Іменем України
14 травня 2021 року м. Кропивницький
справа № 387/911/20
провадження № 22-ц/4809/462/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), Чельник О. І., Черненка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2020 року у складі головуючого судді Майстер І. П.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
13.10.2020 ОСОБА_1 , від імені якої діяла її представник адвокат Кучеренко Олена Петрівна, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути аліменти у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до закінчення навчання в коледжі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач є батьком позивача ОСОБА_1 , останній ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилося 18 років, з 01.09.2017 вона навчається у Кіровоградському медичному фаховому коледжі, форма навчання комерційна. Передбачуваний термін закінчення навчання - 30.06.2021. Позивач у зв'язку із навчанням не працює, потребує матеріальної допомоги, тому просила стягнути аліменти з відповідача на своє утримання до закінчення навчання.
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання у зв'язку із навчанням у розмірі 1/6 ( однієї/шостої ) частини всіх видів доходів відповідача щомісячно до закінчення нею навчання, а саме до 30.06.2021.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнення аліментів розпочато з 13.10.2020.
Допущено негайне виконання рішення та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, щоу зв'язку із навчанням ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги, відповідач є працездатним, офіційно працює, згідно з поданою заявою згоден сплачувати аліменти в розмірі 1/6 частини його доходу, оскільки на його утриманні є ще й малолітній син.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Позивач подала апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення в частині визначення розміру аліментів, та ухвалення нового рішення, яким змінити розмір визначених аліментів з 1/6 частини на 1/4 частини всіх видів доходів відповідача, щомісячно до закінчення навчання, а саме до 30.06.2021.
Зазначала, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Вказала, що у позовній заяві про стягнення аліментів просила суд стягнути з відповідача на її утримання 1/4 частини всіх видів його доходів. Оскільки такий розмір аліментів відповідач сплачував до повноліття позивача і був достатнім для її матеріального забезпечення.
Вона потребує батьківської допомоги, фінансової підтримки, оскільки проживає у гуртожитку в іншому населеному пункті, стипендії не отримує, навчається на комерційній основі, вартість навчання становить 55 200 грн, потрібні кошти на підручники, одяг, харчування, проїзд в транспорті. Батько має можливість сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, є працездатним, працює у Добровеличківському ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області на посаді старшого - інспектора чергового та отримує заробітну плату в розмірі більше 12 000 грн щомісячно.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК).
У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Відповідач ОСОБА_2 є батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).
Згідно довідки № 341 від 25.09.2020, виданої директором Кіровоградського медичного фахового коледжу ім. Є.Й. Мухіна, ОСОБА_1 є студенткою цього учбового закладу. Термін навчання 01.09.2017-30.06.2021. Форма навчання денна державна ( комерційна). Заклад ліцензовано за I рівнем акредитації (а.с. 6).
Відповідно до копії договору про надання освітніх послуг №37 від 01.08.2017 встановлено, що ОСОБА_1 уклала договір з Кіровоградським медичним фаховим коледжем ім. Є. Й. Мухіна про надання освітніх послуг за спеціальністю лікувальна справа, форма навчання денна. Термін навчання 4 ( чотири роки). Загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання - 55200 гривень (а.с.25).
Відповідач має ще одну дитину - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 23).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Відповідно до положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно норм ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейний Кодекс України встановлює принцип рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої доньки в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів), щомісячно на період її навчання, суд правильно врахував вказані норми закону, надав належну оцінку обставинам, що мають істотне значення для справи, зокрема, що окрім повнолітньої дочки на утриманні відповідача є малолітній син, він погодився надавати матеріальну допомогу саме у визначеному судом розмірі, відсутні докази щодо можливості відповідача сплачувати аліменти доньці, яка навчається, у визначеному позивачем розмірі - ј частки заробітку (доходу), .
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.
Керуючись ст. 7, 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді С. М. Єгорова
О. І. Чельник
В. В. Черненко