Справа № 430/639/21
Провадження № 33/810/92/21
17 травня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду Рябчун Олена Вікторівна, за участю захисника Дуванової Л.Л. у режимі відеоконференції, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану на постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 квітня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Артемівськ Перевальського р-н Луганської області, зареєстрований та мешкає у АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.204-3 КпАП України,
встановила:
Постановою Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-3 КпАП України, та призначено стягнення у вигляді штрафу у прибуток держави розміром 170 грн з конфіскацією переміщуваного товару - готівкових коштів у загальній сумі 3 500 доларів США, еквівалентна сума - 97 434, 40 грн, які знаходяться на зберіганні у АТ «Укрексімбанк», згідно квитанції за №226686 від 07.04.2021 року.Стягнуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн.
Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 , 06.04.2021 року о 08 год. 50 хв., перетинаючи КПВВ «Станиця Луганська», прямуючи з м. Львів до м. Артемівськ Перевальського району Луганської області у пішому порядку, у особистих речах здійснював переміщення грошових коштів у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) доларів США, в еквіваленті іноземної валюти 97 786 (дев'яносто сім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 50 коп., чим порушив вимоги п. 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.07.2020 року за №52 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2020 року за №666/34949, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-3 КУпАП.
На зазначену постанову суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із проханням про скасування постанови суду та закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП з одночасним вирішенням питання, щодо повернення йому вилучених грошових коштів у сумі 3500 доларів США.
Вказує, що постанова суду винесена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що суд першої інстанції не здійснив своєчасного та належного повідомлення його про розгляд справи, у зв'язку з чим він не мав змоги надати до суду свої пояснення та відповідні документи, чим порушив принцип розгляду справи на засадах змагальності.
Також у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складено неуповноваженою особою у відповідності до ст. 255 КУпАП, чинна редакція цієї статті не містить повноважень для органів ДФС чи податкової міліції складати протоколи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП. Також відповідно до ст. 264 КУпАП органи ДФС чи податкової міліції не входять до переліку осіб, уповноважених проводити огляд речей на лінії розмежування.
Посилаючись на положення ст. 245, 280 КУпАП, п. 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.07.2020 року за №52 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2020 року за №666/34949, вказує, що зазначена постанова винесена із порушенням принципів змагальності та всебічного розгляду справи.
ОСОБА_1 зазначає, що 06.04.2021 року маючи при собі належні документи, які підтверджують правомірність набуття ним даних грошових коштів та перебуваючи в сервісній зоні КПВВ «Станиця-Луганська» він мав намір погодити їх переміщення, але в протоколі про адміністративне правопорушення не відображено факту існування підтверджуючого документу або його відсутності.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник Дуванова Л.Л. підтримала доводи поданої апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, просила скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали провадження про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 204-3 КпАП України, проаналізувавши зміст судової постанови та співставивши викладені у ній обставини із наявними у матеріалах доказами, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
За приписами ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У відповідності до вимог ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Всупереч доводам апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, доведена в ході судового розгляду справи судом першої інстанції.
Диспозиція ч.1 ст.204-3 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції.
Отже ця норма є бланкетною та відсилає до спеціальних норм, що регулюють порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції.
Згідно пункту 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2020 за N 666/34949, фізична особа може переміщувати готівкові кошти з: тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях (далі - тимчасово окуповані території) на контрольовані Україною території у сумі, що не перевищує 50000 гривень, або еквівалентній сумі, в тому числі в іноземній валюті, без підтверджувальних документів про їх походження, а також у сумі, що перевищує 50000 гривень, або еквівалентній сумі, в тому числі в іноземній валюті, за умови погодження переміщення цих коштів з представниками координаційного центру відповідно до законодавства.
Цей Перелік був затверджений МінТОТ України у відповідності до пункту 23 «Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, та відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях".
Обґрунтовуючи своє рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.204-3 КУпАП, суддя місцевого суду в оскаржуваній постанові послався, як на докази порушення ним п. 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», на протокол про адміністративне правопорушення за №88 від 06.04.2021 року та долученого до нього протоколу вилучення грошових коштів, а також пояснення ОСОБА_1 що вилучені кошти він отримав під час праці у Республіці Польщі та був необізнаний про необхідність надання підтверджуючих документів щодо походження грошей.
З огляду на викладене місцевий суд дійшов висновків, що вказаними доказами підтверджується факт того, що у ОСОБА_1 на КПВВ «Станиця Луганська» було виявлено та вилучено грошові кошти у розмірі 3500 доларів США, що в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ становить 97 434,40 грн, які він переміщував з контрольованої Україною територію на тимчасово окупованої території Луганської області у сумі, що перевищує 50 000 гривень в еквівалентній сумі в іноземній валюті, без погодження переміщення цих коштів з представниками координаційного центру відповідно до законодавства.
З такими висновками погоджується й суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №88, з фототаблицею до нього, складеного 06.04.2021 року стосовно ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.204-3 КУпАП (а.п. 1-3), 06.04.2021 року о 08 год. 50 хв. ОСОБА_1 , перетинаючи КПВВ «Станиця Луганська», прямуючи з м. Львів до м. Артемівськ Перевальського району Луганської області у пішому порядку, у особистих речах здійснював переміщення грошових коштів у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) доларів США, в еквіваленті іноземної валюти становить 97 786 (дев'яносто сім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 50 коп., чим порушив вимоги п. 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.07.2020 року за №52 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2020 року за №666/34949, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-3 КУпАП.
Вказані кошти були вилучені, перераховані посадовими особами відділу УОЗ зон проведення антитерористичної операції ГУ ДФС у Луганській області за участю двох понятих: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та у присутності самого ОСОБА_1 і передані на відповідальне зберігання до АТ «Укрексімбанк» 07.04.2021 року за квитанцією №226686.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення №88 та оформлення матеріалів справи ОСОБА_1 надав власні пояснення щодо обставин вчиненого правопорушення та походження вилучених у нього грошових коштів у розмірі 3500 доларів США, які належать йому на праві власності та які він заробив працюючи у Польщі з 29.09.2020 на заводі «Група азота Ізоблок» (а.а. 6). З цих показань вбачається, що на момент перетину лінії розмежування підтверджуючих документів на грошові кошти він не мав, оскільки не знав, що їх потрібно буде надавати для підтвердження при перетині КПВВ. Крім того вказав про свою необізнаність з положеннями Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», та заборону переносити грошові кошти у сумі, що перевищують 50 000 грн. або валюту в еквіваленті, що спростовує твердження апелянта щодо невстановлення та фіксації посадовими особами ДФС факту неправомірності володіння грошовими коштами та іншим майном.
На думку апеляційного суду вищенаведені докази, які були досліджені під час судового розгляду та враховані судом першої інстанції, відповідають критеріям належності та допустимості у розумінні ст.251 КУпАП.
Отже, на переконання апеляційного суду, матеріали справи та вищенаведені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 не тільки дозволу, але й мети погоджувати переміщення вилучених у нього грошових коштів у сумі 3500 доларів США через КПВВ із представниками координаційного центру, як то передбачено пунктом 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей». Тому факт відсутності у ОСОБА_1 такого погодження на час перетину ним КПВВ «Станиця Луганська» 06 квітня 2021 року є доведеним судом першої інстанції, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП.
У свою чергу зміст доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 не містить аргументів на спростування висновків місцевого суду про те, що він переміщував з контрольованої Україною територію на тимчасово окуповану територію Луганської області у сумі, що перевищує 50 000 гривень в еквівалентній сумі в іноземній валюті, без погодження переміщення цих коштів з представниками координаційного центру відповідно до законодавства. Ці висновки не спростовувалися й під час апеляційного розгляду.
З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, як докази ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення, долучені до апеляційної скарги копії квитанцій щодо правомірності набуття грошових коштів (а.п. 103-109), оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_1 погодження на переміщення грошових коштів у сумі 3500 доларів США з представниками координаційного центру відповідно до законодавства.
Також слід визнати безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо складання стосовно нього протоколу про адміністративного правопорушення за ч.1 ст.204-3 КУпАП та проведення його особистого огляду особами, які не уповноважені на те відповідно до статей 255, 264 цього Кодексу, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.264 КУпАП особистий огляд може провадитись уповноваженим на те посадовими особами Служби безпеки України, органів Національної поліції, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митного органу і органів прикордонної служби, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів.
Відповідно до ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення, передбачені статтями 51-2, 155-1, 162-1, 163-1-163-4, 163-12, частини друга і третя статті 163-17, статті 164, 164-5, 164-16, 166-16, 166-17, 177-2, 204-3) мають право складати органи державної податкової служби.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 88 від 06 квітня 2021 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-3 КУпАП вбачається, що цей протокол було складено співробітником УОЗ на окремих територіях зон АТО ГУ Державної Фіскальної Служби у Луганській області п/п-ком податкової міліції Є. Семенякою .
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи апелянта ОСОБА_1 щодо відсутності повноважень у вищевказаної посадової особи, у розумінні статті 255 КУпАП, на складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.204-3 КУпАП, виходячи з наступного.
