Справа № 628/870/21
Провадження № 2/628/541/21
17 травня 2021 року Куп'янський міськрайонний суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Шиховцової А.О.,
за участю секретаря - Шевченко О.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Куп'янську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», представник позивача: Дашко В.М., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ «ПриватБанк», представник позивача: Дашко В.М., звернувся до суду з позовною з вимогою до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом, посилаючись на те, що 06.02.2009 року сторони уклали договір № б/н, відповідно якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, який у подальшому збільшився до 9000 грн., на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, що передбачено умовами договору, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов'язався сплачувати платежі, встановлені договором. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач узяті на себе зобов'язання щодо повернення суми кредиту належним чином не виконав, у результаті чого заборгованість за даним договором станом на 25.02.2021 року склала 11556,06 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9326,31 грн., в тому числі за простроченим тілом кредиту - 9326,31 грн., заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом - 2229,75 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.
Також позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати у сумі 2270,00 грн., сплачені ним при поданні позову до суду.
Ухвалою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 26.03.2021 р. дану справу прийнято до розгляду та відкрито провадження та справу призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача АТ «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові. Просив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином у відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток, копії позовної заяви та додатків до неї на адресу, зареєстровану у встановленому законом порядку, однак були повернуті до суду не врученими з відміткою працівника поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», «адресат відстуній за вказаною адресою».
Згідно положень ч. 1 ст. 131 ЦПК України, судова повістка надсилається учасникам справи на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
З вищенаведених обставин вбачається, що суд належним чином повідомляв відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань, чим надавав можливість приймати участь у змагальному процесі, із реалізацію всіх прав учасника процесу, передбачених цивільним процесуальним законодавством.
Відповідач в установлений ч. 7 ст.178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
За таких обставин, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що 06.02.2009 року відповідачкою ОСОБА_1 підписана заява згідно якої вона виявила бажання оформити на своє ім'я кредитку «Універсальна» «55 днів пільгового періоду» у гривні в АТ КБ «Приватбанк», та на підставі якої було відкрито картковий рахунок 06.02.2009 року на її ім'я, видано картку з встановлення кредитного ліміту, який у подальшому було збільшено до 9000 грн. Також відповідачем підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» «55 днів пільгового періоду», в якій передбачено базова процентна ставка на місяць, розмір щомісячних платежів, строк їх внесення, розмір комісії, пені за несвоєчасне погашення заборгованості, штрафи, та була ознайомлена з фінансовими умовами надання кредитки (а.с.15,16).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ч. 1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений кредитний договір, АТ КБ «Приватбанк» відкрито на ім'я відповідачки ОСОБА_1 картковий рахунок із встановленим кредитним лімітом, видано кредитну картку № НОМЕР_1 , дата відкриття 06.02.2009 р., номер останньої пере випущеної картки - НОМЕР_2 , дата відкриття - 23.08.2019 р. термін дії - 05/23, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» (а.с.14). Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 підтверджується встановлення кредитного ліміту та його збільшення до 9000 грн. 23.08.2019 р. (а.с.13). Користування відповідачкою кредитними коштами за допомогою цієї кредитної картки підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку (а.с.36-43), яка є належним доказом, що узгоджується з правовою позицією, неодноразово висловленою у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц, від 20.10.2020 № 456/3643/17.
Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З розрахунку заборгованості по кредитному договору № б/н від 06.02.2009 року вбачається, що користуючись встановленим кредитним лімітом, погашення заборгованості відповідачем здійснювалося нерегулярно, у зв'язку з чим, виникла заборгованість за тілом кредиту, в тому числі простроченому літу - 9326,31 грн., яка залишається непогашеною (а.с.5-12). Отже, використану суму кредитних коштів відповідач повинен повернути банку відповідно до положень ст.ст. 526, 628, 1049, 1054 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № б/н від 06.02.2009 року, заборгованість відповідача за простроченими відсотками складає 2229,75 грн. (а.с.5-12).
Таким чином, у зв'язку з порушенням умов кредитного договору відповідачем, з останнього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором б/н від 06.02.2009 року, яка складається із: заборгованість за тілом кредиту - 9326,31 грн., в тому числі за простроченим тілом кредиту - 9326,31 грн., заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом - 2229,75 грн. Отже, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 12 13, 78, 79, 89, 141, 206, 264, 265, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 610, 611, 612, 623, 625, 1054, 1048-1050 ЦК України, ст. 61 Конституції України, суд,-
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», представник позивача: Дашко В.М., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, р/р № НОМЕР_4 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за договором кредиту № б/н від 06.02.2009 року станом на 25.02.2021 р. у розмірі 11556,06 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість гривень 06 копійок), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.(дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Куп'янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк апеляційної скарги, з дня проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Головуючий А.О.Шиховцова