Справа № 636/2620/18 Провадження № 2/636/635/21
Дата 14.05.2021
26 лютого 2021 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Карімова І.В.,
за участю секретаря - Селеверстової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чугуєві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» ( нині - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк») звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 10.10.2013 року у розмірі 115768,79 грн. та судового збору у розмірі 1762 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 за умовами вказаного договору отримав кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що
підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати кредитні кошти, але взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 31.05.2018 року має заборгованість у розмірі 115768,79 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2913,58 грн.; відсотки за користування кредитом - 102173,91 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 4692,31 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 5488,99 - штраф - процентна складова.
Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі за заявленими підставами, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 17 грудня 2018 року позовні вимоги Акціонерне товариство Комерційний банк (АТ КБ ) «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 10.10.2013 року у розмірі 109779,80 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2913,58 грн.; відсотки за користування кредитом - 102173,91 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 4692,31 грн., та судовий збір у розмірі 1762 грн. (а.с. 61-63).
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 31 березня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення. Скасовано заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 грудня 2018 року по цивільній справі № 636/2620/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, справу призначено до розгляду в загальному порядку на 20 травня 2020 року. Виконані інші процесуальні дії суду.(а.с.123-125).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020 року у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 справа передана в провадження судді Чугуївського міського суду Харківської області Карімова І.В.(а.с. 141).
16.10.2020 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому відповідач просить застосувати до позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» строк позовної давності та відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що з наданих до суду матеріалів позивачем не доведено тих обставин про отримання відповідачем кредиту в розмірі 3000 грн. у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок, а наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Крім того, в анкеті-заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення грошового зобов'язання та його визначеного розміру. Надані позивачем витяг з Умов та правил та Тарифів не містять підтверджень, що саме з цими документами він (відповідач) був ознайомлений та погодився із ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а роздруківка із сайту позивача є неналежним доказом, про що є стала судова практика Верховного Суду(а.с. 143-150).
02.11.2020 року представником АТ КБ «Приватбанк» подана відповідь на відзив. В якій зазначено, що Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам, які отримують доступ до всіх без виключення послуг банку (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов). Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що він ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Правилами обслуговування по платіжним карткам. Які розташовані на сайті банку. Банк надав до суду виписку з карткового рахунку. Відповідачу була видана картка «Універсальна», якою він користувався, отримуючи кошти через банкомат, частково сплачував кредит, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, і строк перевипущеної картки до останнього дня 07.2017 року. Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача 22.06.2018 року, тобто до спливу строку позовної давності (а.с. 176-197).
Учасники справи до суду не з'явилися, повідомлені про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України. Відповідач та його представник адвокат Биченко А.О. надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили відмовити у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк».
Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 10.10.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У наданій банком копії Анкети-заяви зазначено, що ОСОБА_1 згодний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді(а.с.7).
Між тим ця анкета-заява не містить відмітки, яку саме карту «Універсальна» отримав ОСОБА_1 , розмір встановленого кредитного ліміту, розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом, порядок нарахування штрафів, пені та комісії
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» , «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна, contrakt», «Універсальна gold», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, однак вони не містять підпису ОСОБА_1 (а.с. 8-32).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором станом на 31.05.2018 року складає: 115768,79 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2913,58 грн.; відсотки за користування кредитом - 102173,91 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 4692,31 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 5488,99 - штраф - процентна складова.
Суд не погоджується з такими розрахунками позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цій справі - АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
АТ КБ «ПриватБанк», пред'являючи вимоги до ОСОБА_1 про погашення заборгованості за договором, просив стягнути тіло кредиту, проценти за його користування та неустойку у вигляді штрафів та пені і комісії.
Як на підставу своїх позовних вимог про погашення заборгованості за договором банк посилається на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», які не підписані ОСОБА_1 .
При цьому позивачем не надано достовірних доказів про те, що саме додані до позовної заяви тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Умови та правила надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» розумів ОСОБА_1 ,
ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
Зазначені за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19),
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з письмових пояснень представника позивача на підставі анкети-заяви ОСОБА_1 йому було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та видано кредитну картку, яка пере випускалася і строк перевипущеної карти - до останнього дня 07.2017 року.(а.с.95,102, 197).
З наданої позивачем довідки при підписанні кредитного договору з ОСОБА_1 останній отримав кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня 07/2017 року (а.с 104).
З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10.10.2013 вбачається, що ОСОБА_1 на протязі тривалого часу періодично здійснював погашення заборгованості, останнє погашення за наданим кредитом здійснено відповідачем 21.07.2014 року в сумі 300 грн.(а.с.5).
Згідно з випискою по рахунку, де зазначені дати операції, 21.07.2014 року відбулося поповнення карти в терміналі самообслуговування: АДРЕСА_1 , відділення банку на суму 300 грн. (а.с. 105 зворот).
З урахуванням викладеного та здійснення ідентифікації клієнта шляхом фотографування(а.с. 200) позивачем доведений факт отримання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, користування цим кредитом до 21.07.2014 року.
Строк дії картки № НОМЕР_1 , відкритої на ім'я відповідача, становив до 07/17, тобто картка діяла до 31 липня 2017 року.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 до суду подано заяву про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску позовної давності та відмови у зв'язку із цим від задоволення позовних вимог банку.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно з частинами першою та третьою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 8 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що «відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».
Строк дії кредитного договору, укладеного між банком та відповідачем ОСОБА_1 , обмежується строком дії кредитної картки № НОМЕР_1 до 31 липня 2017 року.
У зв'язку із закінченням строку дії цієї картки 31 липня 2017 року настав строк виконання зобов'язання у повному обсязі. АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду 25.06.2018 року, тобто у межах трирічної позовної давності, тому враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти (тіло кредиту) в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 2913грн.58 коп. підлягають задоволенню.
Щодо стягнення процентів, які просить позивач стягнути з ОСОБА_1 станом на 31.05.2018 року, суд виходить з наступного.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), яку суд застосовує до виниклих правовідносин відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
У зв'язку із вищенаведеним, суд застосовує з 10.10.2013 року по 25.06.2015 року до кожного цього періодичного щомісячного платежу трирічну позовну давність, та відмовляє у стягненні процентів за вказаний період відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України.
Нараховані банком проценти з 31 липня 2017 року по 31 травня 2018 року також не можуть бути стягнуті з відповідача ОСОБА_1 , оскільки нараховані після закінчення строку дії кредитного договору, тобто після 31 липня 2017 року, коли закінчився строк дії картки.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 10.10.2013 року, станом на 31.05.2018 року, встановлена при його укладенні процентна щорічна ставка 30% була з 01вересня 2014 року збільшена банком до 34,80% , та з 01.04.2015 року - до 43,20% (а.с.5-6).
Оцінюючи наявність підстав для підвищення банком процентної ставки за кредитом, суд керується як п. п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, так і правовими позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374 цс17, сторонами якої були ПАТ КБ «Приватбанк» та позичальник.
Так, Верховним Судом України в цих правових позиціях було зазначено, що у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України банком не надано до суду належних та допустимих доказів належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про зміну (збільшення) розміру процентної ставки за користування кредитом, зокрема вручення відповідного листа відповідачу під розписку.
За таких обставин суд приходить до висновку щодо недоведення банком факту дотримання процедури повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки, та як наслідок - до висновку про безпідставне збільшення банком процентної ставки та розміру процентів, що підлягають стягненню.
Враховуючи наведене, суд стягує проценти за користування кредитом за період з 26 червня 2015 року по 31 липня 2017 року, виходячи із процентної ставки 30 % річних, яка діяла станом на час укладення договору та за якою згідно розрахунку заборгованості банк нараховував проценти.
Період часу з 26 червня 2015 року по 31 липня 2017 року включає в себе 765 днів. Таким чином, проценти за вказаний період дорівнюють 1857 грн. 41 коп. (2913,58 грн. х 765дн. х 30% / 360 дн.= 1857 ,41 грн.)
Враховуючи наведене, суд стягує з відповідача на користь банку заборгованість за процентами в розмірі 1857 грн. 41 коп.
Згідно частини 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що позов АТ КБ Приватбанк підлягає частковому задоволенню, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2913,58 грн. та проценти за період часу з 26 червня 2015 року по 31 липня 2017 року в сумі 1857,41 грн., а всього в сумі 4770, 99 грн. В іншій частині позовні вимоги не доведені, тому не можуть бути задоволені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 72,60 грн.(1762 х 4770,99: 115768,79 = 72,60).
Керуючись ст.ст. 10,12, 235, 258, 263 -265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611, 612,1048-1050, 1054 ЦК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( НОМЕР_2 ), що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.10.2013 року в розмірі 4770 (чотири тисячі сімсот сімдесят) гривень 99 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 72,60 гривень.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.
Повне рішення складено 26 квітня 2021 року.
Суддя: