12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 808/6810/13-а
адміністративне провадження № К/9901/32958/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року (головуючий суддя Батрак І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (головуючий суддя Білак С.В., судді Чумак С.Ю., Шальєва В.А.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,
У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офісу великих платників податків ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року №0000682600, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 16 535 756 грн (у тому числі за основним платежем 14 496 958 грн та за штрафних (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 038 798 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що висновки Акта від 11 липня 2013 року №21/26-0/00194731, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення про заниження позивачем податку на прибуток за період з 1 січня 2010 року по 30 червня 2012 року є безпідставними, оскільки витрати, які були враховані позивачем для визначення об'єкта оподаткування, підтверджені відповідними первинними документами. Також, ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» зазначено, що посилання в акті перевірки на неврахування позивачем висновків актів попередніх перевірок є безпідставними, оскільки результати актів перевірок були визнані судом незаконними та необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за їх результатами скасовані.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Стягнуто з Офісу великих платників податків ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму судового збору у розмірі 2 294 грн.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема, в обґрунтування скарги відповідач зазначив, що операції позивача з контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності. Також у контрагентів позивача відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби. Крім того, згідно з даними податкової звітності у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання, у періоді, який перевірявся встановлено постачальників, у яких відсутні основні фонди. За таких обставин, позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентами.
ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
У судове засідання сторони не з'явилися хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом у період з 23 червня 2013 року по 9 липня 2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті правових відносин з платниками податків ПП «ТПП «Про-Сервіс», ТОВ «Аріар», ТОВ «Метал-Ресурс», ТОВ ВКП «КМП» за період з 1 січня 2010 року по 31 серпня 2012 року, за результатами якої 11 липня 2013 року складено Акт №21/26-0/00194731 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем:
пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), у результаті чого занижено податок на прибуток за період з 1 січня 2010 року по 31 березня 2011 року на загальну суму 6194763 грн, у тому числі за 1 квартал 2010 року на суму 936618 грн, за 1 півріччя 2010 року на суму 1676522 грн, за 3 квартали 2010 року на суму 3090851 грн, за 2010 рік на суму 3975536 грн, за 1 квартал 2011 року на суму 2219227 грн;
пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на прибуток за період з 1 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року на загальну суму 8302195 грн, у тому числі: 2 квартал 2011 року - 1729928 грн, 2-3 квартал 2011 року - 5257856 грн, 2-4 квартал 2011 року - 6212369 грн, 1 квартал 2012 року - 1586483 грн, 2 півріччя 2012 року - 2089826 грн.
Висновки Акта перевірки відповідачем обґрунтовано тим, що ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по операціях з придбання товарів від постачальника ПП «ТПП «Про-Сервіс», ТОВ «Аріар», ТОВ «Метал-Ресурс», ТОВ ВКП «КМП», проте, у зазначених контрагентів не виникло у деклараціях з податку на додану вартість податкового зобов'язання по ланцюгу постачання. Крім того, згідно податкової інформації вищевказані контрагенти не мають трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині відвантаження та перевезення товарів, а також необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізація, зберігання та відвантаження товарно матеріальних цінностей. Також перевіркою встановлено, що позивачем не враховано результати попередніх документальних виїзних перевірок Акт від 27 квітня 2012 року №83/26-1/00194731, Акт від 19 березня 2012 року №172/08-08/00194731, Акт від 14 липня 2011 року №168/08-08/00194731, Акт від 22 вересня 2010 року №307/08-08/00194731, Акт від 20 листопада 2009 року №174/08-08/00194731 та актів документальних позапланових невиїзних перевірок: від 18 березня 2010 року №88/08-08/00194731, від 30 червня 2010 року №229/08-08/00194731, від 14 грудня 2010 року №405/08-08/00194731, від 3 серпня 2011 року №184/08-08/00194731, від 24 жовтня 2011 року №227/08-08/00194731, від 25 січня 2012 року №59/08-08/00194731, від 3 червня 2013 року №264/26-2/00194731, від 4 липня 2013 року №9/26-0/00194731.
На підставі Акта перевірки 30 липня 2013 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000682600, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 16 535 756 грн (у тому числі за основним платежем 14 496 958 грн та за штрафних (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 038 798 грн.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, прийнятим відповідачем 30 липня 2013 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про його скасування.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
За приписами підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 вказаного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами пунктів 138.1 та 138.2 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтями першою та третьою Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.
За приписами частин першої - другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз наведених вище норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене узгоджується зі змістом частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що основними видами господарської діяльності ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» є виробництво кольорових металів, виробництво хімічної продукції для промислових цілей, будівництво будівель, оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами, тобто придбання нафтопродуктів, бензину, запчастин для автомобілів, засобів для прибирання та миття, продуктів харчування.
Між позивачем (покупець) та ПП «ТПП «Про-Сервіс» (постачальник) укладено договори поставки від 24 квітня 2008 року №2008/21, від 28 травня 2008 року №22/2008, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах цього договору. Номенклатура (асортимент) товару, його кількість, вартість, якість зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Поставка товару відбувається на умовах DDP - склад покупця, м. Запоріжжя відповідно до правил Інкотемс-2000.
Крім того, між ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (покупець) та ПП «ТПП "Про-Сервіс» (постачальник) 7 лютого 2007 року укладено договір постачання №3/07-194, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку і передати покупцю - вогнетривку продукцію, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації №1, 2, 3, 4 від 7 лютого 2007 року, що є додатком №1 до цього договору і є невід'ємною його частиною, а покупець - прийняти та оплати товар. Також відповідно до укладеного 10 березня 2009 року Договору поставки виробів вогнетривких ШЛ-1,3 №07, №08 № 2009/1, постачальник (ПП «ТПП «Про-Сервіс») зобов'язувався здійснити поставки і передати покупцю (позивачу) продукцію, а саме вироби вогнетривкі ШЛ-1,3 №07, №08 в асортименті кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації №1, до цього договору і є невід'ємною його частиною, а покупець - прийняти та оплати товар.
Господарські взаємовідносини з ПП «ТПП «Про-Сервіс» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. На підтвердження виконання умов зазначених договорів ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» надано специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури тощо. На підтвердження оприбуткування отриманих товарів на складі позивача, останнім надано прибуткові ордери, картки складського обліку, а на підтвердження оплати за поставлені товари відповідні платіжні доручення.
Також між позивачем та ТОВ Виробничо-комерційне підприємство «КМП» 30 грудня 2005 року було укладено Договір поставки №70/12-2005, за умовами якого постачальник (ТОВ ВКП «КМП») продає, а покупець (позивач) купує товар, асортимент, кількість та якість якого зазначено в рахунках, які є невід'ємною частиною даного договору. Підтвердженням якості продукції з боку постачальника є сертифікат якості заводу виробника. Поставка продукції з пункту навантаження до пункту призначення здійснюється транспортом покупця та за рахунок покупця. Разом із продукцією постачальник направляє покупцю рахунок, товарну накладну, податкову накладну, сертифікат якості. Продукція постачається за цінами, вказаними в рахунках-фактурах.
Цього ж дня між ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та ТОВ ВКП «КМП» укладено договір поставки №70/12-20105, за умовами якого постачальник (ТОВ ВКП "КМП") продає, а покупець (позивач) купує товари, асортимент, кількість, і якість якого вказано в рахунках, які є невід'ємною частиною цього Договору. Постачання продукції здійснюється транспортом покупця та за рахунок покупця. Датою поставки вважається дата оформлення товарної накладної.
Між позивачем і ТОВ ВКП «КМП» 8 квітня 2011 року укладено Договір поставки №189, за умовами якого постачальник (ТОВ ВКП «КМП») зобов'язується у 2011 - 2012 роках поставити покупцю (ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат») товари, зазначені в специфікації №1, а покупець прийняти і оплатити такі товари. Предметом поставки є аргон рідкий вищого гатунку (код ДК 016-97 24.11.1), загальна кількість, асортимент, сортамент, номенклатура зазначені в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору. Ціна договору становить 1454400 грн, у тому числі ПДВ 242400 грн. Строк поставки товарів з квітня 2011 року по січень 2012 року. Місце поставки товарів відбувається на умовах СРТ перевезення залізничним транспортом у залізничних цистернах, залізнична станція Запоріжжя Ліве, Придніпровська залізниця (код 460005), одержувач позивач (код 5380) на території України, вказаної покупцем у письмовій заявці, згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс-2010.
