Справа № 393/509/20
14.05.2021 року Долинський районний суд Кіровоградської області
у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,
за участю секретаря Поліщук Т.І.,
представника ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРО ВІТА ЛМ» до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
Приватне сільськогосподарське підприємство «АГРО ВІТА ЛМ» (далі - ПСП «АГРО ВІТА ЛМ») звернулось до суду з цим позовом до відповідача та просить стягнути з нього на свою користь 119475,95 грн з урахуванням індексу інфляції та 3807,86 грн 3 процентів річних.
Позов мотивує тим, що між Приватним сільськогосподарським підприємством «Червона Калина», що в подальшому перейменовано в ПСП «АГРО ВІТА ЛМ» та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі на строк десять років, що був зареєстрований у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040837500118 від 24 жовтня 2008 року.
Предметом договору була земельна ділянка площею 7,30 га. Орендна плата вноситься одноразово до 25 грудня та складає 3202 грн на рік. Орендна плата може бути видана за згодою сторін у грошовій або натуральній формі.
Орендар за договором зобов'язаний за десять років сплатити 32020 грн орендної плати. Фактично ним за десять років сплачено 147002,37 грн, зокрема 105000 грн в якості авансу в рахунок майбутніх років, що встановлено рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2020 року.
Позивач вважав, що грошові кошти одержані відповідачем, які перевищують розмір щорічної орендної плати, будуть зараховані в рахунок майбутніх періодів дії договору, у тому числі із змінами.
18 липня 2019 року орендар звернувся до орендодавця з претензійною вимогою у сумі 116894,01 грн про повернення переплати з орендної плати, права користування якою орендодавець його позбавив.
Після цього ПСП «АГРО ВІТА ЛМ» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення цих коштів, однак рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2020 року у позові відмовлено.
Цим рішенням від 11 березня 2020 року встановлено отримання відповідачем грошових коштів в рахунок майбутніх платежів в сумі 105000 грн.
ПСП «АГРО ВІТА ЛМ» вважає, що 116894,01 грн є авансом майбутніх платежів, строк внесення яких ні договором, ні законом не встановлений, які відповідачем отримані.
Відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на позовну заяву. Позов не визнає та просить відмовити у ньому.
Відповідач заперечує отримання ним від позивача грошових коштів в сумі 105000 грн, а видатковий касовий ордер не належить Приватному сільськогосподарському підприємству «Червона калина». Грошові кошти не проведено за бухгалтерським обліком.
ОСОБА_2 зазначає, що згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 15 квітня 2021 року № 8994, ним не отримано доходів на суму 105000 грн.
Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2020 року не підтверджується отримання відповідачем грошових коштів, оскільки у цій справі судом не досліджувалась природа виникнення заборгованості.
ПСП «АГРО ВІТА ЛМ» надіслало до суду відповідь на відзив. Зазначає, що видатковий касовий ордер від 7 серпня 2011 року є доказом, яким суд у справі № 393/478/19 встановив обставини.
У судове засідання представник ПСП «АГРО ВІТА ЛМ» не з'явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує.
Представник відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у ньому.
Суд, заслухавши пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову у позові з таких підстав.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Судом установлено, що 1 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Червона Калина», що в подальшому було перейменовано на ПСП «АГРО ВІТА ЛМ» укладено договір оренди землі, що зареєстрований у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 жовтня 2008 року за № 040837500118 (а. с. 20-23, далі - Договір).
За цим Договором в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,30 грн. Договір укладено на 10 років. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4 проценти від нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнта індексації, що складає 3202 грн на рік. За згодою сторін орендна плата може бути видана у формі грошовій та натуральній. Орендна плата вноситься один раз на рік до 25 грудня. Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Згідно з видатковим касовим ордером від 7 серпня 2011 року ОСОБА_2 отримав аванс за оренду землі майбутніх років в сумі 105000 грн (а. с. 11).
У 2012 року відповідно до інформації про видачу зерна, ОСОБА_2 отримав 1 т зерна на суму 2000 грн (а. с. 12).
У подальшому, згідно з видатковими касовими ордерами від 27 квітня 2015 року, від 27 жовтня 2015 року, від 10 листопада 2016 року, від 15 листопада 2017 року, від 4 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 отримав від відповідача орендну плату, відповідно 5625 грн, 1875 грн, 8275,22 грн, 9000 грн, 9000 грн (а. с. 13-17).
Всього за вищезазначеними документами ОСОБА_2 отримано від ПСП «АГРО ВІТА ЛМ» за оренду землі 140775,22 грн.
Суд не приймає доводи відповідача про те, що ним не отримано від позивача орендну плату на суму 105000 грн, а докази цьому на його думку є неналежними.
Видатковий касовий ордер містить достатньо даних, що свідчать про отримання ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 105000 грн як аванс за оренду землі в рахунок майбутніх платежів. Цей документ підписаний відповідачем про отримання грошових коштів, а також керівником орендаря.
ОСОБА_2 у свою чергу не надано належних та допустимих доказів, що спростовують його підпис в видатковому касовому ордері від 7 серпня 2011 року, а також, які свідчать про іншу природу цих грошових коштів або їх неотримання.
Матеріали справи також не містять будь-яких фактичних даних, що свідчать про наявність між сторонами інших правовідносин з приводу оренди землі, а не цих, які є предметом дослідження у цій справі.
Окрім цього, рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2020 року у справі № 393/478/19 між цими ж сторонами, встановлено отримання ОСОБА_2 від ПСП «АГРО ВІТА ЛМ» відповідно до умов договору оренди землі авансу в рахунок майбутніх платежів на суму 105000 грн (а. с. 36-43).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).
За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
За положеннями ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 614 ЦК України передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2020 року було відмовлено у позові ПСП «АГРО ВІТА ЛМ» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів. Предметом цього позову було стягнення тих самих грошових коштів, що є предметом спору у цій справі, однак з підстав їх отримання відповідачем безпідставно (ст. 1212 ЦК України).
Позивач у цій справі зазначає, що відповідач отримав за договором оренди землі орендну плату в розмірі, що перевищує розмір визначений змістом зобов'язання, а тому зобов'язаний її повернути на його вимогу й, оскільки цього не здійснив, переплата з орендної плати підлягає стягненню на його користь.
З огляду на вищезазначене, суд розглядає цей спір в контексті стягнення спірної грошової суми внаслідок порушення відповідачем зобов'язання за договором оренди землі, тобто у зв'язку із невиконанням обов'язку визначеного змістом зобов'язання з повернення отриманої в більшому розмірі орендної плати на вимогу кредитора (глава 51 ЦК України).
Однак, у змісті цього позову ПСП «АГРО ВІТА ЛМ» не зазначає, а також не надає будь-яких доказів, що свідчать про порушення ОСОБА_2 зобов'язання за договором оренди землі від 1 жовтня 2008 року, внаслідок чого з нього підлягає стягненню наперед виплачена у більшому розмірі орендна плата за цим правочином.
У свою чергу обставини цієї справи, підстава позову, вищезазначені правила, а також зміст зобов'язання між сторонами, не переконують суд про наявність підстав для задоволення позову.
Отже, суд доходить до висновку про необґрунтованість та відмову у позові ПСП «АГРО ВІТА ЛМ» до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 18, 21, 22, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 15, 16, 182, 509, 527, 530, 531, 610, 611, 614, 625 ЗК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -
Відмовити у позові Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРО ВІТА ЛМ» до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складний 17 травня 2021 року.
Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський