Провадження № 22-ц/803/4021/21 Справа № 206/4601/20 Суддя у 1-й інстанції - Маштак К. С. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
17 травня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2021 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Ідея Банк" про визнання кредитного договору частково недійсним, -
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Ідея Банк" (далі - АТ "Ідея Банк") про визнання кредитного договору частково недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 30 листопада 2017 року між нею та АТ "Ідея Банк" було укладено кредитний договір № В03.13022.003419458, згідно пункту 1.1 якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 37 440,00 грн. строком на 24 місяці.
Пунктом 1.10 кредитного договору була встановлена плата за обслуговування кредиту, щомісячний розмір якої був зазначений в пункті 6.1 Договору.
У зв'язку з тим, що кредитним договором була встановлена плата за обслуговування кредиту, розмір його виріс на 34 160,51 грн.
Позивач вважала, що при укладанні кредитного договору внесенням в нього плати за обслуговування кредиту були порушені її права, що є підставою для визнання цього договору частково недійсним.
Оспорюваним пунктом 1.10 кредитного договору позивачці, як позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо її кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". При цьому, надання інших послуг, за вказану плату, умовами договору не передбачено. Вказана щомісячна плата за обслуговування міститься й у пункті 6 кредитного договору, а саме у графіку щомісячних платежів.
Оскільки, позивачці було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися їй безоплатно, вказаний пункт кредитного договору є несправедливим та підлягає визнанню недійсним.
Ураховуючи викладене, позивачка просила суд визнати недійсними положення пункту 1.10 та пункту 6 кредитного договору № В03.13022.003419458 від 21 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк", щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідач у встановлений законом строк не звернувся до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції установлено, що 30 листопада 2017 року між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № В03.13022.003419458.
Згідно з пунктом 1.1 зазначеного кредитного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 37 440,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 24 місяці. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника.
Згідно з пунктами 1.4, 1.5 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку у розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 6,00 % (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,50 %, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15,50 %.
Обслуговування кредиту згідно пункту 1.10 включає в себе: надання інформації по рахунках позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
У відповідності до пункту 2.1 кредитного договору позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 30 щомісячних внесках включно до 20 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюються на транзитний рахунок з якого проводиться погашення заборгованості за договором у такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за договором, строк сплати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій (пені) згідно п.3.3.1 цього договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в тому числі дострокове погашення заборгованості за кредитом).
Пунктом 6.1 кредитного договору визначено графік щомісячних платежів за кредитним договором, та кінцевий термін повернення грошових коштів 30.11.2019.
Відповідно до пункту 5.2 договору цей договір є укладеним з дня його підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Згідно пункту 5.1 кредитного договору, позивач заявляв та гарантував, що відповідач, перед укладенням Кредитного договору повідомив позивача в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, ознайомився з тарифами Банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даного Договору вручено Відповідачем при підписанні даного договору; умови даного договору вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання використання та поширення через бюро кредитних історій, інформацію про нього, а також третім особам, у випадку невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до пункту 5.7 кредитного договору зазначено, що згідно з Законом України "Про споживче кредитування" реальна річна ставка складає 202,21138001 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) на момент укладання договору складає 78511,46 гривень. Вказані показники діють за умови своєчасного погашення позичальником грошових зобов'язань, відповідно до пункту 2.1 цього договору та за дії процентної ставки, вказаної в пункті 1.4 договору (а.с.4-5).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні 30 листопада 2017 року кредитного договору № В03.13022.003419458 відповідачем були дотримані вимоги чинного законодавства, визначені приписами статті 203 ЦК України. При цьому між сторонами кредитного договору була досягнута згода з усіх його істотних умов. До укладення оспорюваного кредитного договору, відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів" відповідачем була надана позивачу необхідна, доступна, достовірна і своєчасна інформація про умови кредитування, загальну вартість кредиту, перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, про що свідчать підписи ОСОБА_1 в оспорюваному кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту. Позивач був ініціатором укладення кредитного договору, був ознайомлений з усіма його умовами та міг погоджуватись чи не погоджуватись на відповідні умови, а тому посилання позивача на те, що відповідач не надав йому всебічної, об'єктивної та достовірної інформації про умови кредитування перед та під час укладення кредитного договору про надання споживчого кредиту суд вважав необґрунтованими.
Проте, колегія суддів з такими підставами відмови у задоволенні позову погодитися не може, виходячи з наступного.
Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, яка набрала чинності на момент укладення оспорюваного кредитного договору), цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
За статтею 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції що діяла на момент укладення договору), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
За змістом статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом -витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
Згідно пункту 1.10 кредитного договору № В03.13022.003419458
від 30 листопада 2017 року позичальнику було встановлено плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахунках позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Тобто, пунктом 1.10 кредитного договору фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування".
Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена й у пункті 6 кредитного договору, а саме у графіку щомісячних платежів.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд констатує, що положення пунктів 1.10 та 6 кредитного договору
№ В03.13022.003419458 від 30 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк", щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором є нікчемними.
Вказані висновки загалом узгоджуються із висновками Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду викладеними у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
Отже в цій частині доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими.
Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цим діянням наслідкам.
Належним способом захисту у подібному випадку є визнання відповідного права або застосування наслідків недійсності правочину, однак, з такими вимогами позивачка до суду не зверталась, а суд у відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вказані висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14 (провадження № 14-90цс19), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 362/2861/17 (провадження № 61-40342св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 335/5897/16-ц (провадження № 61-10557св19) від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними положень пунктів 1.10 та 6 кредитного договору № В03.13022.003419458 від 30 листопада 2017 року не підлягають задоволенню саме у зв'язку із обранням неналежного способу захисту.
Оскільки обставини справи судом першої інстанції в цій частині встановлені повно та ухвалено по суті правильне рішення, проте судом неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржене судові рішення підлягає зміні, шляхом зміни мотивів відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними положень пунктів 1.10 та 6 кредитного договору № В03.13022.003419458 від 30 листопада 2017 року.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на наведене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, але помилився щодо мотивів такої відмови. А тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виклавши мотивувальну частину оскарженого судового рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2021 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2021 року - змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 17 травня 2021 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко