Справа № 712/1281/21
Номер провадження 3/711/956/21
14 травня 2021 року Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Михальченко Ю.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадяники України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП в матеріалах провадження відсутній, працюючої ФОП,
до адміністративної відповідальності зач.1 ст.44-3 КУпАП, -
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, про ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.1 ст.44-3 КУпАП.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 272634 від 21.01.2021 - 07.01.2021 року близько 18.45 год. за адресою: м.Черкаси, вул. Козацька 2 в м.Черкаси в ресторані «ФАРО» було порушено постанову КМУ № 1236 від 09.12.2020 року, а саме п.2 пп.13, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.44-3 КУпАП.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Радіонова Т.Є. зазначила, що її довіритель вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП не визнала. Надала суду пояснення, що 21.01.2021 р. відносно ОСОБА_1 було складено адмінпротокол ВАБ № 272634 за ст.44-3 КУпАП України. Вважає, що він складений з порушенням Закону, а також матеріали справи взагалі не мають доказів її вини, що є підставами для закриття справи. По-перше вважає, що порушено строк складання адмінпротокола, оскільки згідно ч.2 ст.254 КУпАП протокол складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. В протоколі вказано, що амінправопорушення було скоєно 07 січня 2021 року, але сам протокол складено 21 січня 2021 року. При цьому, в протоколі не має даних коли та яким чином була встановлена особа, та з яких підстав протокол був складений тільки 21.01.21 р. По-друге: не встановлено особу, яка скоїла правопорушення. Протокол складено на ОСОБА_1 - ФОП, яка здійснює господарську діяльність за адресою АДРЕСА_2 . Але, окрім неї, за вказаною адресою також здійснює господарську діяльність ОСОБА_2 , що підтверджується договором оренди, свідоцтвом та ліцензію. Але, в матеріалах справи не має жодного доказу, що саме ОСОБА_1 скоїла це правопорушення. Крім того, в матеріалах справи, яка складається з 7 аркушів, є єдиний доказ у вигляді роздрукованої фотокартки, яка незрозуміло ким, де та коли зроблена і яке відношення має до цієї справи. Знімок не містить взагалі ніякої інформації, що не дає можливості вважати такий доказ належним та допустимим. Вважає, що зазначені нею факти свідчать про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, а тому провадження підлягає до закриття.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Радіонової Т.Є., дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Згідно зіст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.
Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до п.п.3 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2, забороняється з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
З метою спонукання громадян та суб'єктів господарювання дотримуватись таких вимог законодавцем до Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (Закон № 530-ІХ від 17.03.2020) Верховна Рада України доповнила Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 44-3 «порушення правил щодо карантину людей».
Окрім зазначених норм Кабінетом міністрів України було прийнято Постанову «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641» згідно якої, на всій території України запроваджено посилення протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Крім того, згідно постанови Кабінету міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», згідно якої на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи.
Відповідно до ст.1 постанови Кабінету міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Крім того відповідно до п.13 ст.2 постанови Кабінету міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року, забороняється: розміщення відвідувачів у закладах громадського харчування на відстані меншій, ніж 2 метри між місцями для сидіння за сусідніми столиками та більш як чотири особи за одним столом (без урахування дітей віком до 18 років), за умови, що відвідувачі заходять до закладу і пересуваються по ньому з вдягненими засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовленими самостійно (крім часу сидіння за столом для приймання їжі та/або напоїв).
Так в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 272634 від 21.01.2021, зазначено, що 07.01.2021 року близько 18.45 год. за адресою: м.Черкаси, вул.Козацька 2 в м.Черкаси в ресторані «ФАРО» було порушено постанову КМУ № 1236 від 09.12.2020 року, а саме п.2 пп.13, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання; посада, прізвище і ім'я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення правопорушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушником заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення він складений з порушенням вимог ст.256 КУпАП, так як у ньому не встановлено особу порушника, не зазначено суть адміністративного правопорушення та інші фактичні дані які б свідчили про факт правопорушення.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 254 КУпАП - протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 272634 зазначено, що 07.01.2021 року близько 18.45 год. виявлено порушення карантинних обмежень передбачених ПКМ України № 1236 від 09.12.2020 року, проте протокол складено лише 21.01.2021 року, тобто через 15 днів після виявлення правопорушення, що являється порушенням складання та оформлення документів про адміністративну відповідальність..
Крім того, суд приймає до уваги той факт, що протокол складено на ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює господарську діяльність за адресою АДРЕСА_2 , проте в ході судового розгляду встановлено, що окрім неї за вказаною адресою також здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується договором оренди, свідоцтвом та ліцензію. Проте при вивченні матеріалів адміністративної справи не встановлено жодного доказу, що саме ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність в час і місці зазначеному в протоколі про адміністративне правопорушення.
Також в судовому засіданні було досліджено і інші матеріали адміністративного провадження до яких долучені фотокартки, проте ідентифікувати місце яке на них зображено не є можливим, а тому суд сприймає даний доказ критично та тлумачить на користь ОСОБА_1 .
Інших доказів суду не надано.
Отже, повертаючись до обставин даної справи, Суд звертає увагу на те, що ч.1 ст.44-3 КУпАП, передбачає відповідальність саме за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_1 .
В даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 порушив правила карантину, на підтвердження чого, суду було надано протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серіїВАБ № 272634 від 21.01.2021 - 07.01.2021 року близько 18.45 год. за адресою: м.Черкаси, вул. Козацька 2 в м.Черкаси в ресторані «ФАРО» було порушено постанову КМУ № 1236 від 09.12.2020 року, а саме п.2 пп.13, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 року (справа № 21-183а13), також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 року у справі № 21-519а14.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами, складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів, відповідно ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
За змістом вимог ст.256, ч.1 ст. 257 КУпАП, питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У справах «Малофеєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, полягає у порушенні правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Враховуючи викладено, Суд приходить до висновку, що матеріали адміністративного провадження не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 , яка є ФОП вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Зазначені вище обставини на думку Суду свідчать про відсутність не лише складу адміністративного правопорушення, а й про відсутність самої події адміністративного правопорушення.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.
Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони дають змогу Суду оцінити дії останньої, як такі, що не містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 44-3 КпАП України.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Об'єктивною складовою адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст..44-3 КУпАП є саме: порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Оскільки в ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 вищевказаних порушень, а тому відсутня складова вищезазначеного правопорушення.
Згідно з п.1ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суддя вважає, що відсутні докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.44-3, 247, 254, 256, 279, 283 КУпАП, Постановою КМУ від 22.07.2020 № 641, Постановою КМУ № 1236 від 09.12.2020 року, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КпАП України - закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Ю. В. Михальченко