Провадження № 22-ц/803/3234/21 Справа № 2-5388/11 Головуючий у першій інстанції: Ткаченко Н. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
12 травня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,
при секретарі Догоновій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2020 року по справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Астахов Денис Анатолійович, про визнання дій протиправними та скасування постанов, -
23 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця, посилаючись на те, що 24.02.2020 старшим державним виконавцем Новокаховського МВДВС ПМУ МЮ (м. Одеса) Стрілько М.С. було відкрито виконавче провадження № 61363325 за виконавчим листом Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості. 02.04.2020 матеріали виконавчого провадження передані до ВПВР УЗПВР у Херсонській області ПМУ МЮ (м. Одеса) на підставі постанови начальника УЗПВР у Херсонській області про передачу виконавчого провадження. На сьогоднішній день, виконавче провадження № 61363325 перебуває на примусовому виконанні у ВПВР УЗПВР у Херсонській області ПМУ МЮ (м. Одеса). Представник заявника вважає неправомірними дії старшого державного виконавця Новокаховського МВДВС ПМУ МЮ (м. Одеса) щодо відкриття виконавчого провадження 24.02.2020, оскільки банком пропущений строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, виконавчий лист не містить дату народження ОСОБА_1 , резолютивна частина виконавчого листа не відповідає резолютивній частині рішення суду, і у виконавчому листі не зазначений строк його пред'явлення до виконання. Крім того, представник заявника посилається у скарзі на неправомірність дій начальника УЗПВР у Херсонській області ПМУ МЮ (м.Одеса) щодо передачі матеріалів виконавчого провадження з одного відділу виконавчої служби до іншого, оскільки відсутні підстави для такої передачі, визначені ч. 3 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження та п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. Тому заявник просив визнати неправомірними дії щодо відкриття виконавчого провадження №61363325 на підставі постанови від 24.02.2020, визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2020, визнати неправомірними дії щодо передачі виконавчого провадження, визнати неправомірною та скасувати постанову начальнику управління від 01.04.2020 про передачу виконавчого провадження, визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 02.04.2020 про передачу виконавчого провадження, визнати неправомірною та скасувати постанову від 08.04.2020 про прийняття виконавчого провадження.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про задоволення скарги у повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і змісту скарги, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.
Місцевим судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2011 по цивільній справі №2-5388/11 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «УФА«Верус», ОСОБА_1 , ТОВ «Все для соків» про стягнення заборгованості, позовні вимоги банку були задоволені частково та стягнуто з ТОВ «Все для соків» суму 13055217,91 грн та судові витрати. В іншій частині вимог відмовлено.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2013 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2011 по цивільній справі №2-5388/11 скасовано за нововиявленими обставинами в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором та стягнуті грошові кошти в розмірі 13055217,91 грн.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 21.02.2020 представником АТ КБ «ПриватБанк» Дубініним Р.В. до Новокаховського МВДВС ГТУЮ у Херсонській області була подана заява про відкриття виконавчого провадження разом із виконавчим листом Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська №2-5388/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми заборгованості у розмірі 13055217,91 грн (а.с.101-102, 105-106 т.1).
Постановою старшого державного виконавця Новокаховського МВДВС ПМУ МЮ (м. Одеса) Стрілько М.С. від 24.02.2020 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-5388/11 (8/201/35/2013), виданим 07.02.2014 (а.с.108 т.1).
01 квітня 2020 року постановою начальника УЗПВР у Херсонській області ПМУ МЮ (м.Одеса) Астахова Д.А. у зв'язку з недостатньою чисельністю особового складу Новокаховського МВДВС ПМУ МЮ (м.Одеси) та значним навантаженням виконавчих проваджень на кожного державного виконавця, що впливає на своєчасність вчинення виконавчих дій, керуючись ст.24 Закону України «По виконавче провадження» та розділом V Інструкції про організацію примусового виконання рішень, затвердженої наказом МінЮста України від 02.04.2012 № 512/5, матеріали виконавчого провадження № 61363325 передані до ВПВР УЗПВР у Херсонській області ПМУ МЮ (м. Одеса). У постанові також зазначено, що передачу виконавчого провадження необхідно здійснити до 06.04.2020 (а.с.119 т.1).
Постановою державного виконавця Новокаховського МВДВС ПМУ МЮ (м.Одеса) Стрілько М.С. від 02.04.2020 матеріали виконавчого провадження №61363325 передані до ВПВР УЗПВР у Херсонській області ПМУ МЮ (м. Одеса) (а.с.117 т.1), а постановою старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській області ПМУ МЮ (м. Одеса) Пхіденком О.С. матеріали виконавчого провадження прийняті до виконання (а.с.123 т.1).
З наданої копії виконавчого документу № 2-5388/11, який 07.02.2014 виданий АТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що зверненню стягувача 21.02.2020 у виконавчу службу передувало звернення до виконавчої служби у жовтні 2014 року.
Постановою від 10.10.2014 головним державним виконавцем ВПВР ДВС України Кошкером І.А. було відкрито виконавче провадження № 45041326 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 13055217,91 грн (а.с.5 т. 2), а 10.09.2019 постановою головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Іванютою І.М. виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.6 т. 2).
У постанові від 10.09.2019 головний державний виконавець Іванюта І.М. зазначив, що виконавчий лист може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 10.09.2022.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною другою статті 451 ЦПК України передбачено, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Пунктом 1 частини 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання , а частиною 5 передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим доказам у їх сукупності, встановивши, що виконавчий лист може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 10.09.2022; встановивши, що АТ КБ «ПриватБанк» звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження 21.02.2020, тобто АТ КБ «ПриватБанк» не пропущений трирічний строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, - колегія дійшла висновку, що дії старшого державного виконавця Новокаховського МВДВС ПМУ МЮ (м. Одеса) Стрілько М.С. та постанова щодо відкриття виконавчого провадження є правомірними.
Доводи апелянта про те, що виконавчий лист не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», в ньому не зазначена дата народження боржника ОСОБА_1 , резолютивна частина виконавчого листа не відповідає резолютивній частині рішення, і в ньому не зазначений строк пред'явлення рішення до виконання, суд також оцінює критично, з огляду на наступне.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», з відповідними змінами та доповненнями, у виконавчому документі зазначаються прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
Таким чином, зазначення дати народження боржника - фізичної особи не є обов'язковим, оскільки вказується лише за наявності, і відсутність таких даних у виконавчому листі не має наслідком повернення виконавчого листа стягувачу.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 22.08.2018р. у справі № 471/283/17-ц (провадження №61-331св18) та від 27.12.2018р. у справі № 469/1357/16-ц (провадження №61-32698св18).
Приймаючи до уваги, що у постанові від 10.09.2019 головного державного виконавця Іванюти І.М. зазначено, що виконавчий лист може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 10.09.2022, колегія приходить до висновку, що незазначення безпосередньо у вказаному вище виконавчому листі строку пред"явлення його до виконання, у даному випадку, не свідчить про неправомірність дій та постанови державного виконавця щодо відкриття провадження.
Доводи апелянта про наявність помилки у виконавчому листі в частині номеру кредитного договору (в одній літері) не свідчать про наявність підстав для задоволення скарги, оскільки у разі наявності помилки у виконавчому документі, стягувач та боржник мають право відповідно до вимог ст. 432 ЦПК України звернутися до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому документі.
Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Посилання апелянта на те, що дії та постанови щодо передачі виконавчого провадження суперечать п.4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністра юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та ч.3 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», є необгрунтованими, виходячи з наступного.
Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII визначені особливості підвідомчості виконавчих проваджень органам державної виконавчої служби та утворення виконавчих груп. Зокрема, ч. 3 цієї статті передбачено, що у разі відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби, утворення виконавчої групи, якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного органу державної виконавчої служби до іншого.
Аналогічне положення міститься у п. 5 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. За № 489/20802, з відповідними змінами та доповненнями.
Передача виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України (ч. 4 ст. 25 Закону № 1404-VIII).
Тобто, Закон України «Про виконавче провадження» наділяє орган державної виконавчої служби дискреційними повноваженнями щодо передачі виконавчих проваджень; перелік підстав для передачі не є вичерпним.
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №657/233/14-ц.
Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, скаржником не наведено обґрунтування та не доведено факту порушення його прав та законних інтересів у зв"язку з передачею вказаного вище виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого.
З урахуванням викладеного, відсутні правові підстави для задоволення похідної вимоги скарги щодо визнання неправомірною та скасування постанови від 08.04.2020 року про прийняття вищевказаного виконавчого провадження до виконання.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків районного суду, тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали місцевого суду без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді