Справа № 530/941/20
Провадження № 2/723/860/21
14 травня 2021 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд
Чернівецької області в складі:
головуючого судді Бужори В.Т.,
при секретарі Дячук А.В.
розглянувши в судовому засіданні в м.Сторожинець у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за розпискою,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за розпискою в сумі 8100 (вісім тисяч сто) гривень.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ним було передано відповідачу грошові кошти в сумі 8100 грн., на підтвердження отримання коштів відповідачем надано особисто письмові розписки від 09 липня 2017 р, із зазначенням умов їх повернення.
Посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором позики та не повертає в добровільному порядку суму позики, позивач просив стягнути з відповідача борг в розмірі 8100 (вісім тисяч сто) гривень, а також понесені судові витрати.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак його представник ОСОБА_3 направив заяву в якій просив справу розглядати у його відсутності позовні вимоги задоволити, посилаючись на викладені в позові обставини.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнав.
Із наданого ОСОБА_2 відзиву вбачається, що він вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на законодавство, та зазначив, що влітку 2017р. він займав посаду голови правління кредитної спілки «Зіньківська» та в силу його посадових обов'язків отримував грошові кошти від клієнтів спілки та надавав відповідні розписки. Вказує на те, що згідно розписок неможливо точно ідентифікувати особу ОСОБА_1 , що унеможливлює ідентифікацію позивача як позикодавця за вказаними борговими документами, позивачем не надано жодних доказів про те, що саме він має право на стягнення коштів за наданими розписками, не обґрунтував у встановлений законодавством спосіб розмір коштів, які він бажає стягнути. Тому відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з положеннями ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором ( ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Так, в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 зазначено, що "відповідно до норм ст.ст.1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання".
Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 визначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки".
Судом встановлено, що між сторонами існують зобов'язання за договором позики. В підтвердження укладення договору між сторонами є боргові документи, власноручно написані відповідачем у формі розписки, яка посвідчує передачу позивачем відповідачу грошової суми в розмірі 8100 (вісім тисяч сто) гривень, відповідач зобов'язувався повернути кошти у сумі 1100 (одна тисяча сто) гривень до 09.08.2017 р., у сумі 7000 (сім тисяч) гривень до 09.08.2018р..
Копії розписок були надані суду, та підтверджує наявність невиконаного боргового зобов'язання відповідача перед позивачем.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
З досліджених в судовому засіданні розписок вбачається, що сторонами в письмовій формі зафіксовані істотні умови договору позики, а саме: предмет позики - грошові кошти та строк повернення боргу.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача судові витрати.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за розпискою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Сторожинецьким РВ УМВС в Чернівецькій області від 18.04.2002 року, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області від 11 лютого 2003року, жителя АДРЕСА_2 , борг за договором позики в розмірі 8100 (вісім тисяч сто) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Сторожинецьким РВ УМВС в Чернівецькій області від 18.04.2002 року, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області від 11 лютого 2003року, жителя АДРЕСА_2 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, до Чернівецького апеляційного суду через Сторожинецький районний суд Чернівецької області.