Справа № 654/3692/20
Провадження №2/654/708/2021
13 травня 2021 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Сіянка В.М.,
за участю секретаря Петришак В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Гола Пристань Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
22 жовтня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 01.09.2010 ОСОБА_2 було підписано заяву б/н, згідно з якою вона отримала кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Одержання та використання кредитних коштів покладає на позичальника обов'язок погашати заборгованість по кредиту, відсоткам та іншим зобов'язанням, які передбачені умовами угоди.
Оскільки ОСОБА_2 зобов'язання за договором належним чином не виконує, позивач просив стягнути з неї на користь банку заборгованість у загальному розмірі 77369,69 грн, яка складається з: 38841,75 грн заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн заборгованості за поточним тілом кредиту, 38841,75 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 13572,88 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, 24955,06 - пеня, 0,00 - комісія, та судові витрати по справі.
Справу розглянуто згідно ч.3 ст.211 ЦПК України у відсутності представника позивача, який заявою просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, як вбачається з письмових пояснень, які містяться в матеріалах справи, позов не визнає, оскільки отримувала в банку кредитну картку з лімітом 500 грн, а відповідно до розрахунку, що наданий позивачем, тіло кредиту поступово збільшувалося. Позивачем не надано доказів, що між сторонами виникли кредитні відносини, анкета заявника не підписана самим заявником. Умови кредитування не містять підпису відповідачки, а тому в позові слід відмовити враховуючи висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.09.2010 ОСОБА_2 , яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_3 , була підписана Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 14). За її змістом, ознайомившись з Умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами ПриватБанку, ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку Кредитка «Універсальна». На підставі даної заяви ПАТ КБ «Приват Банк» надав відповідачу платіжну картку (кредитку) та ПІН код зі встановленим на ній кредитним лімітом в сумі 500,00 грн. з можливістю його зміни (зменшення або збільшення) банком в односторонньому порядку. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи. В заяві про перегляд заочного рішення відповідачка визнає факт отримання кредитної картки в АТ КБ «ПриватБанк» з кредитним лімітом 500 грн (а.с. 97).
У заяві від 01.09.2010 також зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідачки про те, що Анкету-заяву вона особисто не підписувала, з огляду на їх недоведеність. З'ясування питання ідентифікації виконавця підпису в цьому документі можливе лише при проведенні судової почеркознавчої експертизи, призначення якої має визначальне значення для встановлення обставин справи та є способом реалізації основоположних засад цивільного судочинства - змагальності сторін, доведеності та переконливості їх доводів та доказів перед судом. Обов'язок доказування невідповідності підпису в даному випадку процесуальний закон покладає на відповідачку. Однак, під час розгляду даної справи таких клопотань заявлено не було.
До кредитного договору банк надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджений наказом від 06.03.2010р. №СП-2010-256.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 16.09.2020 становить 77369,69 грн, та складається з: 38841,75 грн заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн заборгованості за поточним тілом кредиту, 38841,75 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 13572,88 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, 24955,06 - пеня, 0,00 - комісія.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У підписаній сторонами заяві, відсутні умови договору щодо процентної ставки та про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг затверджений наказом від 06.03.2010р. №СП-2010-256, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня та штрафи за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайта позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд також вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім цього слід зазначити, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
В зв'язку з викладеним, суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг затверджений наказом від 06.03.2010р. №СП-2010-256, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідачки та фактично нею не визнаються, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01.09.2010 шляхом підписання Анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір відсотків за користування кредитом та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог банку в частині стягнення з відповідача процентів, як складових нарахування.
Натомість враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, враховуючи, що відповідачкою не надано контррозрахунку, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості по кредиту в розмірі 38841,75 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2019 по справі N 342/180/17.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, на користь АТ КБ «Приватбанк» також підлягають стягненню судові витрати понесені позивачем за сплату судового збору у розмірі 1055 грн, що є пропорційним до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13 81, 89, 141, 223, 263, 265, 279, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по кредитному договору б/н від 01 вересня 2010 року в сумі 38841,75 грн, а також суму судового збору в розмірі 1055 грн, а всього 39896 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість) гривень 75 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. М. Сіянко