Справа № 504/3816/20
Провадження № 2/504/1286/21
16.03.2021 року смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенка В.К.,
секретаря - Мельникової В.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 10, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи - Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Позивач у листопаді 2020 року звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.11.2020 року відкрито спрощене провадження у справі, призначено дату судового засідання.
В судове засідання відповідачі не з'явились, за адресою реєстрації не проживають.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 16.03.2021 року справу призначено до розгляду в заочному порядку.
У судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про підтримання позовних вимог, просив справу розглянути у заочному порядку.
Розглянувши доводи позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного:
Позивачу на підставі договору купівлі- продажу житлового будинку від 28.05.2010 року на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідачі є дітьми позивача, зареєстровані у даному будинку зі згоди власник, проте протягом 5-6 років не проживають у вказаному будинку по теперішній час, що повністю доведено зібраними по справі доказами, які дослідженні судом у судовому засіданні.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Способи захисту права власності передбачені статтями 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України).
Права власника жилого будинку, квартири визначені статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 156 ЖК України, з урахуванням положень частини першої статті 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Як закріплено частиною четвертою статті 156 ЖК України, до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Члени сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (частина друга статті 405 ЦК України).
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Суд вважає, що позивач довів факт непроживання відповідачів у спірному будинку більше одного року, зокрема судом досліджені письмові пояснення свідків, тобто довів порушення його прав як власника нерухомого майна відповідачами.
Отже, судом встановлені фактичні обставини та правовідносини, зокрема те, що відповідачі фактично не проживають у спірному житловому приміщенні майже з часу реєстрації.
Оскільки відповідачі в теперішній час не є членами сім'ї позивача, то право останнього підлягає захисту в судовому порядку за правилами ст. 405 ЦК України.
Порушене право власника має бути захищено шляхом позбавлення відповідачів права користування цим житловим приміщенням.
Що стосується вирішення питання про зняття відповідачів з реєстраційного обліку, суд зазначає наступне:
У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зазначено, що органом реєстрації є виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Частиною першою статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання є, зокрема, судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, відповідно до зазначеної норми зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Враховуючи те, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України).
При визнанні судом осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, юридичним наслідком є зняття таких осіб з реєстраційного обліку за адресою зазначеного житла.
Отже, під час ухвалення рішення про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, не існує необхідності ще й вирішувати вимогу про зняття з реєстрації, а тому в цій частині позову слід відмовити.
Питання судового збору не ставилось у позові.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 405 ЦК України, ст. 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 273, 315, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , РНКПО НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , паспорт НОМЕР_2 , права користування жилим приміщенням житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти вимог позову- відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто за заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заява про перегляд заочного рішення подається у письмовій формі до Комінтернівського районного суду Одеської області.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом 30 днів від дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Суддя В.К. Барвенко