На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано специфікацію №1 від 8 квітня 2011 року, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури.
Крім того, 6 серпня 2010 року між позивачем та ТОВ ВКП «КМП» укладено Договір поставки №5/282, за умовами якого постачальник зобов'язується здійснити поставки покупцю (ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат») товарів, зазначених в специфікації №1, а покупець прийняти і оплатити такі товари. Предметом поставки є аргон рідкий вищого гатунку (код ДК 016-97 24.11.1), загальна кількість, асортимент, сортамент, номенклатура зазначені в Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору. Ціна договору становить 1812000 грн, у тому числі ПДВ 302000 грн. Поставка товару відбувається на умовах СРТ перевезення залізничним транспортом у залізничних цистернах, залізнична станція «Запоріжжя Ліве», Придніпровська залізниця (код 460005), одержувач КП ЗТМК (код 5380) на території України, вказаної покупцем у письмовій заявці, згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс-2010.
На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано специфікацію №1, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури. На підтвердження оприбуткування отриманих товарів на складі позивача, останнім надано прибуткові ордери, картки складського обліку, а на підтвердження оплати за поставлені товари відповідні платіжні доручення.
Також на підтвердження факту перевезення товарів за вище вказаними договорами, позивачем надано подорожні листи вантажного автомобіля ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» з талонами замовника до них та залізничні накладні.
3 грудня 2010 року між позивачем та ТОВ «Аріар» укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №360/5, за умовами якого постачальник (ТОВ «Аріар») зобов'язується у 2010-2011 роках поставити покупцю (позивачу) товари, зазначені в специфікації №1, а покупець прийняти і оплатити такі товари. Предметом поставки є вапно комове опалене (код ДК 016-97 26.52.1), загальна кількість, асортимент, номенклатура зазначені в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору. Ціна договору становить 5144472 грн, у тому числі ПДВ 857412 грн. Строк поставки товарів з грудня 2010 року по вересень 2011 року. Місце поставки (передачі) товарів відбувається на умовах СРТ перевезення залізничним транспортом у залізничних цистернах, залізнична станція Запоріжжя Ліве, Придніпровська залізниця (код 460005), одержувач ДП ЗТМК (код 5380) на території України, вказаної покупцем у письмовій заявці, згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів МТП Інкотермс, в редакції 2000, або автотранспортом у критих транспортних засобах на склад покупця.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано специфікацію від 3 грудня 2010 року №1, податкові накладні, видаткові накладні. На підтвердження оприбуткування отриманих товарів на складі позивача, останнім надано прибуткові ордери, картки складського обліку, а на підтвердження оплати за поставлені товари відповідні платіжні доручення.
Крім того, на підтвердження факту перевезення товарів за вищевказаними договорами надано подорожні листи вантажного автомобіля ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» з талонами замовника до них.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Метал-Ресурс» 5 січня 2006 року укладено договір №22, за умовами якого, продавець (ТОВ «Метал-Ресурс») зобов'язується поставити та передати покупцю (позивачу) товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Предметом даного договору є металопродукція та зварювальні матеріали, товар в асортименті. Ціни на товар зазначаються в рахунках. Сума договору визначається рахунками. Постачання товару із пункту навантаження в пункт призначення здійснюється транспортом покупця та за рахунок покупця.
На підтвердження оприбуткування отриманих товарів на складі підприємства позивачем надано прибуткові ордери, картки складського обліку, а на підтвердження оплати за поставлені товари відповідні платіжні доручення.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Під час розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судами на підставі статті 9 КАС України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, є підставою для податкового обліку.
Вказані документи, містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.
Посилання податкового органу як на підставу для відмови у задоволенні позову, на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагентів позивача, зокрема, на відсутність у останнього умов необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів (складів) необхідних для здійснення спірних господарських операцій з поставки вищевказаного товару, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.
Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.
Щодо доводів відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних як підстави для не визнання витрат понесених у зв'язку з господарською діяльністю підприємства із вказаними контрагентами, то судами попередніх інстанцій встановлено, що транспортування придбаного товару здійснювалось позивачем самостійно, саме тому товаро-транспортні накладні не складались.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх