Єдиний унікальний номер 725/2857/21
Номер провадження 2/725/512/21
14.05.2021 року м. Чернівці
Суддя Першотравневого районного суду м. Чернівці Федіна А.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Л.Каденюка» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -
У травні 2021 року позивач звернулась до суду з вище вказаним позовом та просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 708937,15 грн., що складається з наступного: виплата заробітної плати за час вимушеного прогулу без урахування індексації за 7 місяців за період з 29.09.2020 року по 19.04.2021 року - 450 553,32 грн.; розрахунок компенсації за 23 календарні дні невикористаної відпустки - 41 121,93 грн.; розрахунок допомоги у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю - 135 881,16 грн.; заробітна плата з моменту звільнення 31.03.2021 по 19.04.2021 року (дату отримання трудової книжки) 14 роб. днів - 25 030,74 грн.; гонорар за надання правової допомоги - 46350,00 грн.; вартість моральної шкоди - 10 000,00 грн. Також, просила допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць, яка становить 32182,36 грн.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до вимог ст. 184 ЦПК України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Так, дана позовна заява підлягає залишенню без руху, як така, що не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в абз. 4 п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 відповідні документи щодо сплати судового збору подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
У тексті позовної заяви позивач посилається на вимоги п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, таким чином вважаючи, що за звернення до суду з даним позовом вона звільнена від сплати судового збору, натомість з такими висновками позивача погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У відповідності до вимог ст. 2 вказаного Закону, до структури заробітної плати входять: 1) основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; 2) додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; 3) інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Таким чином, додатковою заробітною платою можуть вважатися не будь-які гарантійні і компенсаційні виплати, а лише ті гарантійні і компенсаційні виплати, які роботодавець виплачує працівникові у зв'язку із виконуваною ним роботою за трудовим договором.
З урахуванням вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити в сукупності з положеннями Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, яка відповідно до преамбули, що містить у ній, розроблена відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року № 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків.
Так, відповідно до пункту 1.3 вказаної Інструкції, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 зазначеної Інструкції (зокрема п. 3.2, 3.3, 3.9), до них відносяться допомога та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування: допомога по тимчасовій непрацездатності, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації, та нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
Тобто допомога та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування: допомога по тимчасовій непрацездатності, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто такі суми не входять до структури заробітної плати.
Отже, вимога про стягнення суми грошових коштів за листками непрацездатності (розрахунок допомоги у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю) не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати, тому не може бути віднесена до категорії пільгових вимог відподіно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
У відповідності до роз'яснень, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року, подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. У разі об'єднання позовних вимог судовий збір обчислюється із загальної суми позову.
З тексту позову вбачається, що окрім іншого позивач також звернулась до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди та така вимога також не відновиться до тих за якими п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» встановлюються пільги щодо сплати судового збору.
Таким чином, за вимогами про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн., а також про стягнення допомоги у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю в сумі 135881,16 грн. позивач не звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору у зв'язку з віднесенням позивача до пільгової категорії громадян (особи з інвалідністю I та II груп, громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи) матеріали позовної заяви не містять.
Отже, сума позовних вимог за якою позивач не звільнена від сплати судового збору становить 145881,16 грн. та з урахуванням встановлених ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмірів ставок судового збору, сума судового збору, який слід сплатити позивачу за звернення до суду з даним позовом встановить 1458,81 грн. (Реквізити для сплати судового збору: Рахунок - UA128999980313151206100024405; МФО- 899998; Код класифікації доходів бюджету - 22030101; Отримувач коштів- Чернів.ГУК/Чернів.ТГ(Перш.с.)/22030101; Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37836095; Банк отримувача коштів - Казначейство України (ел.адм.подат.); Назва суду -Першотравневий районний суд м. Чернівці).
Враховуючи те, що позивачем не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору у вказаному вище розмірі, а також відсутні посилання на докази щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, позовна заява підлягає залишенню без руху.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 184, 258, 260, 272, 353 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Л.Каденюка» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні залишити без руху, надавши позивачу з дня отримання ним даної ухвали 5-денний строк для усунення недоліків, вказаних в описовій частині ухвали.
У разі невиконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у вказаний строк, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Відповідно до ст.353 ЦПК України ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці А. В. Федіна