Законом України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України (далі - ДПС) та Державну митну службу України (далі - Держмитслужба), реорганізувавши Державну фіскальну службу України (далі - ДФС) шляхом поділу.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р «Питання Державної податкової служби» ДПС розпочала здійснення функцій і повноважень ДФС з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1217-р «Питання Державної митної служби» Держмитслужба з 08 грудня 2019 року розпочала здійснення функцій і повноважень ДФС з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Натомість постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова № 846) були внесені відповідні зміни, зокрема, й у постанови КМУ № 236 від 21.05.2014, № 1200 від 18.12.2018, № 227 від 06.03.2019, на які посилається сторона захисту, та розподілено сервісну і правоохоронну функції ДПС та передбачено позбавлення ДПС функцій з реалізації державної політики щодо боротьби з правопорушеннями, вчиненими під час застосування податкового законодавства та законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Постанови № 846 підрозділи податкової міліції у складі ДФС продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
У зв'язку з чим були внесені відповідні зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».
Таким чином апеляційний суд констатує, що на теперішній час співробітники податкової міліції продовжують виконання своїх службових обов'язків щодо забезпечення виконання основних завдань Державної фіскальної служби України, зокрема, реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства.
Так, з метою стабілізації економічного сектору держави Указом Президента України від 15 березня 2017 року №6272017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України».
Цим Указом тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування, згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення в межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення.
Забезпечення виконання цього рішення покладено на ряд правоохоронних органів, в тому числі - і на підрозділи податкової міліції ДФС.
Статтею 348 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що податкова міліції складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції (підпункт 348.1 Кодексу).
Згідно із статтею 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» до суб'єктів боротьби з тероризмом належить, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи; відповідно до статті 5 цього Закону «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, здійснює контрольно-дозвільні процедури з переміщення товарів (вантажів) у районі проведення антитерористичної операції, вживає заходів для виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з фінансуванням тероризму, здійснює інші заходи із запобігання та припинення злочинів у сфері оподаткування, митній та бюджетній сферах, злочинів, пов'язаних з відмиванням, легалізацією, розкраданням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями».
Забезпечення реалізації вказаної функції належить до компетенції та фактично здійснюється підрозділами податкової міліції у складі ДФС, які виконують службові (бойові) завдання в районах здійснення АТО/ООС відповідно до Указу Президента України від 15 березня 2017 року №62/2017 про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», Указу Президента України від 20 квітня 2018 року №116/2018 про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганських областях», Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року №2268-VIII (із змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2017 року № 815 «Про затвердження Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» (із змінами).
Статтею 4 Закону У країни «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що у разі реорганізації або перейменування центральних органів виконавчої влади, перелічених у цій статті, їхні функції у сфері боротьби з тероризмом можуть переходити до їх правонаступників, якщо це передбачено відповідними актами Кабінету Міністрів України та Президента України.
Відповідно до підпункту 601 пункту 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 (із змінами), ДФС відповідно до покладених завдань здійснює контрольно-дозвільні процедури з переміщення товарів (вантажів) у районі проведення антитерористичної операції.
На сьогоднішній день відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (далі - постанова №1200) ДФС реалізує державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Відповідно до частин 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі - КМУ) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби та реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби, а також з урахуванням внесених до цієї постанови змін згідно постанови КМУ № 846 від 25 вересня 2019 року «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», зокрема її підпункту 4 пункту 4, у подальшому підрозділи податкової міліції свої повноваження здійснюють у складі Державної фіскальної служби щодо виконання ними функцій з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями та інше.
Таким чином, підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (пункт 2 постанови №1200).
Окрім того, наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 29Л 1.2018 №102дск (зі змінами) затверджено Положення про управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Положення), відповідно до частини 1.1 вищевказаного Положення управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Луганській області є самостійним структурним підрозділом у складі Головного управління ДФС у Луганській області і функціонально підпорядковується Головному оперативному управлінню Державної фіскальної служби України.
Отже слід визнати, що у даній справі протокол про адміністративне правопорушення № 88 від 06 квітня 2021 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-3 КУпАП було складено співробітником УОЗ на окремих територіях зон АТО ГУ Державної Фіскальної Служби у Луганській області п/п-ком податкової міліції Є. Семенякою , тобто уповноваженою особою.
Таким чином суд апеляційної інстанції не вбачає порушень вимог статей 255, 256, 264, 265 КУпАП щодо порядку складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення № 88 від 06 квітня 2021 року за ч.1 ст.204-3 КУпАП, а також порядку проведення його особистого огляду та вилучення грошових коштів, які є об'єктом правопорушення.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, а тому відсутні передбачені п.1 ч.1 ст.247 КУпАП підстави для закриття провадження у справі, на чому наполягає сторона захисту. За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає будь-яких порушень прав ОСОБА_1 , передбачених статтею 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-3 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн., у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а право ОСОБА_1 на захист поновлено під час апеляційного розгляду справи, у якому приймала участь захисник ОСОБА_1, а сам він, будучи завчасно повідомленим про час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з'явився.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 квітня 2021 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-3 КУпАП залишити без задоволення.
Постанова є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя О.В.Рябчун