Справа № 686/24913/18
Провадження № 2/686/996/21
5 травня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд в складі:
головуючої - судді Чевилюк З.А.,
з участю секретаря судового засідання Перун А.М.,
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк Володимира Івановича про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, -
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк Володимира Івановича про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на щодо нерухомості за адресою за адресою АДРЕСА_1 .
15 травня 2017 року ОСОБА_4 набув право власності на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером №6810100000:25:003:0299 відповідно до іпотечного застереження по договору іпотеки від 09.07.2013 року. Рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на іпотечне майно прийнято приватним нотаріусом Пруняком В.І. 15.05.2017 року на підставі звернення ОСОБА_4 . Нотарус не перевірив факт отримання письмової вимоги позивачем від ОСОБА_4 , що надіслане в порядку ст.35 З.У. Про іпотеку. Не доведеним є факт надіслання письмової вимоги про виконання зобов'язань за договором позики від 09.07.2013 року та можливості звернення стягнення на іпотечне майно для ОСОБА_3 , отримання її позивачем по справі.
Нотаріусом не взято до уваги факт спливу строку позовної давності за зобов'язаннями по позиці; припинення майнової поруки відповідно до ч.4 ст.559 ЦКУ.
В судовому засіданні представник позивача та позивач вимоги позову підтримала та просили його задоволити. Від ОСОБА_4 надійшов письмовий відзив на позов, де останній заперечив позовні вимоги. Представник ОСОБА_4 позовні вимоги заперечив та просив відмовити у їх задоволені. По справі проводилась почеркознавча експертиза.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов підлягаючим задоволенню.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи(ст.575 ЦК України).
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.ст.589,590ЦК України)
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Ст. 1 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону іпотека виникає на підставі договору, закону, рішення суду.
Частинами першою, другою статті 35 цього Закону (редакції чинній на дату звернення стягнення на майно) визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені ст.12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.
Метою цієї норми є забезпечення обізнаності іпотекодавця та боржника про порушення зобов'язання, спонукання до належного виконання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Вимоги повинні формулюватися чітко та однозначно, і давати змогу адресату зрозуміти їх характер та правові наслідки невиконання.
Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.(ст37 Закону Про іпотеку вредакції чинній на дату реєстрації права власності)
У ст. 2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено визначення державної реєстрації як офіційного визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, тому ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не можна.
Предметом оскарження у цій справі є дії та рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки від 9.07.2013 року, що укладений між ОСОБА_4 (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) та містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
За укладеними договорами іпотеки передбачено право іпотекодержателя на звернення стягнення переданого в іпотеку майна у разі невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором.
Пунктом 5.1. договору іпотеки(іпотечного договору) визначено, що звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у разі невиконання або неналежного виконання виконання іпотекодавцем умов договору позики та/або цього договору.При настанні зазначених випадків іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення договору позики та зобов'язань, передбачених цим договором з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконаня цієї вимогии не менш ніж у тридцятиденний термін , та попередження про дострокове припинення договору позики та звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Як передбачено пунктом 5.3.1. позасудове врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в т.ч. шляхом прийняття предмета іпотеки у власність іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку встановленому ст.ст.36,37 Закону України «Про іпотеку».
Частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1952-IV у вказаній редакції державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт. Умови оплати праці державного реєстратора визначаються Кабінетом Міністрів України згідно із законодавством.
Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.
Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у вказаній редакції державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.
Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.
Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 1952-IV у зазначеній редакції державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;
2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;
3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;
4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;
5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;
6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;
8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;
8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;
9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.
Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.
Згідно із частиною 9 статті 15 Закону № 1952-IV у зазначеній редакції державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.
Частиною 13 указаної статті передбачено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.
Частиною першою статті 16 Закону №1952-IV у зазначеній редакціївстановлено, що заява про державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчиняє таку дію.
Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.
Частиною першою статті 19 Закону № 1952-IV у вказаній редакції встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до частини другої 2 статті 30 Закону № 1952-IV у зазначеній редакції дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 3425-XIІ Про нотаріат нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до частини першої статті 3 цього Закону у зазначеній редакції нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом № 1952-IV.
Перелік нотаріальних дій, право на вчинення яких має нотаріус, наведений у статті 34 Закону № 3425-XIІ і цей перелік не є вичерпним.
Поряд з тим нотаріусу з огляду на його правовий статус, делеговані функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реалізовувати які він може лише у випадках і в порядку, визначених Законом № 1952-IV.
Згідно із пунктом 2 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», чинного на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.
За змістом пункту першого цього Порядку встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права), що виникають на підставі <…> на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; <…> рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.
Таким чином, за наслідками аналізу наведених вище положень закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, можна дійти висновку, що нотаріус має право здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в тому разі, якщо це пов'язано з вчиненням ним нотаріальної дії з таким об'єктом нерухомості.
Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9,15 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Відповідно до проведеного експертного дослідження рекомендованих повідомлень про вручення№2901313307144 підпис про отримання виконано не ОСОБА_3 ,№2901313307152 виконано самою ОСОБА_3 ,№2901313599242 виконано не ОСОБА_3 . Досліджувані рекомендовані повідомлення представлені представником ОСОБА_4 та відсутні в матеріалах реєстраційної справи, де наявні лише копії.
Рекомендоване повідомлення про вручення за номером 2901313307144, за твердженням представника відповідача, підтверджує факт пересилання письмової вимоги від 3.02.2017 року ОСОБА_4 до ОСОБА_3 щодо виконання зобов'язань за договором позики від 09.07.2013 року та можливого звернення стягнення на іпотечне майно у зв'язку із невиконанням.
Рекомендоване повідомлення про вручення за номером№2901313307152 від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 отримано ОСОБА_3 , проте встановити зміст листа, що супроводжувало рекомендоване повідомлення не представляється за можливе, оскільки відсутні докази на підтвердження направлення саме письмової вимоги до ОСОБА_3 про виконання зобов'язань за спірним договором позики та можливість звернення стягнення на майно.
За копіями документів з Державного реєстру речових прав га нерухоме майно на підставі яких було проведено реєстраційні дії нотаріусом Пруняком В.І.(реєстраційні справи №35088068101, №35108568101) за зверненням ОСОБА_4 від 10 травня 2017 року докази вручення ОСОБА_3 повідомлення від нотаріуса Пруняка В.І. щодо наміру вчинити реєстраційні дії по іпотечному майну на користь ОСОБА_4 від13.04.2017 року відсутні. Підпис на рекомендованому повідомленні№2901313599242 виконано не ОСОБА_3 .
Судом не здобуто беззаперечних доказів, що рекомендоване повідомлення№2901313307152 супроводжувало лист від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з метою реалізації наявного іпотечного застереження по договору іпотеки від 9.07.2013 року.
В матеріалах реєстраційної справи відсутні достовірні докази того, що вимога була належним чином направлена на адресу іпотекодавця, а тому відсутні докази вручення вимоги (повідомлення) іпотекодавцю.
Повідомлення про вручення поштового відправлення має бутии вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.
Документ про оплату послуг пересилання поштового відправлення, відповідач ОСОБА_4 разом із іншими документами для проведення державної реєстрації права не подав. Тобто вимоги Порядку щодо надання документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, не виконано.Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у справі №21-1458а16, постанова від 11.04.2017 року. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду(ч.4 ст.263 ЦПК).
Крім того, відсутність на момент здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переведення права власності на предмет іпотеки оцінки нерухомого майна, свідчить про недотримання іпотекодержателем вимог Закону про процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до умов ч.3 ст. 37 Закону в редакції чинній на дату проведення реєстраційних дій, всупереч п.5.3.4договору іпотеки.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зважаючи на викладене, можна зробити висновок, що іпотекодержатель не довів виконання свого обов'язку, передбаченого як Законом № 898-IV, так і Порядком № 1127 щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, що унеможливило встановлення нотаріусом завершення 30-денного строку, сплив якого пов'язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності, державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_4 проведена всупереч норм чинного законодавства.
Таким чином, заявлений позов є підставним та таким, що підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 6, 12, 13, 81, 263 - 265, 354 ЦПК,
Позов задоволити.
Скасувати рішення приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняка Володимира Івановича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номера №35168022 та №35167557 від 15.05.2017 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, через суд першої інстанції, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги .
Позивач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 .
Відповідачі: ОСОБА_4 , Хмельницька область, Хмельницький район, с.Шаровечка.
Приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк Володимир Іванович, м.Хмельницький, вул.Проскурівського підпілля 46.
Повний текст виготовлено 14 травня 2021 року.
Суддя Хмельницького міськрайонного суду З.А.Чевилюк