Справа № 503/92/21
Провадження № 2/503/194/21
21 квітня 2021 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Сердюк Б.С.,
за участю секретаря судового засідання Журби С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно. В позові зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка, що розташована на території Петрівської сільської ради Подільського (раніше Кодимського) району Одеської області, загальною площею 3.73 га., кадастровий номер 5122583900:01:002:0239, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії І-ОД №019058, виданим 10 лютого 2004 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області та земельна ділянка, що розташована на території Петрівської сільської ради Подільського (раніше Кодимського) району Одеської області, загальною площею 3.73 га., кадастровий номер 5122583900:01:002:0148, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії І-ОД №019462, виданим 20 січня 2005 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області. Позивач вказує, що за життя ОСОБА_3 заповів відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 5122583900:01:002:0148, тому він, як спадкоємець першої черги за законом має право на решту спадкового майна, неохопленого заповітом. Зазначає, що прийняв спадщину, однак не може її оформити через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, які було втрачено.
В судове засідання позивач не з'явився, заявивши в позовній заяві клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надавши до суду клопотання в якому просить розглянути справу у його відсутність. Позовні вимоги визнає.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до положень ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову суперечить вимогам закону, а тому суд не може прийняти визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 21.12.2018 року Кодимським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщину, до складу якої, крім іншого майна, увійшла земельна ділянка, що розташована на території Петрівської сільської ради Подільського (раніше Кодимського) району Одеської області, загальною площею 3.73 га., кадастровий номер 5122583900:01:002:0239, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії І-ОД №019058, виданим 10 лютого 2004 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області та земельна ділянка, що розташована на території Петрівської сільської ради Подільського (раніше Кодимського) району Одеської області, загальною площею 3.73 га., кадастровий номер 5122583900:01:002:0148, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії І-ОД №019462, виданим 20 січня 2005 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області.
Позивач, як син померлого ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , повторно видане 24.03.2020 року Кодимським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) є спадкоємцем першої черги за законом.
За життя ОСОБА_3 зробив особисте розпорядження на випадок своєї смерті, яким земельну ділянку, що розташована на території Петрівської сільської ради Подільського (раніше Кодимського) району Одеської області, загальною площею 3.73 га., кадастровий номер 5122583900:01:002:0148, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії І-ОД №019462, виданим 20 січня 2005 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області, заповів ОСОБА_2 , що підтверджується заповітом, посвідченим секретарем Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області 13.12.2018 року та зареєстрованим в реєстрі за №23.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у ст.ст.1268, 1269 ЦК України. Так, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Тобто чинне законодавство розмежовує поняття здійснення права на спадкування та оформлення права на спадщину, і обов'язковою умовою для одержання свідоцтва про право на спадщину є прийняття спадщини.
З матеріалів справи, зокрема із повідомлення Кодимської районної державної нотаріальної контори №213/02-14 від 16.03.2021 року та із спадкової справи №85/2020, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що після його смерті на спадщину заявив лише позивач ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин.
Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред'явленому позову при наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
На позивачеві лежить обов'язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього законом або договором обов'язок.
Законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України (2004 р.), норми якої кореспондуються зі статтею 51 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017 р.). Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753-0/4-13 від 16.05.2013 року належним відповідачем у спорі про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради.
Всупереч цих вимог, позивачем пред'явлено позов до ОСОБА_2 , яка є неналежним відповідачем у справі, оскільки спадщину він не прийняв.
До закінчення підготовчого провадження позивач не подав до суду клопотання про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідача.
Крім того, з повідомлення Кодимської районної державної нотаріальної контори №676/02-14 від 31.07.2020 року вбачається, що нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку згідно наданої копії державного акту серії І-ОД № 019058 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ним не було надано документи, які підтверджують право власності на вказане майно.
Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 369/8878/16-ц сформував правовий висновок в якому вказав, що при наданні оцінки листам нотаріусів, у яких зазначено про причини невидачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину, необхідно виходити із їх змісту та відповідно враховувати підстави зазначені нотаріусами, при цьому істотне значення мають підстави, які унеможливлюють у будь-якому випадку в майбутньому видачу таких свідоцтв нотаріусами, тому при наявності таких підстав незалежно від форми відповіді нотаріуса лист чи постанова про відмову у видачі свідоцтва, необхідно виходити з того, що у спадкодавця можливість оформити спадщину у нотаріуса відсутня.
З інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, яка міститься в матеріалах спадкової справи №85/2020 встановлено, що за ОСОБА_3 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ОД №019058, виданого 10.02.2004 року Кодимською райдержадміністрацією, було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 3,7272 га, розташовану на території Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області, кадастровий номер 5122583900:01:002:0239.
Пунктом 3 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року визначено, зокрема, що у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.
Таким чином, надавши оцінку листу нотаріуса, у якому зазначено про причини невидачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, суд дійшов висновку про безпідставність такої відмови, оскільки державний акт серії І-ОД № 019058 не підтверджує право власності померлого ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку, а тому відсутність державного акта не перешкоджає отриманню позивачем свідоцтва про право на спадщину саме у нотаріуса на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Кодимський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Суддя Б.С. Сердюк