору слід вважати прийнятними враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи, крім цього, такі діють стримуючим фактором для легковажних претензій, однак такі не повинні бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.
Таким чином, положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані державою прийняттям Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, держава визначилась із засобом, який може використовуватись для доступу до суду шляхом подачі позову без оплати його судовим збором.
Законом України «Про судовий збір» позивач не віднесена до категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно частини 1, 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
У статті 8 Закону «Про судовий збір» закріплено норму, відповідно до якої, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою: - відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; - зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Вказаною нормою чітко визначений перелік умов, за яких суд може прийняти таке рішення.
Разом з цим, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони за наявності певних умов, визначених частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», до яких відносяться: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
За приписами статті 8 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин та є правом, а не обов'язком суду щодо відстрочки, розстрочки, зменшення або звільнення від сплати судового збору.
Статтею 129 Конституції України визначено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Так, клопотання про звільнення від сплати судового збору обґрунтоване тим, що позивач є членом багатодітної сім'ї та у позивача немає коштів, щоб оплатити судовий збір, разом з тим наявність у особи статусу члена багатодітної сім'ї не може бути належним та допустимим доказом, що підтверджує вкрай важке матеріальне положення позивача. Долучена позивачем копія посвідчення БС №164781 не є підтвердженням відсутності доходу у позивача, відсутність джерел доходу позивач не підтвердила, а за відсутності банківських довідок про відсутність на рахунку у позивача коштів обґрунтування важкого матеріального становища не може бути взято до уваги судом.
Таким чином, звертаючись із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, позивач не надала доказів на підтвердження доводів про такий її майновий стан, який суттєво створює фінансове навантаження для сплати судового збору. Сама лише наявність певного соціального статусу та конкретні обставини правовідносин не є самодостатньою підставою для надання пільг зі сплати судового збору, якщо при цьому не доводяться факти для об'єктивної оцінки майнового стану, а тому вказаний недолік позовної заяви слід усунути, оплативши судовий збір за ставками, визначеними у Законі України «Про судовий збір».
Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.185, 260 ЦПК України,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки заяви в строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення позивачу ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених вище недоліків заява вважатиметься не поданою та буде повернено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Дзержинського районного суду
м. Харкова В. В. Щепіхіна