Справа № 388/1548/20
13.05.2021 року Долинський районний суд Кіровоградської області
у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,
за участю секретаря Поліщук Т.І.,
представника ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_3 та просить змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2016 року на 1/3 частину всіх видів заробітку (доходу), але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення наймолодшою дитиною повноліття.
Позов мотивує тим, що з 2008 року по квітнень 2021 року з відповідачкою проживали разом без реєстрації шлюбу.
У сторін є троє спільних дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З травня 2014 року сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть. Діти проживають разом із відповідачкою.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2016 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання трьох дітей в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму, щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 14 грудня 2015 року.
ОСОБА_2 стверджує, що на прохання відповідачки взяв споживчий кредит для придбання ноутбуку для дітей.
За скрутного матеріального становища кредит своєчасно ним погашено не було, а тому тепер існує заборгованість.
Крім цього відповідачка перешкоджає йому у спілкуванні з дітьми.
Оскільки після ухвалення рішення про стягнення аліментів позивач не мав роботи, тривалий час перебував на обліку як безробітний, відповідно допустив заборгованість зі сплати аліментів.
З 2018 року ОСОБА_2 проживає разом із ОСОБА_7 та ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилась спільна дитина. ОСОБА_7 перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Крім цього, разом із ним проживають діти ОСОБА_7 , які фактично перебувають на утриманні позивача.
Із серпня 2020 року ОСОБА_2 має місце роботи.
Позивач зазначає, що після сплати аліментів йому не залишається коштів в розмірі прожиткового мінімуму для спільної із співмешканкою дитини.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у ньому.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову у позові з таких підстав.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що сторони мають спільних дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 14 грудня 2015 року (а. с. 6, 7).
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з чч. 2, 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Положеннями ч. 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 192 СК України).
За змістом п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Судом при ухваленні рішення про стягнення аліментів від 16 лютого 2016 року було встановлено, що ОСОБА_2 позов визнано, він отримує допомогу по безробіттю, не має на утриманні інших дітей, непрацездатних дружини, батьків.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивача народилась дитина, ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 8 жовтня 2019 року (а. с. 14).
Тепер ОСОБА_2 працює у Фермерському господарстві «Відродження В» (а. с. 21).
Заборгованість позивача за аліментами станом на 1 серпня 2020 року становить 85013,39 грн.
Народження у позивача дитини, наявність зобов'язання за кредитом, заборгованості за аліментами, працевлаштування, позивач вважає є підставою для зменшення розміру аліментів. Зазначає, що за цього перебуває у важкому матеріальному становищі.
Позивач також стверджує, що розмір аліментів на утримання трьох дітей є більшим прожиткового мінімуму визначеного законом для нього, а йому не залишається коштів у розмірі прожиткового мінімуму для четвертої дитини, а також для утримання нової сім'ї та житла.
Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача.
На момент ухвалення судом рішення про стягнення аліментів ОСОБА_2 мав статус безробітного та отримував допомогу по безробіттю, про що суд у цьому рішенні зазначав.
Тепер позивач має місце роботи.
Розмір аліментів стягнутих з нього на користь відповідачки на утримання трьох спільних дітей становить 1/2 частину його заробітку (доходу), тобто по 1/6 частині на кожну дитину. Цей розмір аліментів на трьох дітей відповідає положенням ч. 5 ст. 183 СК України, які, зокрема, передбачають право того із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на трьох і більше дітей - половину заробітку (доходу), а також ч. 2 ст. 182 СК України щодо мінімального розміру аліментів.
Лише сам факт народження у позивача четвертої дитини та виникнення обов'язку в її утриманні без доказів погіршення матеріального становища не може бути підставою для зміни розміру аліментів у сторону зменшення.
До такого за суттю висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 9 серпня 2018 року (справа № 640/10064/16-ц).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Зміст доводів позивача для зменшення розміру аліментів свідчить про те, що сплата аліментів на трьох дітей не дає йому можливості отримати прожитковий мінімум для себе особисто, нової сім'ї, а також четвертої дитини. Тобто за рахунок зменшення розміру аліментів позивач бажає задовольнити свої інші потреби, що безумовно не є та не може бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Окремо слід зазначити, що позивач зважаючи на той розмір аліментів, який йому нараховується, щодо якого він має також заборгованість, не забезпечує прожитковий мінімум для своїх з відповідачкою трьох дітей.
Отримання будь-якого блага, у тому числі кредитних коштів, становить дохід особи, а не свідчить про погіршення матеріального становища.
Суд зазначає на тому, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів досліджується наявність підстав, передбачених у ч. 1 ст. 192 СК України, а не обґрунтованість раніше визначеного рішенням суду, що набрало законної сили розміру аліментів.
З огляду на вищезазначене, позивачем не надано суду достатньо доказів, що дають підстави згідно з положеннями ч. 1 ст. 192 СК України зменшити розмір аліментів, а відтак його позов є необґрунтованим в задоволенні якого слід відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
На підставі викладеного, керуючись статями 180-183, 192 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -
Відмовити у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів.
Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 17 травня 2021 року.
Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський