Справа № 766/13139/20
н/п 2/766/3722/21
29.04.2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Рядчої Т.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Головчиної А.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в спадковому майні та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку в спадковому майні та визнання особистою приватною власністю майна,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , після смерті якого залишилось спадкове майно - частка у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 та права на частину легкового транспортного засобу марки RENAULT моделі LOGAN, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Автомобіль був оформлений на відповідачку, дружину спадкодавця, але 07.05.2019 нею відчужений на користь третьої особи.
Позивач вчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але отримав відмову у вчинені нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частки спадкового майна від квартири. Відмова нотаріуса обумовлена тим, що документи, які б підтверджували, що померлому належить саме 1/4 частки квартири (нотаріально посвідчений договір про визначення розміру часток, договір про поділ (виділ) майна), заяви від інших співвласників нерухомого майна про те, що за життя спадкодавця з ним не укладались договори про визначення розміру часток або договори про поділ (виділ) майна, із згодою цих співвласників щодо частки спадкодавця у спільному майні, зазначеним спадкоємцем не надано.
Крім цього, постановою нотаріуса від 07.08.2020 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відносно 1/4 частини легкового транспортного засобу марки RENAULT моделі LOGAN, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відмова нотаріуса обумовлена тим, що не надано документів, які посвідчують право власності спадкодавця на відповідний транспортний засіб.
Оскільки позивач не може отримати право власності на спадщину, тому просить суд визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частки зазначеної квартири в порядку спадкування за законом та стягнути з ОСОБА_4 вартість 1/4 частини легкового транспортного засобу марки RENAULT моделі LOGAN, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 47687 грн.
Ухвалою суду від 26.10.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Представник відповідачки звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому ОСОБА_4 просила визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частки у зазначеній квартирі та визнати легковий транспортний засіб марки RENAULT моделі LOGAN, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єктом права особистої приватної власності ОСОБА_4 .
Свої вимоги мотивувала наступним. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 05.09.1986 року уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті залишилось спадкове майно - частка у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 . Позивачка за зустрічним позовом вчасно звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частки спадкового майна від квартири, оскільки документи, які б підтверджували, що померлому належить саме 1/4 частки квартири (нотаріально посвідчений договір про визначення розміру часток, договір про поділ (виділ) майна), заяви від інших співвласників нерухомого майна про те, що за життя спадкодавця з ним не укладались договори про визначення розміру часток або договори про поділ (виділ) майна, із згодою цих співвласників щодо частки спадкодавця у спільному майні, зазначеним спадкоємцем не надано.
Крім цього, зазначає, що легковий транспортний засіб марки RENAULT моделі LOGAN, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був придбаний нею 26.08.2011 року за час перебування у шлюбі зі спадкодавцем, але за кошти, які належали їй оскільки особисто, 25.08.2011 р. на придбання автомобіля ОСОБА_4 отримала у позику від ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 97000 грн. Додатково зазначила, що даний автомобіль було відчужено 07.05.2019 року за 114446,73 грн.
Ухвалою суду від 02.12.2020 року прийнято зустрічний позов.
Представником позивача за первісним позовом до суду було надано відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_3 визнав вимоги про визнання права власності за ОСОБА_7 на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 , що відповідає інтересам всіх спадкоємців. Однак, просить відмовити у задоволенні вимоги щодо визнання легкового транспортного засобу об'єктом права особистої приватної власності ОСОБА_4 , оскільки вона не відповідає положенням ст.ст. 57,60, 76-79 СК України.
Представник відповідачки за первісним позовом надала до суду відзив, в якому просила повністю відмовити у позові ОСОБА_3 . Вказала, що позивач штучно створив умови для подачі позову до суду. Крім цього, легковий транспортний засіб марки RENAULT моделі LOGAN, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був придбаний ОСОБА_4 за час перебування у шлюбі зі спадкодавцем, але за кошти, які належали їй особисто.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримала заявлені позовні вимоги, щодо задоволення зустрічного позову в частині визнання права власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 не заперечувала. Щодо вимоги про визнання спірного транспортного засобу об'єктом права особистої приватної власності ОСОБА_4 просила відмовити та розподілити судові витрати.
В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом підтримала заявлений зустрічний позов, у задоволені первісного позову просила відмовити та вирішити питання розподілу судових витрат.
Дослідивши докази, допитавши свідків, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У відповідності із свідоцтвом про народження від 25 листопада 1987 року серії НОМЕР_3 виданого Міським відділом ЗАГС м. Херсона, ОСОБА_3 , є сином ОСОБА_5 , про що в книзі реєстрації актів про народження 10 червня 1980 року зроблено актовий запис №2226.
Як встановлюється свідоцтвом про укладення шлюбу від 05 вересня 1986 року серії НОМЕР_2 , виданим Комсомольським відділом ЗАГС м. Херсона, ОСОБА_4 , є дружиною ОСОБА_5 про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 05 вересня 1986 року зроблено запис №759.
У відповідності із свідоцтвом про смерть від 25.03.2019 року серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 25 березня 2019 року Суворовським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області складено відповідний актовий запис №244.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина.
Матеріалами справи встановлюється, що у відповідності до свідоцтва № НОМЕР_5 про право власності на житло від 19.11.1993 року виданого Фондом державного майна м. Херсона, квартира АДРЕСА_3 , належить на праві приватної спільної сумісної власності громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 .
У відповідності до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , легковий транспортний засіб марки RENAULT моделі LOGAN, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 26.08.2011 за ОСОБА_4 , до особливих відміток внесено: Довідка-рахунок КІМ-838173 25.0 8.2011 має право керувати ОСОБА_5 .
Згідно договору купівлі-продажу 6541/2019/1449269 транспортного засобу від 07.05.2019 року ОСОБА_4 здійснено продаж легкового транспортного засобу марки RENAULT моделі LOGAN, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Матеріалами справи встановлюється і визнається сторонами, що згідно відомостей спадкової справи №11/2019 спадок прийнято ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом подання заяв про прийняття спадщини протягом шести місяців після смерті ОСОБА_5 .
Так, заявою від 24.04.2019 року по спадковій справі №11/2019, ОСОБА_3 звернувся до Приватного нотаріусу Херсонського міського нотаріального округу Семиженко Ольги Вікторівни щодо оформлення спадкових прав.
Постановою названого приватного нотаріуса від 07.11.2019 року вих. 310/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частки спадкового майна.
Відмова нотаріуса обумовлена статтями 355, 370, 372 ЦК України, підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 з наступними змінами. Серед іншого відмовою вказано, що документи, які б підтверджували, що померлому належить саме 1/4 частки квартири (нотаріально посвідчений договір про визначення розміру часток, договір про поділ (виділ) майна), заяви від інших співвласників нерухомого майна про те, що за життя спадкодавця з ним не укладались договори про визначення розміру часток або договори про поділ (виділ) майна, із згодою цих співвласників щодо частки спадкодавця у спільному майні, зазначеним спадкоємцем не надано.
Додатково, 04.08.2020 року ОСОБА_3 звернувся повторно до Приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Семиженко Ольги Вікторівни із проханням видати свідоцтво про спадщину в розмірі 1/4 прав на легковий транспортний засіб марки RENAULT моделі LOGAN, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою названого нотаріуса від 07.08.2020 року вих. 154/02-31 відмовлено у вчиненні запитуваних ОСОБА_3 нотаріальних дій, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відносно 1/4 на легковий транспортний засіб марки RENAULT моделі LOGAN, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відмова нотаріуса обумовлена тим, що не надано документів, які посвідчують право власності спадкодавця на відповідний транспортний засіб.
Постановою від 23.11.2020 року за вих. №252/02-31 ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку у спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_5 через не надання належного документу щодо розміру частки спадкодавця у спільному сумісному майні або особистої згоди щодо цього інших співвласників спільної сумісної власності.
До матеріалів справи надано ксерокопію розписки від 25 серпня 2011 року за змістом якої ОСОБА_4 отримано від ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 97000 гривень, що є еквівалентом 12125 доларів США для придбання легкового автомобілю марки RENAULT. Ксерокопія розписки від 25 серпня 2011 року містить на зворотній сторінці ксерокопію відмітки ОСОБА_9 про те, що станом на 01 грудня 2016 року отримано суму еквівалентну 6062, 50 доларів США. Також надано ксерокопію розписки від 01 грудня 2016 року за змістом якої ОСОБА_4 зобов'язувалася повернути до 31 грудня 2021 року борг у розмірі 6062, 50 доларів США ОСОБА_6 зі сплатою процентів у розмірі 1,5 % на місяць. Копія розписки від 01 грудня 2016 року містить позначку ОСОБА_9 про те, що станом на 07.05.2019 року отримано по ній всю суму у повному об'ємі, фінансових претензій до ОСОБА_10 , не мається. Надано ксерокопію договору поруки від 25 серпня 2011 року укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 і ОСОБА_4 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_6 підтвердили факт складення розписок 25 серпня 2011 року, 01 грудня 2016 року та договору поруки від 25 серпня 2011 року, однак зазначили, що кошти брав та повертав ОСОБА_8 .
Оцінюючи встановлені судом обставини та доводи сторін суд виходить з наступних норм права.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ст. 368 ЦК України). Статті 370, 372 ЦК України регулює питання виділу частки із майна, що є у спільній власності. Відповідно до вказаної статті співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно зі статтею 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», встановлюється, що за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
Відтак, визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовних вимог за первісним і зустрічним позовами відносно належності померлому ОСОБА_5 1/4 частки в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також право власності по 1/8 частки цієї квартири за кожним із позивачів як на частку у спадковому майні, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 і успадковане ними за законом, не суперечить законові та відповідає встановленим у справі обставинам.
При вирішенні спору сторін відносно легкового транспортного засобу марки RENAULT моделі LOGAN, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 суд зважує на наступне.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі -СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (статі 60, 61 СК України).
Статтею 63 СК України регламентовано, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. При цьому, згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
За частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з частиною першою статті 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 наведено на тому, що згідно статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четвертої статті 65 СК України).
У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Разом із цим, як встановлюється із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , легковий транспортний засіб марки RENAULT моделі LOGAN, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 26.08.2011 за ОСОБА_4 , а отже автомобіль придбано за життя ОСОБА_5 і у період шлюбу із ним ОСОБА_4 , що відносить цей автомобіль до спільного сумісного майна названого подружжя.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Положення зазначеної норми закону, свідчать про те, що оскільки на момент відкриття спадщинизазначений легковий транспортний засіб відносився до спільної сумісної власності подружжя, його 1/2 частки повинна увійти до складу спадщини. Натомість, 07.05.2019 року ОСОБА_4 відчужено легковий транспортний засіб на користь іншої особи, чим порушено право ОСОБА_3 , як спадкоємця першої черги, на спадкування частки вказаного автомобіля.
За правилом частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, згідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відтак, оскільки легковий транспортний засіб марки RENAULT моделі LOGAN, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за змістом статті 183 ЦК України є неподільною річчю, виділення його часток у володіння кожного із спадкоємців є неможливим та не вирішить спору щодо цього майна, а тому в даному випадку поділу підлягає вартість такого автомобіля. Одночасно, з урахуванням того, що автомобіль ОСОБА_4 відчужений за договором купівлі продажу від 07.05.2019 року за 114446,73 грн., тобто після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги за законом, має право на відшкодування вартості 1/4 частки автомобіля.
Відхиляючи доводи ОСОБА_4 відносно віднесення спірного легкового транспортного засобу до її особистої власності суд керується наступним.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої передбачено, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Перелік майна є вичерпним.
Таким чином, виключно у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно зі статтею 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
В аспекті посилань ОСОБА_4 на запозичення коштів для придбання легкового транспортного засобу, їх віднесення до власних коштів і покази свідків в доведення відповідного, суд наголошує, що показами свідків не можуть доводитися факти й встановлюватися обставини виконання зобов'язань, у тому числі погашення боргу за особисті кошти тощо. Укладення кредитного договору, договору позики на придбання майна одним із подружжя, з урахуванням приписів статей 60, 61, 65 СК України не дає підстав вважати, що таке майно придбано за особисті кошти одного із подружжя за умов неспростування презумпції спільності права власності подружжя на це майно, адже самі по собі договори позики, кредитні договори які вчиненні під час шлюбу, вважаються такими, котрі укладені виключно в інтересах сім'ї. При цьому, належних і допустимих доказів на підтвердження факту погашення ОСОБА_4 позики чи кредитного договору на придбання спірного транспортного засобу за рахунок її особистих коштів останньою не надано, а відтак презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно, нею не спростована. Аналогічні висновки наведені у постанові від 19.06.2019 року Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №756/8206/15-ц, котра розглянута за схожих правовідносин сторін.
Доводи ОСОБА_4 про отримання коштів на придбання легкового транспортного засобу в дар не знайшли свого підтвердження належними доказами та суперечать обставинам викладеним самою ОСОБА_4 у зустрічній позовній заяві та відзиві на первісну позовну заяву, в яких показано на взяття нею коштів у позику особисто під придбання легкового транспортного засобу RENAULT.
Відтак, за встановлених обставин віднесення легкового транспортного засобу марки RENAULT моделі LOGAN, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до об'єктів права особистої власності, є неправильним та суперечить нормам матеріального права, що в свою чергу нівелює правовий режим спільного сумісного майна подружжя, закріпленого законодавцем в ЦК України та в СК України, а отже відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_4 в частині визнання спірного авто її особистою власністю.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 368,370,372,1216,1217,1261 ЦК України, ст.ст. 57,60,70,71 СК України, керуючись ст. ст. 81, 82, 141, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в спадковому майні задовольнити частково.
Визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частки у квартирі АДРЕСА_1 , як на частку у спадковому майні, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 і успадковане за законом.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартість 1/4 легкового транспортного засобу марки RENAULT моделі LOGAN, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 28611,70 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 420,40 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в спадковому майні та визнання особистою приватною власністю майна задовольнити частково.
Визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частки у квартирі АДРЕСА_1 , як на частку у спадковому майні, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 і успадковане за законом.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Позивач за первісним позовом: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_4 )
Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_5 ).
Суддя: Т.І. Рядча