Справа № 653/1963/20
Провадження № 2/653/103/21
іменем України
16 квітня 2021 року
Генічеський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Берлімової Ю.Г.
за участю секретаря Волвенко А.О.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист права споживача, стягнення заборгованості за розірваним договором, пені та моральної шкоди,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист права споживача, стягнення заборгованості за розірваним договором, пені та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивує тим, що 11 вересня 2019 року він придбав в магазині «Кібернетика» ноутбук, гарантійний строк якого один рік.
Вказує, що 11 березня 2020 року ноутбук перестав працювати, про що позивач повідомив магазин, внаслідок чого ноутбук відправили до сервісного центру й відремонтували, про що повідомили позивача 06 травня 2020 року. Після цього, позивач перевірив ноутбук та пересвідчився в тому, що він працює, проте відмітив, що верхня кришка має дефект, що був до ремонту, а саме хвилеподібне здуття, на що йому повідомили, що такий дефект не є гарантійним та його не ремонтували.
Наголошує на тому, що 08 травня 2020 року ноутбук знову перестав працювати та не включався, внаслідок чого він знову відправився на гарантійне обслуговування.
29 травня 2020 року йому повідомили про те, що ноутбук відремонтований, проте ситуація з хвилеподібним здуттям кришки повторилась та її не ремонтували.
11 червня 2020 року ноутбук знову перестав включатись та магазин втретє прийняв ноутбук на гарантійне обслуговування.
Позивач, в свою чергу, просив зробити ремонт впродовж 14 календарних днів з урахуванням доставки в сервісний центр та назад у відповідності до ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» та надати аналогічний товар на період ремонту відповідно до ч. 9 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів», проте йому повідомили, що аналогічний товар відсутній.
При цьому, у регламентований час ремонт ноутбуку виконаний не був.
Вважає, що вказане свідчить про те, що відповідач не усунув істотні недоліки впродовж 14 календарних днів, що виникли з вини продавця, тому позивач звернувся до продавця з вимогою розірвати договір купівлі-продажу та повернути йому сплачені за товар кошти.
Крім того, враховуючи, що відповідач не надав йому аналогічний товар з обмінного фонду, то вважає, що за кожен день затримки, що складає 14 днів, відповідач повинен сплатити неустойку у розмірі 1 %
Більш того наголосив, що внаслідок таких дій відповідача йому завдано суттєвих емоційних страждань та душевних хвилювань, оскільки весь той час, що ноутбук перебував на ремонті позивач не міг працювати, так як для роботи йому потрібен ноутбук, він був вимушений звертатись за правовою допомогою та до суду, що негативно позначилось на його майновому стані, доводилось докладати додаткові зусилля для організації життя та роботи.
Враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання не виконав, вимоги позивача проігнорував, то позивач був вимушений звернутись до суду, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за розірваним договором купівлі-продажу у розмірі 6620 грн. 00 коп., що складає суму вартості ноутбуку, пеню за несвоєчасне повернення коштів у розмірі 926 грн. 00 коп., а також моральну шкоду в розмірі 6000 грн. 00 коп.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якій заперечував проти позовних вимог. Наголосив на тому, що позивач вказує на наявність в товарі істотного недоліку, проте жодним чином не підтверджує наявність у проданому товарі істотних недоліків, як й не доведений факт відмови відповідача або створення ним перешкод в реалізації прав споживача.
Вказує, що на момент продажу товар був належної якості, що перевірено в присутності покупця та в подальшому ноутбук тричі здавався продавцю на ремонт на підставі акту приймання товару на гарантійне обслуговування в межах гарантійного строку для безоплатного усунення недоліку. Так, в межах першого звернення позивач був повідомлений про те, що ремонт може складати два календарних місяці протягом якого ремонт був здійснений та отриманий покупцем в справному стані. Вдруге позивач скаржився на те, що ноутбук не вмикається, але жодних ремонтних робіт проведено не було, так як він був в справному стані, а викривлена кришка корпусу не являється гарантійним випадком, оскільки пов'язана з неправильною експлуатацією позивачем товару.
При цьому, під час третього звернення 10 червня 2020 року позивач наполіг на здійсненні ремонту протягом 14 календарних днів та 22 червня 2020 року ремонт був завершений та повернутий до магазину 24 червня 2020 року, отже, зобов'язання виконано належним чином.
При цьому, незважаючи на те, що у належному позивачу пристрої два рази замінювали материнську плату, стверджувати про наявність істотного недоліку у придбаному товарі, що давав би право споживачу вимагати розірвання договору купівлі-продажу немає підстав, адже заявлений позивачем недолік не наділений жодною з ознак, що передбачені пунктом 12 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів».
Більш того, з 24 червня 2020 року й по теперішній час належний позивачу ноутбук знаходиться в приміщенні магазину, повністю працює, однак позивач відмовляється протягом всього періоду часу отримати належний йому ноутбук разом із супровідними документами. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити в них в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач був відсутнім. Його представник за довіреністю ОСОБА_1 в судовому засіданні наголосила на тому, що позивач не має бажання користуватись ноутбуком, що має такий істотний дефект як кришка з хвилеподібним здуттям та вважає, що цей дефект виник з вини продавця, оскільки товар є неналежної якості. Більш того, про те, що товар неякісний свідчить той факт, що покупець тричі звертався до продавця для його ремонту. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача адвокат Галков М.О.в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти позову, з підстав, викладених у відзиві та повідомив, що відсутні підстави вважати, що товар є неналежної якості, оскільки це не підтверджується жодними належними доказами, зокрема експертизою. При цьому, позивач сам заперечує проти проведення експертизи, ігнорує повідомлення відповідача про можливість забрати ноутбук, який перебуває функціональному та технічно справному стані. За таких обставин вважає позовні вимоги недоведеними та необґрунтованими. Просить відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог, встановив наступні факти і відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 11 вересня 2019 року позивач придбав в магазині «Кібернетики» ноутбук Асеr Аsріrе З АЗ 15-53-С7НQ вартістю 6620 грн. 00 коп., що підтверджується товарним чеком 335858.
В подальшому, в межах гарантійного строку, що складає 12 календарних місяців позивач звертався до продавця у зв'язку із поломкою товару, про що свідчать:
- акт приймання товару на гарантійне обслуговування із протоколом огляду від 12 березня, за яким ноутбук зі слів споживача не вмикається та станом на момент приймання товару в магазин має, зокрема, здуття хвилями на верхній кришці ноутбука;
- акт виконаних робіт по ремонту товару, що перебуває на гарантійному обслуговуванні для безоплатного усунення виявленого недоліку, а саме від 19 березня 2020 року із заявленим дефектом про те, що ноутбук не вмикається та датою видачі 07 квітня 2020 року з відміткою про те, що була проведена заміна центральної плати;
- акт виконаних робіт по ремонту товару від 08 травня 2020 року із заявленим дефектом про те, що ноутбук не вмикається та задня сторона кришки дисплею хвиляста із зазначенням, що 12 травня 2020 року роботи виконані, була здійснена переборка ноутбука.
Крім того, 10 червня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до директора магазина ОСОБА_4 із заявою, в якій вказав, що 10 червня 2020 року знову виявлена несправність, ноутбук не вмикається, а тому просив організувати ремонт товару, який виконати в межах 14 днів з урахуванням доставки.
В цей же день товар прийнятий на гарантійне обслуговування, що вбачається з акту приймання товару та протоколу огляду комплекту товару на момент приймання, за якими, зокрема, встановлено, що корпус має викривлення.
10 червня 2020 року ОСОБА_3 також надав відповідачу заяву, в якій наголосив на тому, що в процесі експлуатації ноутбук не вмикається та 2 рази перебував на гарантійному ремонті, а саме з 19 березня 2020 року по 07 квітня 2020 року та з 08 травня 2020 року по 13 травня 2020 року, тому оскільки наразі товар прийнятий на гарантійний ремонт, то просив надати на час проведення ремонту аналогічний товар.
Листом від 17 червня 2020 року адміністрація магазина повідомила позивача про те, що на момент звернення аналогічні товари з обмінного фонду були видані клієнтам та як тільки вони будуть в наявності, то його повідомлять про це.
25 червня 2020 року ОСОБА_3 знов звернувся до директора магазина ОСОБА_4 із заявою, в якій вказав, що оскільки ремонт не був виконаний протягом 14 календарних днів, не усуненні недоліки, що виникли по вині продавця, то просить розірвати договір купівлі-продажу від 11 вересня 2019 року, а також виплатити йому неустойку в розмірі 1% від вартості товару за кожен день прострочки.
Звернення позивача до суду зумовлено тією обставиною, що ремонт ноутбука не був виконаний в межах 14 календарних днів, в його зверненні щодо отримання на час ремонту аналогічного товару відмовлено та незважаючи на його клопотання, гроші за товар, що має несправності з вини продавця не повернуті, неустойка несплачена, що також в сукупності призвело до душевних страждань, що спричинило завдання йому моральної шкоди.
Суд вважає, що в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, а саме того, що були порушенні його права як споживача.
Слід вказати, що між сторонами виник спір, який стосується правовідносин, що виникли між споживачем товарів і продавцем товарів та підпадає під регулювання Закону України «Про захист прав споживачів».
З доводів сторін вбачається, спір виник у зв'язку з різною оцінкою ними обставин справи, а саме того, за яких підстав у покупця виникає право на розірвання договору та повернення коштів.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відновлення становища, яке існувало до порушення і припинення правопорушення.
Згідно ст. 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.
Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (частини перша, друга статті 673 ЦК України ).
Частиною 2. ст. 678 ЦК України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Відповідно до ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
За змістом ч. 2, ч. 3 ст. 680 ЦК України, якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
Позивач наголошує на тому, що ним вжито усіх заходів для мирного вирішення спору, проте не отримавши товар з ремонту в межах 14 днів вважає, що має право розірвати договір та повернути гроші, до того посилається на те, що товар є неналежної якості, що виникла з вини продавця.
Разом з тим, посилання позивача на те, що ноутбук, що прийнятий на ремонт 10 червня 2020 року не був відремонтований в установлений та заявлений строк спростовується актом виконаних робіт від 22 червня 2020 року, за яким гарантійне обслуговування було завершено 22 червня 2020 року, а сам ноутбук повернуто до магазину 24 червня 2020 року. При цьому, як посилається відповідач, про вказане було повідомлено позивача, проте він так й не прибув до магазину, щоб забрати ноутбук.
Вказана обставина не заперечувалась як позивачем так й його представником в судовому засіданні, оскільки, за їх позицією, товар є неналежної якості.
Надаючи оцінку посиланням позивача, а також нормам, на які він посилається в якості обґрунтування позову, суд зазначає наступне.
Так, позивач, звертаючись до суду посилається на ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» наголошуючи при цьому, що придбаний ним товар містить істотні недоліки, що виникли з вини продавця.
При цьому згідно з ч. 1, 3, 5 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.
Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.
Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.
З приводу цього слід зазначити, що позивач заявив відповідачу саме вимогу щодо розірвання договору, при цьому вказавши, що ним також були використані права, передбачені ст. 8 вказаного Закону щодо обміну товару, проте докази вказаного суду надані не були. Позивач заявляв вимогу щодо надання йому аналогічного товару саме на час ремонту, що не є одним й тим самим в розумінні змісту ст. 8 вищевказаного Закону, за яким покупець має право саме на заміну товару.
Крім того, право споживача на заміну товару або розірвання договору та повернення сплачених коштів виникає у разі виявлення істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи.
При цьому, відповідач заперечує проти того, що товар взагалі має істотні недоліки та наголошує на тому, що дефекти на які вказує споживач виникли внаслідок неправильної експлуатації товару.
Суд зазначає, що дійсно в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження обставини щодо того, що придбаний позивачем ноутбук має істотні недоліки, так як виходячи зі змісту п. 12. ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживача» істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Суд також приймає до уваги позицію представника відповідача, який неодноразово в судових засіданнях пропонував позивачу здійснити експертизу для визначення причини втрати якості товару за рахунок продавця.
Вказана позиція узгоджується зі змістом ч. 4 ст. 17 ЗУ «Про захист прав споживача», за якою у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.
Проте, позивач та його представник в судових засіданнях категорично заперечували проти проведення експертизи, вважаючи, що це є перекладанням тягаря доведення на позивача.
Суд вважає таку позицію неспроможною, оскільки за наявності спору щодо причин втрати товаром якості необхідним є проведення експертизи, яка проводиться за письмовою згодою споживача.
При цьому посилання позивача на те, що товар перебуває на зберіганні продавця, через що в нього виникають сумніви в надійності експертизи не приймаються судом до уваги, оскільки позивач навмисно не отримував ноутбук після ремонту, до того висновки експертизи підлягають оскарженню.
Слід наголосити, що суд сприяв учасникам справи в реалізації їх прав та роз'яснював позивачу доцільність погодження на проведення експертизи, оскільки її висновки мають визначальне значення для встановлення обставин справи, а саме наявності істотних недоліків, з чиєї вини вони виникли, але позивач категорично заперечував проти цього, як й його представник.
Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини щодо того, що придбаний ноутбук має істотні недоліки в розумінні п.12 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживача» не встановлені, як й, відповідно, не встановлена вина продавця у наявності недоліків, що в розумінні абз. 2 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживача» надавало споживачу право на розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.
За таких обставин, в задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення на його користь вартості ноутбуку за розірваним договором купівлі-продажу слід відмовити, як й вимозі щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення коштів.
Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено за недоведеністю порушень прав споживача, то підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення на його користь моральної шкоди відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позивач у відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» був звільнений від сплати судового збору за позов, в задоволенні якого відмовлено, то судові витрати у вигляді судового збору слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, ст. 42 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 15, 16, 698, 707 ЦК України, Закон України «Про захист прав споживачів», суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист права споживача, стягнення заборгованості за розірваним договором, пені та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 20 квітня 2021 року.
Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова